Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30.07.2024м. ХарківСправа № 922/831/23 (642/8413/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
до 1. КП "Житлокомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793) 2. КП "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 90, код ЄДРПОУ 03361715)
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс"
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Найдьонової О.Г.;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ;
відповідача1 - адвоката Виноградова В.О.;
відповідача2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
06.12.2021 позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Комунального підприємства «Харківводоканал», в якому просила суд:
- стягнути солідарно з КП "Жилкомсервіс" та КП "Харківводоканал" на користь позивачки 72041,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_3 ;
- стягнути солідарно з КП "Жилкомсервіс" та КП "Харківводоканал" на користь позивачки 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої залиттям квартири АДРЕСА_3 ;
- стягнути солідарно з КП "Жилкомсервіс" та КП "Харківводоканал" на користь позивачки 3 000, 00 грн., в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою робіт по визначенню вартості матеріального збитку, завданого майну, пошкодженому внаслідок залиття водою квартири АДРЕСА_3 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.12.2021 року, крім іншого, відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
04.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від КП "Харківводоканал" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№70/22) із орієнтованим розрахунком суми судових витрат.
04.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від КП "Жилкомсервіс" надійшов відзив на позовну заяву (вх.121/22).
14.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від позивачки надійшла відповідь на відзив КП "Харківводоканал" (вх. 1049).
14.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від позивачки надійшла відповідь на відзив КП "Жилкомсервіс" (вх. 10511).
17.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від КП "Харківводоканал" надійшли пояснення щодо відзиву КП "Жилкомсервіс" (вх.№1184).
19.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від КП "Харківводоканал" надійшла заява про продовження процесуальних строків на подання заперечень на відповідь на відзив (вх.1496).
25.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від КП "Харківводоканал" надійшли заперечення (вх.№2001).
25.01.2022 до Ленінського районного суду м. Харкова від позивачки надійшла заява про виклик свідків (вх.1962).
В судовому засіданні 02.02.2022 протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова задоволено клопотання позивачки про виклик свідків та викликано в судове засідання свідків. Крім того, в судовому засіданні 02.02.2022 протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.
Відповідно до даного Розпорядження, справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.
На виконання вищевказаного розпорядження цивільна справа надійшла до Київського районного суду м. Полтави та за допомогою автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу передано у провадження судді Миронець О.К.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2023 року вищевказану справу прийнято до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в загальному провадженні та призначено підготовче засідання.
10.07.2023 року до Київського районного суду м. Полтави надійшло клопотання (вх.26932) від Комунального підприємства «Жилкомсервіс», в якому останній просить суд надіслати матеріали зазначеної справи до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах справи про банкрутство КП «Жилкомсервіс» №922/831/23.
01.09.2023 року до суду надійшло клопотання представника КП «Жилкомсервіс» Єни В.В., згідно якого останній повідомив суд, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та забов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Крім цього, судом введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.09.2023 клопотання представника відповідача - задоволено. Цивільну справу № 642/8413/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок залиття квартири, третя особа: ОСОБА_2 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі №922/831/23.
11.10.2023 матеріали справи №642/8413/21 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова Олега Станіславовича до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП "Жилкомсервіс", призначено розпорядником майна КП "Жилкомсервіс" арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.
24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" за № 70274.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 4352/23 від 11.10.2023) передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.
Частиною 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою суду від 16.10.2023, крім іншогр, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження у справі. Надано позивачці строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків. Попереджено позивачку про те, що не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, згідно частини тринадцятої статті 176 ГПК України має наслідком залишенням позовної заяви без розгляду.
08.01.2024 до суду від позивачки на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 надійшло уточнена позовна заява (вх.№416/24), зі змісту якої вбачається, що позивачка усунула недоліки встановлені ухвалою суду від 16.10.2023.
Ухвалою суду від 10.01.2024, крім іншого, прийнято справу №642/8413/21 до розгляду в межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Постановлено повторно провести підготовче провадження. Призначено підготовче засідання на 06.02.2024 о 16:10 год. Відповідачам встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзивів на позов. Докази надіслання відзивів іншим сторонам постановлено надати суду. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив - п'ять днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзиви іншим сторонам постановлено надати суду. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам постановлено надати суду. Встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову, оформлених відповідно до ст. 168 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
25.01.2024 від Комунального підприємства "Харківводоканал" до Господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.2249).
В підготовче засідання 06.02.2024 прибули представники відповідача1 та відповідача2.
Позивач та його представник в підготовче засідання 06.02.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
В підготовчому засіданні 06.02.2024 ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05 березня 2024 року о(б) 15:40 год.
05.03.2024 до суду від Комунального підприємства "Жилкомсервіс" надійшли додаткові пояснення (вх.№6074).
В підготовче засідання 05.03.2024 прибули представники відповідача1 та відповідача2.
Позивач та його представник в підготовче засідання 05.03.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
В підготовчому засіданні 05.03.2024 ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09 квітня 2024 року о(б) 16:20 год.
В підготовче засідання 09.04.2024 прибули представники відповідача1 та відповідача2, які вказали, що відсутні перешкоди для закриття підготовчого провадження, вважали можливим закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в підготовче засідання 09.04.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд в підготовчому засіданні 09.04.2024 ухвалою суду , яку внесено до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.04.2024 о 17:00 год.
В судове засідання 10.04.2024 учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 10.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 09 травня 2024 о 12:10 год.
В судове засідання 09.05.2024 прибули представник позивача та представники відповідачів. В судовому засіданні 09.05.2024 оголошено перерву до 15.05.2024 р. о 16:00 год.
14.05.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх.№12580) з додатком у вигляді копії нарядів: від 07.08.2021 № 23778, від 20.08.2021 № 25435, від 27.08.2021 №26243, а також копії актів: від 07.08.2021, 21.08.2021, 28.08.2021, 31.08.2021 складених за результатами виїзду на аварійні виклики за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 9.
Судове засідання призначене на 15 травня 2024 року о 16:00 не відбулось у зв'язку з перебуванням с. Усатого В.О. у відпустці.
Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення судового засідання, ухвалою суду від 16 травня 2024 року призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 30 травня 2024 о 12:20 год.
Судове засідання призначене на 30 травня 2024 о 12:20 год. не відбулось у зв'язку з оголошенням у м. Харкові повітряної тривоги.
Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення судового засідання, ухвалою суду від 30 травня 2024 року призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 25 червня 2024 о 15:20 год.
Судове засідання призначене на 25 червня 2024 не відбулось у зв'язку з перебуванням с. Усатого В.О. у відрядженні.
Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведення судового засідання, після виходу судді Усатого В.О. з відрядження та відпустки, ухвалою суду від 15 липня 2024 року призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 30 липня 2024 о 16:00 год.
В судовому засідання 30 липня 2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в клопотанні Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх.№12580 від 14.05.2024) про поновлення строку, долучив до матеріалів справи клопотання Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх.№12580 від 14.05.2024) з додатками, проте залишив їх без розгляду, що секретарем судового засідання зафіксовано в протоколі судового засідання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 196 ГПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. У відповідності до ч. 1-3 ст. 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Отже, розгляд справи по суті не розпочинається з дати закриття підготовчого засідання у випадку призначення справи до розгляду по суті на іншу дату та постановлення відповідної ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 910/22824/17. За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Відповідно до норм статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 119 ГПК України). Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України). Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України). В частині 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання доказів у справі. Для цього особа, зацікавлена у поданні доказів в обґрунтування своєї правової позиції, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки. Водночас інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) учасника справи, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ГПК України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Як вже зазначалось судом вище, ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів. При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Під час підготовчого провадження в Господарському суді Харківської області відповідачем2 до суду був наданий відзив з додатками, тобто останнім було реалізовано своє право на подання та обґрунтування заперечень проти позову. Крім того, у відзиві відповдачем2 не було зазначено документів і доказів, які не могли бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. Крім того, відповідач2 приймав участь в підготовчих засіданнях в Господарському суді Харківської області та не був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи.
Судом у даному разі, також, враховується, що під час розгляду справи в Ленінському районному суді м. Харкова відповідачем2, також, було реалізоване своє право на подачу заяв по суті справи та останній, також, мав можливість реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того, в підготовчому засіданні 09.04.2024 року були присутні представники відповідача2, якими жодних клопотань заявлено не було та зазначено про можливість закриття підготовчого провадження у справі. 09.04.2024 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.04.2024 , а ухвалою суду від 10.04.2024 відкладено розгляд справи по суті на 09 травня 2024 о 12:10 год. В судовому засіданні 09 травня 2024, в якому були присутні представники відповідача2, головуючим було розпочато розгляд справи по суті. Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні 09 травня 2024 зі сторони представників відповідача2 жодних заяв, клопотань заявлено, також, не було.
14.05.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківводоканал" надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх.№12580) з додатками у вигляді копії нарядів: від 07.08.2021 № 23778, від 20.08.2021 № 25435, від 27.08.2021 №26243, а також копії актів: від 07.08.2021, 21.08.2021, 28.08.2021, 31.08.2021 складених за результатами виїзду на аварійні виклики за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 9.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку (вх.№12580 від 14.05.2024), Комунальне підприємства "Харківводоканал" вказує, що про відсутність відповідних доказів в матеріалах справи останнім стало відомо 09.05.2024, натомість, суд звертає ще раз увагу, що представники відповідача2 не були позбавлені можливості реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи, крім іншого, під час підготовчого провадження в Господарському суді Харківської області .
Учасники даної справи в судовому засіданні 30.07.2024, зокрема відповідач1, заперечували проти задоволення відповідного клопотання Комунального підприємства "Харківводоканал" на відповідній стадії судового процесу у зв'язку з відсутністю поважності причини пропуску строку відповідачем2.
Окрім того, суд враховує у даному разі правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження, а учасниками справи дане питання не порушувалось.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та реалізації своїх прав на відповідній стадії судового процесу - підготовчому провадженні, враховуючи, що процесуальними правами учасники справи розпоряджаються на власний розсуд, а справу скеровано позивачем первинно до суду у 2021 році, суд прийшов до висновку про неповажність причин пропуску строку відповідачем2, а отже відмову в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх.№12580 від 14.05.2024) про поновлення строку, долучив до матеріалів справи клопотання Комунального підприємства "Харківводоканал" (вх.№12580 від 14.05.2024) з додатками, проте залишив їх без розгляду.
Крім того, в судовому засідання 30 липня 2024 представник позивачки, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Також, зазначила, що в прохальній частині позову було допущена описка в частині зазначення номеру будинку позивачки, просила суд вважати вірною адресу позивачки - АДРЕСА_4 .
В судовому засідання 30 липня 2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити на користь позивачки в повному обсязі.
В судовому засідання 30 липня 2024 представник відповідача1 заперечував проти позовних вимог до Комунального підприємства "Житлокомсервіс" в повному обсязі, просив суд відмовити. Крім того, представник відповідача1 зазначив, що критично ставиться до тверджень відповідача2, що залиття квартири позивачки 07.08.2021 відбулось внаслідок течі покрівлі. Вказав, що докази наявні в матеріалах справи спростовують це твердження відповідача2 та жодних робіт на покрівлі за адресою АДРЕСА_5 зі сторони КП "Житлокомсервіс" у спірний період не проводилось, зокрема і робіт пов'язаних з усуненням причини залиття квартири позивачки за адресою АДРЕСА_4 - останні не здійснювали.
В судовому засіданні 30 липня 2024 представники відповідача2 заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, просили суд відмовити в позові.
У судовому засіданні 30 липня 2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, який не є розумним у даному випадку, з урахуванням вищезазначених обставин. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин належала 1/2 частка квартира за адресою АДРЕСА_4 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 20.02.2002.
ОСОБА_2 станом на час виникнення спірних правовідносин належала 1/2 частка квартира за адресою АДРЕСА_4 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 20.02.2002.
В судовому засідання 30 липня 2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі у даній справі, просив суд позов задовольнити на користь позивачки - ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивачка у позовній заяві зазначила , що 07 серпня 2021 року сталося перше залиття квартири за адресою АДРЕСА_4 холодною водою, яка протекла в квартиру після атмосферних опадів (сильної зливи). Вдруге і втретє квартира була затоплена по тій же причині 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року.
На підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_4 у вищезазначені дати, позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження від 20.09.2021, із змісту якого вбачається, що в результаті залиття постраждали: тамбур - на 5 кв.м. потребується фарбування панелі стіни і побілки стелі; коридор - на 5,6 кв.м. - шпалери, стіни, стеля гіпсокартон; кімната - 10 кв.м. - стіни шпалери, стелі гіпсокартон, водоемульсійне фарбування, підлога лінолеум; кімната - 9,55 кв.м. , укоси, стіна , шпалери, підлога лінолеум.
Висновок комісії: залиття квартири сталось ймовірно від зливової каналізації. Аварійна служба КП "Харківводоканал" викликалась в 3 випадках. Квартира розташована на 9 поверсі.
Позивачка зазначила, що з метою усунення аварійних ситуацій остання зверталась до Диспетчерської служби “1562”. За викликом останньої прибували аварійні служби КП “Харківводоканал” і КП “Жилкомсервіс”. Після їх прибуття аварійною службою КП "Харківводоканал” були виконанні певні роботи, необхідні для забезпечення належного функціонування системи зливової каналізації будинку.
В підтвердження факту звернень до Диспетчерської служби "1562” для виклику відповідних служб позивачкою долучено запит № 3177/0/2-21 від 23.09.2021 з додатком у вигляді виписки-роздруківки.
В підтвердження розміру завданих позивачці збитків, останньою долучено до матеріалів позовної заяви Звіт фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою : АДРЕСА_4 станом на 22.09.2021, відповідно до якого матеріальний збиток, пошкодженого в результаті залиття майна ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_6 становить 72041,00 грн.
Крім того, позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи, проживає у квартирі з двома своїми доньками, одна з яких є неповнолітньою особою. Коштів для проведення відновлювальних ремонтних робіт у квартирі у позивачки немає, тому вимушена мешкати в квартирі, в якій стоїть нестерпний запах запліснявілих від залиття полів, виготовлених з ДСП-матеріалу, пошкоджена електропроводка, яку позивачка змогла поновити тільки в одній кімнаті, а у вересні взагалі проживала без електропостачання в квартирі, донька- школярка вимушена була готуватись до уроків, освітлюючи кімнату за допомогою ліхтаря. З огляду на що позивачкою заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.
Такі обставини, на думку позивачки, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивачка звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
За приписами пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року сталися залиття квартири за адресою АДРЕСА_4 .
Відповідно до висновку, зазначеному в акті обстеження від 20.09.2021 залиття квартири сталось ймовірно від зливової каналізації.
З виписки-роздруківки звернень до Диспетчерської служби «1562» за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що залиття квартири 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року сталося у зв'язку з тим, що зливова каналізація була забита.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт обстеження від 22.09.2023 (а.с.104 т. 1 ) із змісту якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 була заявка 31.08.2021 - забита зливова каналізація. Заявка виконана, прочистили зливовий стояк.
Крім того, як підтверджено відповідачем2 - КП "Харківводоканал" у заявах по суті справи, зокрема відзиву від 31.12.2021, поясненнях щодо відзиву відповідача1 від 14.01.2022, відзиву від 24.01.2024, 20.08.2021 від мешканців кв. АДРЕСА_6 надійшла заявка щодо течі зливової каналізації у квартирі. З виїздом на місце фахівцями цілодобової аварійно- диспетчерської служби виконано роботи із прочищення стояку зливової каналізації протяжністю 30 м.п. 27.08.2021 та повторно 31.08.2021 на виконання заявок за вищевказаною адресою фахівцями УТО ВБС Холодногірського району виконані роботи із прочищення стояку зливової каналізації протяжністю 30 м.п.
Матеріали справи не місять доказів, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_4 , 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року сталось внаслідок інших фактичних обставин та причин.
Крім того, суд враховує у даному разі, що в судовому засідання 30 липня 2024 представник відповідача1 вказав, що жодних робіт на покрівлі за адресою АДРЕСА_5 зі сторони КП "Житлокомсервіс" у період залиття квартири - серпень 2021 не проводилось, зокрема і робіт пов'язаних з усуненням причини залиття квартири позивачки за адресою АДРЕСА_4 , останні не здійснювали.
Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «ВІРОГІДНІСТЬ ДОКАЗІВ».
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається БІЛЬШ ВІРОГІДНИМИ, НІЖ ПРОТИЛЕЖНІ.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_4 , 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року, відбулось внаслідок забиття зливової каналізації.
Згідно з частиною першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.
Рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Харківкомуночиствод». Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 КП «Харківкомуночиствод» перейменоване на КП «Харківводоканал».
Рішенням №1186 КП «ВТП «Вода» (зараз - КП «Харківводоканал») покладено обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. КП «Харківводоканал» надає послуги в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківводоканал» як виконавця послуг з їх утримання.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; 4) своєчасно проводити підготовку об'єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; 6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; 7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; 8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; 10) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; 11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; 12) контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; 13) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; 14) направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п'яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов'язків управителя або інших виконавців послуг.
Пунктом 5 частини 4 статті 8 Закону встановлено, крім іншого, обов'язок управителя у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що 29.11.2011 між КП «Жилкомсервіс», який на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» (далі рішення №1186) визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (Управитель) та КП «Харківводоканал», який на підставі рішення №1186 визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Виконавець) укладено Договір №16/2.
Відповідно до п.1.1 Договору №16/2 на виконання вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків, укладеного із споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова (споживачі), Управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе й аварійно-диспетчерське обслуговування, а Управитель зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю надані послуги.
Пунктами 2.3.1. і 2.3.2. вказаного Договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем згідно із законодавством та умовами цього Договору; здійснювати контроль за технічним станом внутрішньобудинкових систем житлових будинків, відповідно до «Графіку технічного обслуговування».
Рішенням від 20.12.2011 №902 Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі рішення №902) встановлено перелік, порядок та періодичність надання послуг з утримання будинків та споруд, тобто послуг, що надає КП «Харківводоканал» (як виконавець послуг з утримання будинків та споруд, згідно Рішення №1186). Зокрема, послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, у тому числі пунктом 2 розділу "Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації" додатку до рішення №902 - усунення течі та засмічень у внутрішньо будинковій зливовій каналізації.
01.03.2021 між КП «Харківводоканал» та позивачем укладено договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем) (далі - Договір), відповідно до умов якого КП «Харківводоканал» є Виконавцем, а позивач є Споживачем.
Пунктом 1-2 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки і на умови, що передбачені Договором. Виконавець забезпечує якість питної води відповідно до державних санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача.
Згідно п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору , сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5 Договору, обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, що забезпечують надання послуг у багатоквартирному будинку, здійснюються виконавцем на підставі відповідного Додатку до цього Договору. Капітальний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання послуг, здійснюється споживачами чи залученими ними уповноваженими на виконання таких особами за рахунок споживачів.
Згідно з п. 1.1. Додатку до Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги з обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення Споживача. Перелік послуг зазначається у таблиці.
Пунктом 2.14. Переліку послуг передбачено надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків. Надання послуг по відновленню герметизації випусків внутрішньобудинкових систем зливової каналізації, якщо герметизація випусків була порушена при наданні Виконавцем послуг. У випадку виявлення в квартирі Споживача самовільного переобладнання (перепланування) внутрішньоквартирної системи зливової каналізації, яке впливає на функціонування та працездатність системи, приймати всі можливі заходи щодо приведення її в належний стан.
З огляду на вищевикладене, на відповідача2 покладено обов'язок з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків, як виконавця послуг.
Як зазначено судом вище, у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_4 , 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року, відбулось внаслідок забиття зливової каналізації.
Твердження представника відповідача2 на те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт протиправної діяльності саме КП «Харківводоканал» є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними фактичними обставинами справи та законодавчими положеннями.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).
Матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Житлокомсервіс» як управителя будинку.
Тоді як договором від 01.03.2021, укладеним між КП «Харківводоканал» та позивачем, відповідальність за неналежне технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайне усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків покладено саме на КП «Харківводоканал».
Крім того, судом встановлено, що аварійно-відновлювальні роботи у відповідні періоди були виконані саме бригадою КП «Харківводоканал», тоді як КП «Житлокомсервіс» жодних робіт у відповідний період не проводило.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме КП «Харківводоканал» є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2022 у справі №640/2713/18, від 18.11.2020 у справі №639/7313/16-ц, від 13.08.2020 у справі №643/14853/16, від 28.05.2020 у справі №640/419/17.
Отже, наявні підстави для покладення відповідальності за завдану залиттям квартири шкоду саме на КП «Харківводоканал».
Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача2, причинний зв'язок між ними, а відповідач2 відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.
Доводи відповідача2 щодо порушення мешканцями будинку правил користування зливовою каналізацією є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності конкретних фізичних та юридичних осіб за самовільне викидання сміття в непередбачених для цього місцях чи інші докази на підтвердження вказаної обставини.
Як встановлено судом , з метою визначення вартості пошкодженого майна, позивачка звернулась до суб'єкта оціночної діяльності, ТОВ "АГЕНСТВО СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ" та уклала договір №09/21-1А про виконання робіт з обстеження та визначення вартості майнового збитку за адресою : АДРЕСА_4 , завданого внаслідок залиття майна водою.
Відповідно до Звіту фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою : АДРЕСА_4 станом на 22.09.2021, матеріальний збиток, пошкодженого в результаті залиття майна Золочевської Євгенії Олександрівни, квартири АДРЕСА_6 становить 72041,00 грн.
Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу, а відповідачем2 дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена майнова шкода позивачу, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, на загальну суму 72041,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи, проживає у квартирі з двома своїми доньками, одна з яких є неповнолітньою особою. Коштів для проведення відновлювальних ремонтних робіт у квартирі позивачка немає, тому вимушена мешкати в квартирі, в якій стоїть нестерпний запах запліснявілих від залиття полів, виготовлених з ДСП-матеріалу, пошкоджена електропроводка, яку позивачка змогла поновити тільки в одній кімнаті, а у вересні взагалі проживала без електропостачання в квартирі, донька- школярка вимушена була готуватись до уроків, освітлюючи кімнату за допомогою ліхтаря.
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань у зв'язку із пошкодженням її майна, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 25000,00 грн є достатнім та співмірним.
Щодо заявлених до стягнення витрат, пов'язаних з проведенням оцінки завданих позивачці збитків, суд вказує про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини 3 статті 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що звернувшись до суду, на підтвердження заявлених вимог щодо розміру шкоди, позивачкою до позовної заяви надано Звіт фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою : АДРЕСА_4 станом на 22.09.2021 та додані до нього документи.
Отже, вказані документи є письмовими доказами та відповідно до норм статті 123 ГПК України, є судовими витратами, необхідними для підготовки справи до розгляду.
Звіт фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою : АДРЕСА_4 станом на 22.09.2021, як письмовий доказ, оцінений судом під час розгляду справи та є підставою для задоволення позовних вимог.
На підтвердження понесення позивачем витрат з проведення оцінки збитків, останнім надано квитанцію від 22.09.2021 на суму 3000,00 грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача2 в частині того, що понесені витрати на проведення оцінки завданих збитків є витратами, пов'язаними з проведенням експертизи.
Суд звертає увагу, що наданий звіт суб'єкта оціночної діяльності не є висновком експерта.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача2 витрат, пов'язаних з проведенням оцінки у розмірі 3000,00 грн.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частини 2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача2 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору за подання позову в сумі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири АДРЕСА_3 у розмірі 72041,00 грн., моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. та 3000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою робіт по визначенню вартості матеріального збитку.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Видати накази після набрання рішення законної сили.
В решті вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач1: Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, буд. 35, код ЄДРПОУ 34467793).
Відповідач2: Комунальне підприємство "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 90, код ЄДРПОУ 03361715).
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2024.
Суддя В.О. Усатий