12 серпня 2010 року < Текст > Справа № 2а-3422/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.
за участю представників:
позивача - Доценко Н.М. (довіреність від 14.06.2001 №06-юр),
відповідача - Стоянова Ю.О. (довіреність від 30.06.2010 №13551/10/10-024)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2003», м. Запоріжжя
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про скасування податкових повідомлень-рішень
У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-2003» (далі - ТОВ «Нива-2003», позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Шевченківському районі, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення від 12.02.2010 №0090421600/0 та від 16.04.2010 №0090421600/1.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що під час перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на додану вартість - безпідставне включення до податкового кредиту суму 33 602,20грн. по контрагенту ТОВ «Уютбудпостач», який не є платником податку на додану вартість, та щодо якого рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2009 визнано недійсною його установчі документи та державну реєстрацію, визнано недійсною реєстрацію вказаного підприємства як платника ПДВ з 30.01.2008. До того ж позивач зазначає, що є незрозумілим, яким чином «несплачений підприємством ТОВ «Тико» податок на додану вартість та здійснення ТОВ «Віпом» операцій з купівлі товару без мети настання правових наслідків» знаходиться у причино-наслідковому зв'язку з порушеннями, які ставляться відповідачем за вину позивачу.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у наданих суду запереченнях 13.07.2010. Зокрема зазначає, що нарахування податкового кредиту здійснювалось на підставі податкової накладної, яка, на його думку, не підтверджує безумовно здійснення господарської операції, а може бути її наслідком. Крім того, під час перевірки позивачем не надано договорів на підставі яких здійснювалось поставка товару, не надано актів приймання - передачі товарів, інших документів на підтвердження здійснення господарської операції. До того ж, відповідача обґрунтовує свої заперечення рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2009, а саме на встановлені у ньому обставини. Також вважає, що операції ТОВ «Уютбудпостач» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. З урахуванням викладеного, просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.
У 2008 року позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2008 року, відповідно до яких ТОВ «Нива - 2003» включила до податкового кредиту суму 33 602,20грн. по контрагенту ТОВ «Уютбудпостач». Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар (виконані роботи) проводились у готівковій формі. ТОВ «Нива-2003» згідно касових ордерів сплатило ТОВ «Уютбудпостач» грошові кошти за одержаний товар у сумі 144 113,30грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру та податковими накладними, а саме: від 05.05.2008 №61 на суму - 60 865,80грн., від 08.05.2008 №63 на суму - 52 820,00грн., від 04.06.2008 №71 на суму - 19 875,00грн., від 18.06.2008 №73 на суму - 5 000,00грн., від 19.06.2008 №74 на суму - 5 552,50грн. та розрахувались за одержаний товар на суму 57 500,00грн. до договору взаємозаліку від 31.05.2008. Зазначені обставини також відображені в Актах від 25.01.2010 та 16.04.2010, та сторонами не заперечуються, тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.
Посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка в приміщені ДПІ у Шевченківському районі платника податку на додану вартість ТОВ «Нива - 2003» з питання заниження суми податкових зобов'язань згідно декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2008 року, про що складений акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 25.01.2010 №96/16/32518348 (далі - Акт від 25.01.2010). Перевіркою встановлено, що позивач в порушення пп.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97), безпідставно включено до податкового кредиту суму 33 602,20грн. по контрагенту ТОВ «Уютбудпостач», який не є платником податку на додану вартість, у результаті чого було занижено податок на додану вартість за період травень, червень 2008 року на суму 33 602,20грн.
Не погоджуючись із встановленими порушеннями викладених в Акті від 25.01.2010 позивач звернувся до начальника ДПІ у Шевченківському районі із відповідною скаргою.
З урахуванням обставин, викладених у скарзі посадовими особи ДПІ У Шевченківському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Нива -2003» з питань дотримання вимог податкового законодавства, з урахуванням доводів скаржника, викладених у первинній скарзі за період з 01.05.2008 по 30.06.2008. За результатами перевірки відповідачем складений акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, з урахуванням доводів скаржника, викладених у первинній скарзі від 16.04.2010 №51. Перевіркою встановлені порушення аналогічні тим, що були виявлені та відображені в Акті від 25.01.2010.
На підставі виявленого порушення та Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 №0090421600/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання: усього 35 282,31грн., у тому числі за основним платежем - 33 602,20грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 680,11грн.
У зв'язку із незгодою нарахованого податкового зобов'язання позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Шевченківському районі. За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. З урахуванням адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2010 №0090421600/1 із аналогічною сумою податкового зобов'язання.
Основним документом, що став підставою для відповідних висновків відповідача є рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2009 у справі №2-763/09 за позовом Сластьон О.М. до ТОВ «Уютбудпостач», третя особа ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання установчих документів, державної реєстрації недійсними. Зазначеним рішенням визнано недійсними установчі документи, державну реєстрацію ТОВ «Уютбудпостач» з дати перереєстрації - з 30.01.2008, а також визнано недійсним реєстрацію ТОВ «Уютбудпостач» як платника ПДВ з дати перереєстрації - з 30.01.2008. Ураховуючи зазначене, відповідачем зроблений висновок, що між ТОВ «Нива» та ТОВ «Уютбудпостач» укладений нікчемний правочин.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2010 у справі №22-152/10 рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2009 скасовано, а провадження у справі закрито. Зазначене рішення залишено в силі ухвалою Верховного Суду України від 03.06.2010.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Із матеріалів справи вбачається, що крім податкової накладної, позивачем надано як перевіряючим так і суду рахунки-фактури, видаткові-накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, що підтверджують реальність угоди, а відсутність письмового договору не позбавляє права позивача включати відповідні суми до податкового кредиту, оскільки така форма договору не суперечить вимогам цивільного законодавства. Крім того, під час здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Уютбудпостач», а також на час складання видаткових, податкових накладних, рахунків-фактур на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та відображений у податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2008 року, ТОВ «Уютбудпостач» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та платник ПДВ, що саме сторонами і не заперечується, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.
Дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту, чим саме позивач і скористався. Податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено до складу валових витрат та нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентом, у травні, червні 2008 року, з урахуванням основних вимог податкового законодавства. Крім того, будь-яких інших зауважень чи сумнівів з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні у відповідача не виникало.
Проаналізувавши зазначені приписи, суд вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Ці обставини підтверджується тим, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за господарську діяльність своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагентів, здійснення ними господарської діяльності відповідачем не надано.
Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.
Крім того, суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо встановлених обставин, викладених у рішенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, оскільки це суперечить приписам ст. 72 КАС України, яким встановлено, що підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Із матеріалів справи вбачається, що зазначене рішення не набрало законної сили, оскільки воно скасовано відповідною ухвалою апеляційного суду Запорізької області.
Обов'язок щодо перевірки правильності нарахування податків законом покладено на податкові органи, а не суд, тому під час судового розгляду справи відповідачу запропоновано подати докази, що підтверджують його правову позицію щодо незаконного віднесення позивачем відповідних сум до податкового кредиту. Проте, крім наданого рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя будь-яких інших доказів суду не надано.
З урахуванням того, що єдиним документом чим обґрунтовує свою позицію відповідач є рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, що є скасованим, а інших доказів, що підтверджують обставини викладених в Акті відповідач суду не надав, то суд дійшов висновку що встановлені порушення відповідачем є недоведеними, спростованим, а тому підстав для винесення спірного податкового повідомлення рішення відповідач не мав.
З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийнято відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини зазначені у Акті, а саме: «несплачений підприємством ТОВ «Тико» податок на додану вартість та здійснення ТОВ «Віпом» операцій з купівлі товару без мети настання правових наслідків» не знаходяться у причино-наслідковому зв'язку з порушеннями, які ставляться відповідачем за вину позивачу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, то заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (ч.2 ст.11 КАС України).
З урахуванням того, що позивачем помилково обраний неналежний спосіб захисту порушеного права - «скасування спірного рішення» суд на підставі ч.2 ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог та застосовує інший спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи шляхом визнання спірного рішення протиправним.
Відповідно до ч.1. ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 11,161-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 12.02.2010 №0090421600/0 та від 16.04.2010 №0090421600/1.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2003» (код ЄДРПОУ 32518348) суму судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні 40 коп.). Видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.С.Янюк