Справа № 383/560/24
Номер провадження 2/383/305/24
31 липня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,
за участю:
представника позивача - адвоката Позненка Ю.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкове майно, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 через представника адвоката Позненка Юрія Володимировича звернувся до суду з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , який постійно проживав та помер в АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту від 12.04.1993 року, посвідченого в Червонослобідській сільській раді Компаніївського району Кіровоградської області, зареєстровано в реєстрі під номером 9, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно і житловий будинок - ОСОБА_1 .
Позивач прийняв спадщину після смерті батька шляхом подання до Компаніївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області заяву про прийняття спадщини від 05 серпня 1998 року за №98 на підставі якої було заведено спадкову справу за №87/1998. Крім того, позивач прийняв спадщину після смерті батька відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки має в наявності оригінали ощадних книжок, що належали його покійному батьку.
Позивач вважає, що до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_2 увійшло право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія КР №0244976, оригінал якого він не встиг отримати у зв'язку із своєю смертю.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий на ім'я ОСОБА_3 , при цьому по-батькові батька позивача - ОСОБА_2 , а в свідоцтві про народження позивача - ОСОБА_1 його батько записаний як - ОСОБА_2 , тобто мають місце розбіжності в написанні по-батькові батька позивача.
В квітні 2024 року позивач звернувся до державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом або надання роз'яснення чи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Верхньоінгульське», що знаходиться на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, без визначення меж в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_2 .
Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю оригіналу документів, що посвідчують право спадкодавця на право на земельну частку (пай), неможливістю встановити факт належності цього майна спадкодавцю та факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем.
Зазначає, що сертифікат на право на середню земельну частку (пай) чи його дублікат може бути видано лише громадянину, який має право на земельну частку. У зв'язку із тим, що особа, яка мала право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) померла, то в даний час видати сертифікат іншій особі, навіть і спадкоємцю на ім'я померлого, є неможливо.
Крім того, реалізувати своє право на вищевказану земельну ділянку, що належала померлому батькові позивач не має можливість ще й через те, що Бобринецька районна державна адміністрації станом на момент подання позову є ліквідованою. А отже, внести зміни до сертифікату на право на земельну частку (пай) неможливо, як у зв'язку зі смертю власника та припиненням видачі на даний час документів такого зразка, так і у зв'язку із ліквідацією Бобринецької РДА.
На підставі вищевикладеного позивач просив:
встановити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серія КР №0244976 зареєстрованого в книзі сертифікатів від 16 червня 1998 року за №159 виданого на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08 червня 1998 року №183-р на ім'я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), серія КР №0244976 зареєстрованого в книзі сертифікатів від 16 червня 1998 року за №159 виданого на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08 червня 1998 року №183-р, яка знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Ухвалою суду від 13.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову (а.с.45-47).
Ухвалою суду від 17.05.2024 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позову (а.с.71-72).
Ухвалою суду від 24.05.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.80-81).
Ухвалою суду від 14.06.2024 року за клопотанням представника позивача витребувано з Компаніївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області та Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. На розгляд справи по суті викликано свідка ОСОБА_4 (а.с.94-95).
В судовому представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Кетрисанівської сільської ради Кропивницького Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Коневе Компаніївського району Кіровоградської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.03.1998 року (а.с.12 зворотній бік).
Згідно копії заповіту, посвідченого 12.04.1993 року секретарем Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, зареєстровано в реєстрі за №9, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно та жилий будинок заповідав ОСОБА_1 (а.с.14 зворотній бік).
Відповідно до копії довідки Компаніївської селищної ради №15 Кіровоградської області від 03.04.2024 року №18, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав з 1955 року в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався в Червонослобідській сільській раді Компаніївського району Кіровоградської області 12.04.1993 року, зареєстровано в реєстрі за №9 (а.с.14).
Згідно копії державного акту на право колективної власності на землю серії КР №000035 від 16.07.1998 року, виданого Верхньоінгульською сільською радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24, Колективному сільськогосподарському підприємству «Верхньоінгульське» Бобринецького району Кіровоградської області відповідно до рішення Верхньоінгульської сільської ради народних депутатів від 23.08.1997 року №7 передано у колективну власність 3853,1 гектарів землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.68-70) Згідно додатку №1 до державного акту №000035 - «Список громадян-членів КСП «Верхньоінгульське» під порядковим номером 160 значиться ОСОБА_3 , проживаючого в с.Коньова (а.с.56-67).
За життя ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) як член КСП «Верхньоінгульське» (також колишній член радгоспу «Червона Зірка», реорганізованого в КСП «Верхньоінгульське») отримав право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Верхньоінгульське», розміром 7,47 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 16.06.1998 року серія КР №0244976 зареєстрованого 16.06.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №159, виданого на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08.06.1998 року №183-р, яка знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, що підтверджується копіями додатку №1 до державного акту №000035 (а.с.56-67) та сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КР №0244976 виданого на ім'я ОСОБА_3 (а.с.20).
Таким чином, ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай) як особа зазначена у списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, виданого на підставі рішення Верхньоінгульської сільської ради народних депутатів від 23.08.1997 року №7 (а.с.15-18, 56-70).
Зі змісту сертифікату на право на земельну частку (пай) виданий батьку позивача на підставі включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), як члену КСП «Верхньоінгульське» та рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08.06.1998 року №183-р вбачається про визнання права ОСОБА_2 на земельну частку (пай).
Після смерті ОСОБА_2 Компаніївською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області 05.08.1998 року була заведена спадкова справа №87 за заявою позивача про прийняття спадщини від 05.08.1998 року. Інших заяв про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не надходило. Вказані обставини підтверджуються листом Компаніївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 24.07.2024 року №55/01-16 (а.с.119), інформаційної довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №77754314 від 24.07.2024 року (а.с.120), даними книги обліку і реєстрації спадкових справ за 1997-2000 роки (а.с.122), а також даними алфавітної книги спадкових справ за 1997-2001 роки (а.с.123).
Постановою державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлова-Айзіме С.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.04.2024 року №19/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Верхньоінгульське», що знаходиться на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, без визначення меж в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на право на земельну частку (пай), неможливістю встановити факт належності цього майна спадкодавцю та факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем, що підтверджується її копією (а.с.40).
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 була відкрита до 01.01.2004 року, тому необхідно застосовувати Закон, який був чинний на момент відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Статтею 525 ЦК Української РСР передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК Української РСР).
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №305/235/17 (провадження №61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов'язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
З досліджених судом доказів встановлено, що позивач прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 шляхом подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, а також крім того вступив в управління і володіння спадковим майном, оскільки у нього залишились правовстановлюючі документи спадкодавця: свідоцтво про смерть (а.с.12 зворотній бік), трудова книжка (а.с.21-23, 128-130), ощадні книжки (а.с.24-39).
Відповідно до пунктів першого, шостого частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
З наданих суду доказів встановлено розбіжність у зазначенні по батькові спадкодавця у документах, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий на ім'я « ОСОБА_3 », в свідоцтві про народження позивача його батько записаний як « ОСОБА_2 », при цьому в свідоцтві про смерть по батькові спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », що унеможливлює подальше оформлення спадщини без встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем та встановлення факту належності йому правовстановлюючого документа.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що проживає з 1982 року в с.Верхньоінгульське Бобринецького району Кіровоградської області, а ОСОБА_3 проживав в селі Коневе Компаніївського району Кіровоградської області. Знала його, оскільки ОСОБА_3 працював водієм в радгоспі «Червона Зірка», яке в подальшому реорганізовано в КСП «Верхньоінгульське», до виходу на пенсію в 1994 році. ОСОБА_3 був членом вказаних організацій та під час розпайовки отримав земельний пай. Вона теж працювала в радгоспі « Червона Зірка » та КСП «Верхньоінгульське» в їдальні та також отримала земельний пай. Оскільки у неї та ОСОБА_2 однакове прізвище, вони розписувались за отримання заробітної плати в сусідніх графах, де ОСОБА_2 по-батькові зазначався як « ОСОБА_2 ». ОСОБА_2 в радгоспі « Червона Зірка » та КСП «Верхньоінгульське» був тільки один, інших осіб з аналогічним прізвищем та ім'ям не було. У ОСОБА_3 є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 після закінчення дев'ятого класу школи виїхав в місто Запоріжжя. ОСОБА_3 помер в 1998 році, якого ховав його син ОСОБА_1 . ОСОБА_3 проживав по день смерті в селі Коневе Компаніївського району Кіровоградської області. Її показання є правдивими.
Факт родинних відносин між позивачем та його батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт належності померлому сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КР №0244976 підтверджується сукупністю досліджених під час розгляду справи судом доказів по справі, а саме: копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі відомості про батька зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.13); копією трудової книжки заповненої 12.05.1947 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із виправленням прізвища на « ОСОБА_2 » (а.с. 21-23, 128-130); копією ощадних книжок виданих на ім'я « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 » (а.с.24-39) та поясненнями свідка ОСОБА_4 .
Факти, про встановлення яких просить позивач мають для нього юридичне значення, оскільки є підставою для реалізації ним спадкових прав після смерті батька.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги про встановлення факту родинних відносин та факту належності померлому правовстановлюючого документа підлягають задоволенню, оскільки дані факти знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Паювання земель сільськогосподарського призначення проходило у декілька етапів, і нормативно-правовою базою для врегулювання таких правовідносин, зокрема, є Земельні кодекси України у редакціях, чинних на момент виникнення правовідносин, указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Указ № 720/95), постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 04 лютого 2004 р. № 122, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» від 12 жовтня 1995 року № 801, Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV (далі - Закон № 899-IV); Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48.
За пунктом 2 Указу №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акт на право колективної власності на землю.
За змістом пункту 1 Указу №720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Таке паювання сільськогосподарських земель здійснювалось у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».
Зміст цих нормативних актів свідчить про те, що після паювання земель сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарської організації у його членів виникає майнове право на виділення своєї частки в натурі (на місцевості).
Отже, зазначені норми матеріального права з самого початку визначали право громадянина на пай як майнове право.
У подальшому статтею 3 Законом № 899-IV передбачено виділення земельної частки (паю) її власнику в натурі (на місцевості).
За положеннями статті 4 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення права на земельну частку (пай), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права й обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання - правових наслідків.
Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.
Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.
Установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників.
Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Сертифікат на земельну частку (пай) серія КР №0244976, виданий на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08.06.1998 року №183-р, є дійсним, доказів його недійсності матеріали справи не містять.
Отже, ОСОБА_2 , як і його син як спадкоємець, не позбавлений цивільного права, яке виникло на підставі включення у списки для паювання та розпорядження про видачу сертифіката, зокрема шляхом їх скасування у встановленому законом порядку.
Оскільки позивач є особою, яка має право на спадкування та прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак позбавлений можливості оформити своє право на спадкове майно в нотаріальному порядку у зв'язку відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на право на земельну частку (пай), неможливістю встановити факт належності цього майна спадкодавцю та факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем і з цих підстав йому постановою нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спірну спадщину, тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги про визнання за ним права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом. Такий обраний позивачем спосіб судового захисту є правильним та ефективним, з урахуванням відсутності у позивача визначеної законодавством можливості оформити право на спадкове майно в нотаріальному порядку без необхідності визнання права на таке майно у судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкове майно - задовольнити повністю.
Встановити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серія КР №0244976 зареєстрованого 16.06.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №159 виданого на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08.06.1998 року №183-р на ім'я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Верхньоінгульське», розміром 7,47 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 16.06.1998 року серія КР №0244976 зареєстрованого 16.06.1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №159, виданого на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 08.06.1998 року №183-р, яка знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365508, юридична адреса: вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка Кропивницького району Кіровоградської області, п.і.27247.
Повне судове рішення складено 02.08.2024 року.
Суддя В.В. Бондаренко