Справа № 645/4205/23
н/п 2-а/953/45/24
29 липня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Шевченко Сергія Сергійовича (місце знаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового, 4), Департаменту патрульної поліції (адрекса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
15.08.2023 до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі інспектора 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київського області Шевченка С.С. серія ЕАС №7484003 від 08.08.2023, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.08.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передано до Київського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.
15.08.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі інспектора 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київського області Шевченка С.С. серія ЕАС №7484003 від 08.08.2023, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що постановою інспектора 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Шевченка С.С. серія ЕАС №7484003 в справі про адміністративне правопорушення від 08.08.2023, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Так, 08.08.2023, відносно нього була винесена постанова серія ЕАС №7484003 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Підставами щодо притягнення його до адміністративної відповідальності було зазначено, що 08.08.2023 о 11.21 год. водій рухався зі швидкістю 140 км/г, при цьому перевищив дозволену швидкість руху на автодорозі з окремими смугами для рух в одному напрямку на 20 км/г. Та під час перевірки водій не пред'явив посвідчення відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР - керування т/з особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на т/з, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на т/з, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка). Вважає, що вказана постанова винесена незаконно. Під час розгляду справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, ним було заявлено клопотання щодо залучення адвоката для захисту його прав з можливістю переносу розгляду справи, однак його вимоги були проігноровані та справу розглянули без адвоката, чим порушили його право на захист. Крім того, під час ознайомлення, з наданими представниками патрульної поліції, доказами начебто вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме відеозапису, що містився на лазерному вимірювачі швидкості TruCam, ним було заявлено клопотання про те, що на пред'явленому відеозаписі не міститься жодного підтвердження того, що саме він керував транспортним засобом, та виразив сумніви щодо правильності відображення фіксації швидкості, оскільки вимірювання швидкості здійснювалось з рук, а не стаціонарно вмонтованим способом. Більше того, працівниками поліції не було надано жодного доказу, що саме він керував транспортним засобом. Твердження представників патрульної поліції про те, що він не надав їм своє посвідчення водія повністю нівелюється тим фактом, що ним за допомогою мобільного застосунку «Дія» пред'являлися документи, що посвідчують особу у тому числі й посвідчення водія, на підставі яких і було винесено стосовно нього постанову серії ЕАС №7484003 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою. З відеозапису, що було надано в якості доказу начебто вчинення ним адміністративного правопорушення видно значне дрибіжання зображення, що свідчить про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCam з руки (рук), що працівники патрульної поліції навіть не оспорювали, а навпаки підтвердили, що замір швидкості здійснювався приладом TruCam з рук. Така вибрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Наданий відеозапис зроблений за допомогою приладу TruCam, на якому начебто зафіксовано вчинення ним адміністративного правопорушення, не може розглядатись як належний доказ, у зв'язку з чим посилання на нього в винесеній постанові є нікчемним. Крім того, інспектор розглянув справу про притягнення його до адміністративної відповідальності без викликаного ним адвоката, без переносу розгляду справи, проігнорувавши його клопотання та його право на захист, чим суттєво порушив норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін (а.с. 25).
22.11.2023 до канцелярії суду надійшов відзив представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Савонік Д.В. на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; справу розглядати без участі представників відповідачів (а.с. 34-47).
На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що під час несення служби на території обслуговування а/д МОЗ Київ-Харків-Довжанський 88 км. 08.08.2023 екіпажем "Лемур-202" за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008346) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «Audi Q5» з д.н.з. НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 140 км/год., чим порушив п. 12.6. г) ПДР України. Відповідно до п. 12.6. г) ПДР України дозволяється рух зі швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год, а позивач рухався зі швидкістю 134 км/год. На Автодорозі Київ-Харків-Довжанський М-03 встановлені дорожні знаки 5.76 «Фото-відеофіксування порушень ПДР». Знак 5.76 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (Т3) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовуються під час контролю швидкості ТЗ підрозділами Національної Поліції та уповноваженими організаціями. Принцип дії вимірювача базується на реалізації опосередкованого метода вимірювання швидкості ТЗ шляхом вимірювання відстані до ТЗ, який рухається, за рівні проміжки часу. Відстань до ТЗ пропорційна проміжку часу між випромінюванням вимірювачем лазерного імпульсу та прийомом імпульсу, що відбився від ТЗ. Лазерний вимірювач швидкості TruCam II отримав сертифікат відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 № UA.TR.001 22 054-20. Відповідно до «Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки» №22-01/26575, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 17.11.2022, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam II №TC008346 є придатним до застосування. Вказане Свідоцтво містить відбиток повірочного тавра, та інші захисні елементи, відповідно до чинних нормативних актів. Сам прилад опломбовано від несанкціонованого доступу. Пломбування виконане нанесенням самоклеючої пломбувальної наліпки, розташування та зовнішній вигляд якої наведено на рисунку 5 «Сертифікат перевірки типу» UA.TR.001 241-18 від 26.12.2018. Відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом TruCam ІІ виробництва Laser Technology Inc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 № 04/05/02/-3560, №04/05/02/-3561, №04/05/02/-3562. Які підтверджують відповідність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES вимогам ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та іншим із забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15,5 до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam II зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam II, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam II. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим а застосування електронного цифрового підпису не передбачено вимогами чинних нормативних актів та інструкцією з експлуатації виданою виробником.
В своїй позовній заяві позивач висловлює власну суб'єктивну думку з приводу режимів роботи приладу TruCam II. Сумніви позивача, щодо результатів вимірів його швидкості ґрунтуються на тому що поліцейський тримав прилад в руках. Такі сумніви є безпідставними оскільки TruCam II відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватися для автоматичної фіксації швидкості, але конструктивно він є ручним вимірювачем швидкості. Позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості. Відповідно до Інструкції виробника та «Настанов з експлуатації» обмежень щодо використання приладу під час дощу немає. У разі якщо прилад не зможе здійснити вимірювання швидкості, на екрані з'явиться повідомлення про помилку, яке буде супроводжуватися звуковим сигналом. При помилці, прилад не буде зберігати ні файл вимірювання ні фото/ відео автомобіля. Окрім того прилад має ступінь захисту ІР 55 згідно ДСТУ EN60529. Друга «5» позначає захист від водяних струменів. Струмінь води, яка викидається в будь-якому напрямку на оболонку, не повинна надавати шкідливої дії на виріб. Вся детальна інформація про TruCam ІІ міститься в посібнику користувача, який додано на DVD-R диск.
Суду для ознайомлення надано оригінальний захищений файл №1691493689_02200_0808_112129 з приладу TruCam II №ТС008346, який зокрема містить цифрові показники, які фіксує прилад. Дата, кліп N?9195, швидкість 140 км/год, час 11 год. 21 хв. 28 сек., місце - Київ-Харків М-03, 88 км. координати місця проведення виміру, ліміт швидкості 110 км/год, серійний номер приладу №TC008346, дистанція 229,6 метри до цілі. Також на підтвердження вказаних показників у паперовій формі та на DVD-R диск додаються скріншоти з TruCAM II Clip Viewer. Координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam II, та вказана адреса співпадає при перевірці загальнодоступними додатками «Google Maps», «Maps Me», тощо.
На думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не грунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Окремо варто зауважити, що притягнення Позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт законності зупинки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Водій ОСОБА_1 на неодноразову вимогу інспектора категорично відмовлявся пред'являти посвідчення водія відповідної категорії. Дана подія зафіксована на нагрудну камеру поліцейського 475490, відео з якої додається до постанови, про що зазначено в пункті N?7 даної постанови. На відео з нагрудної камери інспектора, що додається до матеріалів справи, зафіксовано порядок розгляду оскаржуваної постанови.
Позивачу було неодноразово повідомлено причину зупинки відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». При спілкуванні на неодноразову вимогу поліцейського позивач не пред'явив документи зазначені в пункті 2.1 ПДР України. Окрім цього позивач декілька разів повідомляв поліцейському, що не він керував транспортним засобом, дослідивши в повному обсязі відео з нагрудного відеореєстратора N?475490 слід дійти висновку, що ОСОБА_1 вводить не тільки інспектора в оману, але й суд, слід звернути увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 не спростовує той факт, що він не керував транспортним засобом «Audi Q5» з д.н.з. НОМЕР_3 , а тільки вимагає, щоб йому надали докази керування автомобілем, в свою чергу інспектор наголосив, що коли він підходив до автомобіля «Audi Q5» з д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 різко пересів з місця для водія на заднє пасажирське місце, і вже після того як він вийшов з автомобіля, саме ОСОБА_1 почав вести розмову з інспектором, при цьому всіляко намагався уникнути адміністративної відповідальності, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор N?475490. На запитання інспектора «За кермом даного автомобіля не ви рухались»? ОСОБА_1 відповів: «Я ж не знаю, давайте встановлювати» в автомобілі на пасажирському місці перебувала особа, яка скористалась ст. 63 Конституції України, яка в свою чергу на запитання інспектора: «Скажіть будь-ласка ви керували транспортним засобом» відповіла «Вот мой с вами спілкується» мається на увазі ОСОБА_1 . О 12 год. 23 хв. ОСОБА_1 запитує у інспектора: «А скільки штраф взагалі»? Потім інспектор підійшов до особи, яка знаходилась в автомобілі на пасажирському місці, яка повідомила: «Ви остановили атошника, адвоката, инвалида, ну так не робиться». Після чого ОСОБА_1 повідомив, що адвокат не зможе приїхати, та на прохання інспектора пред?явити посвідчення водія, пред'явив паспорт громадянина України. Також інспектором був написаний рапорт в якому зазначено наступне: 08.08.2023 о 11 год. 21 хв під час несення служби у складі екіпажу ЛЕМУР-202 лейтенант поліції ОСОБА_2 , лейтенант поліції ОСОБА_3 при використанні лазерного вимірювача швидкості TruCAM, серійний номер НОМЕР_5 протягом зміни за адресою: Київська область А/д Київ Харків 88 км було помічено транспортний засіб Audi Q5 ДНЗ НОМЕР_4 , який перевищував встановлені обмеження швидкості руху, а саме рухався зі швидкістю 140 км/год, було прийнято рішення зупинити даний тз, під час підходу до транспортного засобу даний водій почав різко пересідати з водійського місця на заднє пасажирське, в подальшому при спілкуванні з ОСОБА_1 було повідомлено причину зупинки даного Т3 наступний почав категорично відмовлятися від того, що саме він перебував за кермом даного ТЗ та відмовився пред?являти посвідчення водія відповідної категорії. Оцінивши всі докази , що грунтувалися на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і право свідомістю. Було прийнято рішення притягнути даного водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП під час розгляду справи наступному було роз'яснено всі права та обов?язки та забезпечено участь фахівця в галузі права, під час очікування наступного ОСОБА_1 наполіг на складання адміністративної без адвоката. Після чого пред'явив паспорт громадянина України для продовження складання адміністративних матеріалів. На наступного було складено адміністративна постанова серії ЕАС 7484003 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Розмову було зафіксовано на бодікамеру 475490.
Своїми діями ОСОБА_1 намагався уникнути адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, також позивача було ознайомлено з винесеною постановою, а також надано копію постанови, про що засвідчено його підписом, що зафіксовано на відео з нагрудної бодікамери інспектора. В своїй позовній заяві позивач висловлює власну суб'єктивну думку з приводу режимів роботи приладу TruCam II. Сумніви позивача, щодо результатів вимірів його швидкості грунтуються на тому що поліцейський тримав прилад в руках. Такі сумніви є безпідставними оскільки TruCam ІІ відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватися для автоматичної фіксації швидкості, але конструктивно він є ручним вимірювачем швидкості. Позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості. Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам та не підлягають задоволенню судом. Також вищенаведене дає підстави вважати, що позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Проте сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови.
В ході розгляду справу представник позивача - адвокат Макогон М.Г. в судовому засіданні підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, в дане судове засідання позивач та його представник не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 29.07.2024 до канцелярії суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Макогона М.Г., в якій він просив у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні, розглянути справу без його участі. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с. 97).
В судове засідання представник відповідачів інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Шевченка С.С., Департаменту патрульної поліції не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 22.11.2023 до канцелярії суду надійшов відзив представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Савонік Д.В. на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; справу розглядати без участі представників відповідачів (а.с. 34-47).
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, надані в ході розгляду адміністративної позовної заяви, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з правилами ст. 12 КАС України зазначений спір є незначної складності, а тому відповідно до вимог ст. 257 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Згідно наданих даних встановлено, що постановою інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Шевченка С.С. від 08.08.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 7484003, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 7).
У постанові зазначено, що 08.08.2023 о 11.12 год. водій рухався зі швидкістю 140 км/год при цьому перевищив дозволену швидкість руху на автодорозі з окремими смугами для руху в одному напрямку на 20 км/год. Та під час перевірки водій не пред'явив посвідчення відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка) (а.с. 7).
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга і четверта статті 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7484003 від 08.08.2023 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком “Діти”; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух” та “Про перевезення небезпечних вантажів” (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З долучених до матеріалів справи доказів, зокрема зі змісту п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7484003 від 08.08.2023, слідує, що до неї додається: відео бк 475490; вдео з приладу трукам тс 008346 (а.с. 7).
З відеозапису, здійсненого на бодікамеру поліцейського, доданого відповідачем до відзиву та дослідженого судом, вбачається, що працівник поліції на дорозі зупинив автомобіль «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_4 , коли підійшов до вказаного автомобілю на водійському сидінні нікого не було, в автомобілі знаходилося два пасажири, один на сидінні по переду, другий на сидінні позаду ( ОСОБА_1 ), працівник поліції попросив пасажира, що сидів позаду ( ОСОБА_1 ), вийти з автомобіля, коли ОСОБА_1 підійшов до працівника поліції, працівник поліції повідомив йому, що на відео зафіксовано як він пересідає з водійського крісла автомобіля на заднє сидіння, та повідомляє йому, що він, керуючи автомобілем «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_4 , перевищив швидкість руху, що зафіксовано на засобом TruCam (а.с. 50).
При цьому, ані з відео з приладу TruCam, ані з відео з бодікамери працівника поліції не можливо встановити хто саме керував транспортним засобом «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_4 , та хто куди пересідав, оскільки в автомобілі була ще одна особа.
До матеріалів вказаної позовної заяви відповідачем не надано даних, яким чином працівник поліції встановив особу, яка керувала транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Крім того, позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, стверджує про те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечив йому можливість скористатися правовою допомогою.
Суд зазначає, що у посадових осіб суб'єктів владних повноважень, у тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов'язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.
Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач постійно заявляв працівнику поліції клопотання про залучення захисника для надання йому належної правової допомоги та відкладення розгляду справи для прибуття захисника. Вказане клопотання позивача інспектор поліції задовольнив та повідомив позивача, що йому надається час для залучення захисника, позивач почав дзвонити адвокату, але той, зі слів позивача, не зміг приїхати на місце розгляду справи, у зв'язку з чим позивач знов просив перенести розгляд справи для того, щоб він разом із захисником приїхав у призначений час та місце для розгляду вказаної справи, на що інспектор відмовив та розглянув справу за відсутності захисника. За результатами розгляду справи стосовно позивача складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу.
Суд акцентує увагу на тому, що одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право на захист/юридичну допомогу, таке право становить одну з основоположних засад справедливого розгляду.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.
Так, з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що позивач бажав скористатися правовою допомогою, проте реалізацію такого права позивача інспектор не забезпечив.
Верховний Суд у своїй постанові від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку відповідач по справі під час винесення оскаржуваної постанови порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 77484003 від 08.08.2023, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. на ОСОБА_1 , а провадження в адміністративній справі - закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 від 18.06.2021, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (а.с. 6).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
З огляду на викладене суд стягує на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 77, 205, 229, 241-246, 255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Шевченко Сергія Сергійовича (місце знаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового, 4), Департаменту патрульної поліції (адрекса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста) про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі інспектора 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київського області Шевченка Сергія Сергійовича серія ЕАС №7484003 від 08.08.2023, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Макогон Дмитро Олександрович (адреса: 61003, м. Харків, а/с 9372).
Відповідач: інспектор 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Шевченко Сергій Сергійович (місце знаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового, 4).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адрекса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста).
Суддя С.О. Муратова