Справа № 346/4161/23
Провадження № 1-кп/346/271/24
01 серпня 2024 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12023091180000014, в якому ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Коломия Івано-Франківської області; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; освіта середня; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; працював без офіційного працевлаштування; середній щомісячний дохід 15000 грн; раніше судимий; на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст. 307 КК України,
а сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 ,
Щодо обвинувачення.
1. ОСОБА_4 , маючи непогашену судимість за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів після відбування покарання на шлях виправлення та перевиховування не став та повторно, у період непогашеної судимості, вчинив новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Зокрема, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі з метою його подальшого збуту, щляхом продажу громадянам на території м. Коломия. Після чого ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, і передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 15 березня 2023 приблизно о 11.00 год. перебуваючи в парку ім. К. Трильовського, що по бул. Лесі Українки у м.Коломия, незаконно збув у формі продажу, за ціною 1000 (одна тисяча) гривень ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) подрібнену рослинну речовину, яка відповідно до висновку експерта є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, вагою 2,752 грама. Крім того, 10 травня 2023 приблизно о 13.20 год. ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконний збут наркотичного засобу - канабісу, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, і передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, перебуваючи в парку ім. К. Трильовського, що по бул.Лесі Українки м.Коломия, незаконно збув у формі продажу за ціною 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), подрібнену рослинну речовину, яка відповідно до висновку експерта є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, вагою 4,5623 грама.
Вказані обставини обвинувачення добровільно та свідомо визнав сам обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні. Суд не досліджував докази на підтвердження вказаних обставин обвинувачення, оскільки на підставі частини 3 статті 349 КПК України, ухвалою від 27 червня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд визнав недоцільним дослідження доказів на їх підтвердження, позаяк всі учасники судового провадження не заперечували проти визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, і не оспорювали їх. При цьому попередньо суд з'ясував, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин, їх позиція є добровільною та роз'яснив їм, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тому, суд вважає доведеним вказане вище формулювання обвинувачення, і діяння, у вчиненні яких прокурор обвинувачує ОСОБА_4 суд вважає такими, що дійсно мали місце.
Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказані діяння обвинуваченого правильно кваліфіковано прокурором по ч.2 ст.307 КК України, оскільки ОСОБА_4 дійсно вчинив, незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів, повторно, позаяк вчинив це у період непогашеної судимості, яку він отримав на підставі вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.10.2017 року (який набрав законної сили 20.02.2018р.), яким його було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.2 ст.15 і ч.2 ст.307 КК України і за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України, визначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Але від відбування частини якого, його було умовно-достроково звільнено 22.09.2020 року, на строк 1 рік 3 місяці і 10 днів ухвалою Львівського апеляційного суду від 21.09.2020 року.
Суд також відзначає, що ОСОБА_4 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і тому суд вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
2. Крім цього ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час та спосіб, а також без передбаченого законом дозволу, придбав бойовий припас, а саме корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, після чого діючи умисно, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на зберігання бойових припасів, без мети збуту, переніс його до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 10.05.2023 року, коли 10.05.2023р. в результаті проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_4 , його було вилучено, а відповідно до висновку експерта від 02.06.2023р. цейбойовий припас дійсно є корпусом оборонної ручної гранати Ф-1.
Вказані обставини обвинувачення добровільно та свідомо визнав сам обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні. Суд не досліджував докази на підтвердження вказаних обставин обвинувачення, оскільки на підставі частини 3 статті 349 КПК України, ухвалою від 27 червня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд визнав недоцільним дослідження доказів на їх підтвердження, позаяк всі учасники судового провадження не заперечували проти визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, і не оспорювали їх. При цьому попередньо, суд з'ясував, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин, їх позиція є добровільною та роз'яснив їм, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Тому, суд вважає доведеним вказане вище формулювання обвинувачення, і діяння, у вчиненні якого прокурор обвинувачує ОСОБА_4 суд вважає таким, що дійсно мало місце.
Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння обвинуваченого дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, оскільки ОСОБА_4 дійсно незаконно придбав та зберігав вказаний бойовий припас без передбаченого законом дозволу.
Суд також відзначає, що ОСОБА_4 , добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і тому суд вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив два кримінальних правопорушення, кожне з яких він вчинив в осудному стані, умисно, і в обсязі вказаному в обвинувальному акті, і кожне з яких, правильно кваліфіковано прокурором за ч.2 ст.307 КК України та ч.1 ст.263 КК України. І у вчиненні обох цих кримінальних правопорушень винен саме ОСОБА_4 .
Щодо покарання (позиції учасників справи).
Позиція прокурора. Вважав, що оскільки обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся, та має на утриманні двох неповнолітніх дітей і мати-інваліда, але вчинив два кримінальні правопорушення, йому слід призначити таке покарання: за правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України - позбавлення волі строком 6 років, з конфіскацією майна; за правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України - позбавлення волі строком 3 роки; а остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, і визначити його строком 6 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Позиція обвинуваченого. Свою вину визнав. Зазначав, що щиро розкаюється у вчиненому, вказав, що повинен за вчинене відповідати, вважає що потрібно змінювати життя, багато років якого він змарнував порушуючи закон, у зв'язку із чим після призначення покарання, бажає ідти служити у складі Збройних Сил України.
Захисник обвинуваченого. Просив при покаранні врахувати щире каяття обвинуваченого та наявність 2 неповнолітніх дітей і мати інваліда, на його утриманні. Разом з цим у ОСОБА_4 , поганий стан здоровя та відсутні обтяжуючі обставини. Просив застосувати статтю 69 КК України та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з конфіскацією майна.
Щодо покарання (оцінка суду).
Обставин, які б виключали кримінальну протиправність кожного вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_4 підлягає покаранню за кожне вчинене ним кримінальне правопорушення на загальних підставах.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 за кожне вчинене ним правопорушення (з урахуванням обсягу обвинувачення), що передбачені ч.1 ст. 67 КК України, відсутні. Але має місце і обставина, яка на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України відносяться до обставин, які пом'якшують його покарання за кожен вчинений ним злочин, зокрема: щире каяття обвинуваченого у кожному вчиненому ним злочині.
Також суд враховує, що на утриманні обвинуваченого є двоє неповнолітніх дітей, батьком яких він являється (т.1 а.с.162, а.с.164-167), а також матір, яка є інвалідом з дитинства 3-ї групи, пенсійного віку (т.1 а.с.168), яких він зобов'язаний утримувати за законом. І на підставі, ч.2 ст.66 КК України суд визнає ці обставини такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 . Однак, зважаючи на те, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом, на підставі ч.1 ст.69 КК України можливе виключно за наявності таких кількох обставин, які не тільки пом'якшують покарання, а й істотно знижують ступінь його тяжкості, а вказані вище обставини суд такими не вважає, суд не може погодитись із захисником обвинуваченого у тому, що підстави для застосування судом ч.1 ст.69 КК України до будь-якого вчиненого обвинуваченим злочину мають місце.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).
Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень (частина 4).
При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за кожне з вчинених ним злочинів, передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.307 КК України, суд виходить з наступного:
- суд враховує, що санкція ч.1 ст.263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;
- суд враховує, що санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, з конфіскацією майна;
- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_4 , у цій справі та вказані судом вище і нижче за текстом;
- суд враховує, що за ч.1 ст.59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються;
- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні кожного пред'явленого йому обвинувачення), за яких ОСОБА_4 вчинив кожне кримінальне правопорушення, які за ступенем тяжкості, в силу положень ч.5 ст.12 КК України, являються тяжкими злочинами та кваліфікуються за ч.1 ст.263 та ч.2 ст.307 КК України;
- суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кожне з вказаних кримінальних правопорушень умисно, тобто з прямим умислом. Разом з цим, він визнав свою вину у вчиненні обох злочинів добровільно;
- суд відзначає, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України у період непогашеної судимості, що було враховано прокурором при кваліфікації. В іншому, зважаючи на положення ч.1 ст.337 КПК України та зміст обвинувального акту, наявність непогашеної судимості суд враховувати не має права;
- суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , за кожний вчинений ним злочин та передбачені ч.1 ст. 67 КК України, відсутні;
- обставинами, які на підставі п.1 ч.1 та ч.2 ст. 66 КК України є обставинами, які пом'якшують його покарання, є щире каяття ОСОБА_4 у вчиненні ним кожного кримінального правопорушення, а також знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей та матері, інваліда з дитинства 3-ї групи, пенсійного віку;
- ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия Івано-Франківської області; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; середня освіта; одружений; на утриманні двоє дітей; на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; не працював офіційно, однак робив ремонти; середній щомісячний дохід мав у розмірі 15000 гривень.
Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_4 покарання суд вважає, що:
- за вчинений ОСОБА_4 тяжкий злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, йому слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;
- за вчинений ОСОБА_4 тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, йому слід призначити основне і додаткове покарання у виді позбавлення волі строком 6 років, з конфіскацією всього майна.
Разом з цим, оскільки ОСОБА_4 вчинив два тяжких злочина, тобто має місце сукупність кримінальних правопорушень, суд застосовує положення ч.1 ст.70 КК України за якими, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При цьому, суд використовує і п.21 Пленуму Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання"за яким, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове. А також суд застосовує і ч.3 ст.70 КК України за якою, до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.
Отже, зважаючи на все вище викладене, суд призначає ОСОБА_4 , за сукупністю злочинів, остаточне основне покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263 та ч.2 ст.307 КК України, шляхом поглинання менш суворого основного покарання (позбавлення волі на 3 роки) більш суворим основним покаранням (позбавлення волі 6 років) і визначає його у вигляді позбавлення волі строком 6 років. А також приєднює до цього остаточно визначеного основного покарання (позбавлення волі на 6 років), додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна.
Щодо процесуальних витрат.
Позиція прокурора. Держава Україна понесла витрати на проведення експертиз, розмір яких складає 3107 гривень, і оскільки обвинувачений визнав свою вину, з нього слід стягнути ці витрати у повному обсязі.
Позиція обвинуваченого. Погодився з необхідністю відшкодування витрат, які понесла держава Україна.
Позиція захисника. Підтримав обвинуваченого.
Оцінка суду. Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов'язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Сторона обвинувачення підтвердила доказами (а.с.42,56,72), що держава Україна понесла витрати на залучення експертів, на загальну суму 3107 гривні, а тому із ОСОБА_4 слід стягнути вказані витрати у повному обсязі.
Щодо речових доказів і документів.
Позиція прокурора. Грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 200 грн (серія ДА0799540) та номіналом 200 грн (серії ЄИ 6254270) - слід повернути Коломийському РВП ГУНП в Івано-Франківській області, як такі, що були використані для закупки, тобто належать державі; наркотичні засоби та бойовий припас - слід знищити, оскільки їх обіг у цивільному обороті заборонений; інші грошові знаки та один мобільний телефон «NOKIA», оскільки вони належать обвинуваченому - конфіскувати; другий мобільний телефон, який не підлягає конфіскації за законом та банківські картки, які по суті є документами обвинуваченого, слід йому повернути.
Позиція обвинуваченого та його захисника. Підтримали позицію прокурора.
Оцінка суду. В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.
Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів і документів, саме так, як запропонував прокурор.
Зокрема: 1) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 200 грн (серії ДА0799540) та номіналом 200 грн (серії ЄИ 6254270) - повернути Коломийському РВП ГУНП в Івано-Франківській області; 2) наркотичні засоби у вигляді: подрібнена рослинна речовина, яка відповідно до висновку експерта від 11.05.2023 являється особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом в кількості 2,752 грама та подрібнена рослинна речовина, яка відповідно до висновку експерта від 11.05.2023 являється особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом в кількості 4,5623 грама - знищити; 3) бойовий припас, а саме корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 - знищити; 4) мобільний телефон марки «NOKIA» імеі: НОМЕР_1 - конфіскувати; 5) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 100 грн (серії АГ3170056), номіналом 100 грн (серії УЦ2350412); номіналом 20 грн (серії АР8283328), номіналом 200 грн (серії СЖ 8034889), номіналом 200 грн (серії ЕЖ 5989341), номіналом 10 грн (серії ЮЕ 4266970), номіналом 2 грн (серії ТВ 4447630) - конфіскувати; 6)банківську картку РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ № НОМЕР_2 , банківську картку НОМЕР_3 , банківську картку МОНОБАНК № НОМЕР_4 , банківську картку МОНОБАНК № НОМЕР_5 , банківську картку OTPBANK № НОМЕР_6 , банківську картку УКРСИББАНК № НОМЕР_7 , банківську картку ОЩАДБАНК № НОМЕР_8 , банківську картку ОЩАДБАНК № НОМЕР_9 , банківську картку ПРИВАТБАНК № НОМЕР_10 , а також мобільний телефон, марки «Techno» імеі1: НОМЕР_11 , імеі2: НОМЕР_12 із вмонтованими сімкартами мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_13 та «Лайфселл» № НОМЕР_14 - повернути ОСОБА_4 .
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
(арешт майна).
Позиція прокурора. Арешт майна слід скасувати однак частково, зокрема слід скасувати арешт телефона та банківських карток, які повертаються обвинуваченому, а також з грошових коштів, які повертаються поліції.
Позиція обвинуваченого та його захисника. Підтримали прокурора.
Оцінка суду. Двома ухвалами слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 від 12 травня 2023 року, було накладено арешт на усі вказані вище речові докази (а.с.53, 104-105 - том 2). А за частиною 4 статті 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Тому, оскільки суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання із застосуванням конфіскації, а також вирішив долю речових доказів так, як вказано вище, суд згоден із думкою прокурора про те, що арешт слід скасувати частково. Зокрема, арешт слід скасувати тільки з: 1) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 200 грн (серії ДА0799540) та номіналом 200 грн (серії ЄИ 6254270); 2)банківська картка РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ № НОМЕР_2 , банківська картка НОМЕР_3 , банківська картка МОНОБАНК № НОМЕР_4 , банківська картка МОНОБАНК № НОМЕР_5 , банківська картка OTPBANK № НОМЕР_6 , банківська картка УКРСИББАНК № НОМЕР_7 , банківська картка ОЩАДБАНК № НОМЕР_8 , банківська картка ОЩАДБАНК № НОМЕР_9 , банківська картка ПРИВАТБАНК № НОМЕР_10 , а також мобільний телефон, марки «Techno» імеі1: НОМЕР_11 , імеі2: НОМЕР_12 із вмонтованими сімкартами мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_13 та «Лайфселл» № НОМЕР_14 .
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
(взяття під варту).
Частиною 3 статті 377 КПК України передбачено, що якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Тож зважаючи на викладене і оскільки суд призначив обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на 6 років, з конфіскацією, а виняткових випадків для зміни запобіжного заходу судом не встановлено, строк дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою застосований судом, слід продовжити до набрання цим вироком законної сили.
Щодо попереднього ув'язнення.
Частиною 5 статті 72 КК України передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Тож зважаючи на викладене і оскільки суд призначив обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на 6 років, з конфіскацією, але обвинувачений має два періоди перебування в умовах попереднього ув'язнення, зокрема з 10 травня 2023 року по 14 липня 2023 року, а також з 18 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, їх слід зарахувати у строк відбуття покарання, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Інші процесуальні питання.
Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених ст.368 КПК України - відсутні.
Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,318-371,373-377,392-395,532 КПК України суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України та призначити ОСОБА_4 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України, основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України та призначити ОСОБА_4 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України основне і додаткове покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, з конфіскацією всього його майна.
На підставі ч.1 та ч.3 ст.70 КК України, за сукупністю вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 і ч.2 ст.307 КК України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання (позбавлення волі на 3 роки) більш суворим основним покарання (позбавлення волі на 6 років), призначити йому остаточне основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, з приєднанням до нього додаткового покарання у виді конфіскації всього його майна.
Початок строку відбування покарання: 01.08.2024 року. Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття ним покарання, період перебування ним у попередньому ув'язненні, зокрема строк з 10 травня 2023 року по 14 липня 2023 року, а також строк з 18 січня 2024 року по 31 липня 2024 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до набрання цим вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 3107 (три тисячі сто сім) гривень на користь держави Україна, у якості компенсації витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Речові докази у вигляді: 1) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 200 грн (серії ДА0799540) та номіналом 200 грн (серії ЄИ 6254270) - повернути Коломийському РВП ГУНП в Івано-Франківській області; 2) наркотичні засоби у вигляді: подрібнена рослинна речовина, яка відповідно до висновку експерта від 11.05.2023 являється особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом в кількості 2,752 грама та подрібнена рослинна речовина, яка відповідно до висновку експерта від 11.05.2023 являється особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом в кількості 4,5623 грама - знищити; 3) бойовий припас, а саме корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 - знищити; 4) мобільний телефон марки «NOKIA» імеі: НОМЕР_1 - конфіскувати; 5) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 100 грн (серії АГ3170056), номіналом 100 грн (серії УЦ2350412); номіналом 20 грн (серії АР8283328), номіналом 200 грн (серії СЖ 8034889), номіналом 200 грн (серії ЕЖ 5989341), номіналом 10 грн (серії ЮЕ 4266970), номіналом 2 грн (серії ТВ 4447630) - конфіскувати; 6)банківську картку РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ № НОМЕР_2 , банківську картку НОМЕР_3 , банківську картку МОНОБАНК № НОМЕР_4 , банківську картку МОНОБАНК № НОМЕР_5 , банківську картку OTPBANK № НОМЕР_6 , банківську картку УКРСИББАНК № НОМЕР_7 , банківську картку ОЩАДБАНК № НОМЕР_8 , банківську картку ОЩАДБАНК № НОМЕР_9 , банківську картку ПРИВАТБАНК № НОМЕР_10 , а також мобільний телефон, марки «Techno» імеі1: НОМЕР_11 , імеі2: НОМЕР_12 із вмонтованими сімкартами мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_13 та «Лайфселл» № НОМЕР_14 - повернути ОСОБА_4 .
Скасувати частково арешт майна, накладений двома ухвалами слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 від 12 травня 2023 року, а саме на: 1) грошові знаки грошової одиниці України, у вигляді банкнот, номіналом 200 грн (серії ДА0799540) та номіналом 200 грн (серії ЄИ 6254270); 2)банківська картка РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ № НОМЕР_2 , банківська картка НОМЕР_3 , банківська картка МОНОБАНК № НОМЕР_4 , банківська картка МОНОБАНК № НОМЕР_5 , банківська картка OTPBANK № НОМЕР_6 , банківська картка УКРСИББАНК № НОМЕР_7 , банківська картка ОЩАДБАНК № НОМЕР_8 , банківська картка ОЩАДБАНК № НОМЕР_9 , банківська картка ПРИВАТБАНК № НОМЕР_10 , а також мобільний телефон, марки «Techno» імеі1: НОМЕР_11 , імеі2: НОМЕР_12 із вмонтованими сімкартами мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_13 та «Лайфселл» № НОМЕР_14 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення вироку, оскільки не викликались - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім під час його проголошення в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
Суддя: ОСОБА_1