Справа № 939/1518/23
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
24 червня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
У червні 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до Бородянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 у розмірі 40 930,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103269773, який підписано електронним підписом останньої. 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» належне йому право вимоги до відповідача коштів за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021. В подальшому 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належне йому право вимоги до відповідача. Внаслідок невиконання умов договору про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 40 930,36 грн. з яких: 5 269,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 661,36 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги. На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, шляхом стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за вказаним вище договором.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 23.06.2023 справу передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 головуючим суддею у справі було визначено Скрипник О.Г .
Ухвалою суду від 15.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 18.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, оскільки згідно з наказом №3/02-02 від 11.01.2024 суддю Скрипник О.Г. відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 14.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечуючи щодо заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
Згідно зі ст. 281 ЦПК України якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд також виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи згідно з ст. 79 ЦПК України.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 15.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103269773, додатками до якого є графік платежів та паспорт споживчого кредиту.
За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 15 днів до 30.08.2021 на умовах, визначених договором.
Кредит було надано з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 12 520,00 грн.
Комісія за надання кредиту становить 1 520,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово згідно з п.1.5.1 договору.
Відповідно до п.1.5.2, п.1.6 договору проценти за користування кредитом: 3 000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день прострочення згідно з п.1.5.2, п.1.6 договору.
Довідкою №433902943 від 18.02.2022 підтверджується, що ТОВ «МІЛОАН» на підставі укладеного договору з ТОВ ФК «ЕЛАЄНС» та за допомогою системи «FONDY» перерахувало на платіжну карту відповідача 8 000,00 грн. на виконання умов договору про споживчий кредит №103269773 15.08.2021.
Анкета-заява на отримання кредиту містить докладну інформацію щодо відповідача, зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви 103269773.
Договір про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 відповідачем підписаний електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).
Так, із дослідженої судом довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» встановлено: клієнт - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; акцепт договору позичальником - підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора; одноразовий ідентифікатор - L51425; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 15.08.2021; номер телефону, на який відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 .
Таким чином, договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
Встановлено також, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 29.12.2021 у неї утворилась заборгованість в розмірі 25 913,71 грн., з яких: 5 269,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20 644,71 грн. - заборгованості за відсотками.
Визначаючи розмір боргу, суд виходить з розрахунку, який надано позивачем, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований та свій контррозрахунок не надано.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до ст. 628 ЦК України.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до статті 205, 207 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору згідно з п. б ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи вищевикладені положення Закону, суд доходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом також встановлено, що 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» належне йому право вимоги до відповідача ОСОБА_1 коштів, право на одержання яких належить ТОВ «МІЛОАН» за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.12.2021 до договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 в розмірі 25 913,71 грн.
Факт переходу прав вимоги підтверджується платіжним дорученням №0316900000 від 30.12.2021.
Встановлено також, що після отримання права вимоги до відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило нарахування відсотків за користування грошовими коштами за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 15 016,65 грн.
Таке нарахування було здійснено ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі п.2.3. договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021, яким передбачено, що з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договором фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
Таким чином, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 23.02.2022 за відповідачем наявна непогашена заборгованість за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 в розмірі 40 930,36 грн., з яких: 5 269,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 661,36 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім того, встановлено, що 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належне йому право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», зокрема за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 в розмірі 40 930,36 грн.
Факт передачі реєстру боржників зафіксовано в акті прийому-передачі від 10.01.2023, який складено в двох екземплярах та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п.5.2. договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.
Встановлено також, що після отримання права вимоги до відповідача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, однак в порушення умов кредитного договору відповідач не здійснила погашення заборгованості в повному обсязі ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попереднього кредитора.
Згідно з положеннями ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно положень ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Як встановлено судом, згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язалася вчасно повернути кошти, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Однак відповідач порушила умови договору та своєчасно не виконувала його умови, в результаті чого має заборгованість перед позивачем на суму 40 930,36 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн., які він поніс у зв'язку з розглядом справи.
Сплата позивачем судового збору в сумі 2684,00 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією №0376480012 від 12.06.2023. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Приймаючи до уваги наведене, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн. та вважає вірним стягнути з відповідача на користь позивача такі витрати частково - у розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит №103269773 від 15.08.2021 у розмірі 40 930 (сорок тисяч дев'ятсот тридцять)гривень 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
У задоволенні решти вимог позивача відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;
- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Олена КОВБАСЮК