02 серпня 2024 рокусмт ПетровеСправа № 753/2079/24
Провадження № 2-а/941/4/24
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Колесник С. І.
при секретарі - Круть Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1255447 від 16.01.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Позивачем в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 16.01.2024 року інспектором 2 взводу 6 роти 4 батальйону полк - 1 УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Дейнеком В.С. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., яка мотивована тим, що ОСОБА_1 16.01.2024 року о 20:13 год. на вулиці Горького, 64, у місті Києві, керуючи транспортним засобом «RENAULT ZOE», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР України.
Позивач стверджує, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, так як у справі відсутні докази на обґрунтування винесеної постанови. Оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального і матеріального права та підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач не з'явився, своєю заявою просив слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у місті Києвів судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на адміністративний позов до суду не надав.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Дослідивши матеріали адміністративного позову та докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В даному випадку спір між позивачем та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, виник з приводу оскарження рішення відповідача (індивідуального акту) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Вказані правовідносини регламентуються нормами КУпАП, Закону України «Про національну поліцію».
Із постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1255447 від 16.01.2024 року, винесеної інспектором 2 взводу 6 роти 4 батальйону полк - 1 УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Дейнеком В.С., встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 16.01.2024 року о 20:13 год. на вулиці Горького, 64, у місті Києві, керуючи транспортним засобом «RENAULT ZOE», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ» ПДР України.
Позивач посилається на ті обставини, що у справі відсутні докази на обґрунтування винесеної постанови.
Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП відповідальність за вказаною нормою настає, в тому числі, за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Відповідно до п.8.7 ПДР України світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.
Крім цього, згідно п. 8.7.3.г ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Саме порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху інкриміновано відповідачем позивачу, відповідальність за яке і передбачено ч.2 ст.122 КУпАП.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що до основних повноважень поліції відносяться, в тому числі: вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.
Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п.2 розділу III зазначеної інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
В той же час, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Стаття 283 КУпАП зобов'язує співробітника поліції спочатку розглянути адміністративну справу (вивчити докази, свідчення свідків, розглянути пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката) і тільки після цього винести постанову.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тобто постанови про адміністративні правопорушення не повинні бути не повні та не об'єктивні.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу передбачений частиною 1 статті 35 Закону України "Про національну поліцію", відповідно до якої поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію").
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП, суд приходить висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді виконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем п.8.7.3 «ґ» ПДР відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема, оскаржуваної постанови, документ не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги ПДР України, що в подальшому стало підставою для перевірки документів позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП.
Таким чином суд вважає, що розгляд справи відповідачемносив формальний характер, що в свою чергу призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Інспектором при винесенні оскаржуваної постанови були порушенні вимоги ст.ст.245, 254, 276, 280, 283 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а отже, переконання про винність позивача у скоєнні правопорушення була висловлена інспектором наперед, тому суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з закриттям провадження по справі.
Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., з урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у місті Києві.
Керуючись ст.ст.77, 132, 205, 242-246, 250, 286 КАС України, ст.ст.122, 251, 283, 288, 293 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії старшого лейтенанта поліції інспектора 2 взводу 6 роти 4 батальйону полк - 1 УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Дейнека Віктора Сергійовича з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1255447 від 16.01.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного судушляхом подачі апеляційної скарги через Петріський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.08.2024 року.
Суддя С.І. Колесник