Справа № 350/706/24
Номер провадження 2/350/299/2024
01 серпня 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 23 квітня 2024 року звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 200 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини та судові витрати по справі, а саме витрати, пов'язані із отриманням професійної правничої допомоги. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 27 липня 2017 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 . Дитина перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач із сім'єю не проживає, матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає. В обґрунтування заявленого розміру аліментів зазначила, що ОСОБА_2 офіційного місця роботи не має, інших осіб на утримання не має, працездатний, стан його здоров'я дозволяє працювати, тому в змозі сплачувати аліменти саме в такому розмірі. Відповідач ухиляється від утримання дитини, жодної матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість. У зв'язку з викладеним вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом. Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак її представник - адвокат Семко В.Б. спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив проводити без його участі та без участі позивачки. Відповідач у судове засідання не прибув, однак спрямував до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги визнав частково та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі частини всіх його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, тобто готовий сплачувати аліменти у розмірі 1 598 грн щомісячно. При призначенні розміру аліментів просив врахувати стан його здоров'я та інші обставини, які мають істотне значення. Також вважає, що сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу, яку позивачка просить стягнути з нього на свою користь, не доведена належними та допустимими доказами.
Правом відповіді на відзив позивачка не скористалася.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 24 квітня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи зі слідуючого. Суд установив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та в період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), якв згідно довідки виданої Ясенським старостинським округом за вих. № 362 від 8 квітня 2024 року проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 . За змістом статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, тобто дитину повинна утримувати не лише її мати, а і її батько. Згідно частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
В силу статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для неї утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлений прожитковий мінімум на одну особу на 2024 рік з 1 січня 2024 року з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2 563 грн. Вирішуючи питання про розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дитини, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей, визначений законодавством прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який на час ухвалення рішення становить 2 563 грн, матеріальний стан позивачки; враховує той факт, що на відміну від відповідача, дитина проживає разом з нею і вона несе більші витрати пов'язані з її вихованням та утриманням, а також враховує потреби дитини, на її фізичний та духовний розвиток та вважає, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3 200 грн щомісячно до досягнення донькою повноліття буде достатнім та справедливим, оскільки той з батьків, з ким проживають діти також зобов'язаний утримувати їх до досягнення ними повноліття.
Оцінив та дослідив усі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та вважає, що присудження аліментів у розмірі 3 200 грн відповідатиме критеріям розумності та достатності, а також вважає, що такий розмір відповідатиме інтересам дитини.
Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач не має можливості сплачувати такий розмір аліментів на утримання дитини чи за станом свого здоров'я, матеріали справи не містять. Натомість відповідач у відзиві на позов стверджує та підтверджує належними та допустимими доказами, що він офіційно працевлаштований та отримує дохід у розмірі 14 478 грн, що свідчить про спроможність ним сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, оскільки частина від таких його доходів становитиме 3 619 грн 50 коп. Указане свідчить про спроможність відповідача сплачувати заявлений позивачкою розмір аліментів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний матеріально надавати допомогу матері (у вигляді сплати аліментів) для утримання дитини.
Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
На підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу останньою долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 5 квітня 2024 року укладеного між нею та адвокатом Семком В.Б., Додатковий договір (Додаток № 1) до договору про надання правової допомоги від 5 квітня 2024 року та детальний опис робіт (наданих послуг) наданих за Договором про надання правової допомоги від 5 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, які є належними доказами, що підтверджують надання адвокатом Семком В.Б. позивачці послуг з надання правничої допомоги у зазначеному розмірі.
Відповідач заперечував проти такого розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із частковим визнанням позовних вимог. За положеннями частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивачка в прохальній частині позову просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 3 500 грн. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка отримала від адвоката наступні послуги: попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування - 500 грн; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики - 500 грн; складання позовної заяви 2 000 грн; підготовка та участь в судових засіданнях, а також підготовка інших процесуальних документів 500 грн. Як вбачається з положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21). У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи. Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Пунктом 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Окрім цього, судом враховано ту обставину, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час та те, що вирішений спір особливо складності не представляє. Враховуючи викладене, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на загальну суму в розмірі 1 750 грн. При цьому, суд відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України також враховує доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов щодо необгрунтованості розміру витрат на правову допомогу. Враховуючи, приписи пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак з відповідача на користь держави відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 354, 355 Цивільного процесуального кодекс України, статтями 180-182, 184 Сімейного кодексу України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Сливки Рожнятівського району Івано-Франківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 23 квітня 2024 року і до повноліття дитини. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Виконання цього рішення у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Сливки Рожнятівського району Івано-Франківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) гривень витрат, пов'язаних із отриманням професійної правничої допомоги. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Сливки Рожнятівського району Івано-Франківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Текст рішення складений 1 серпня 2024 року.
Суддя Сокирко Л.М.