вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
29 липня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/427/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.
розглянув заяву №270/03 від 22.04.2024 (вх.№3324 від 24.04.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУН-ЕНЕРГО", м.Тернопіль
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО", м.Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, м.Київ
про стягнення 11043249,38грн,
за участю представників:
заявника: не з'явився;
стягувача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився.
Зміст поданої заяви.
Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося 24.04.2024 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№3324) до Господарського суду Тернопільської області із заявою №270/03 від 22.04.2024 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2024 №921/427/23 про стягнення з КП теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 8165487,99грн основного боргу, 2541071,03грн інфляційних нарахувань, 336690,36 - 3% річних та 165648,74грн судового збору.
В обґрунтування заяви підприємство посилається на факт оскарження ним рішення господарського суду від 26.12.2023 в апеляційному порядку, тому вважає, що господарським судом Тернопільської області наказ від 24.01.2024 видано передчасно. В межах виконавчого провадження №74279433 від 26.02.2024 з виконання наказу від 24.01.2024 органом ДВС накладено арешт на кошти боржника, що призвело до порушення термінів виплати заробітної плати, неможливості виконання господарських договорів підприємством, оплати матеріалів та обладнання, зокрема для виконання аварійних та планових ремонтів та ставить під загрозу підготовку до опалювального сезону.
Окрім того, підприємством зазначено про те, що присуджена до стягнення заборгованість згідно з рішенням суду підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII.
Заперечення стягувача (позивача) щодо заяви.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" своїм правом на подання відзиву щодо заяви відповідача чи інших заяв по суті, не скористався.
Пояснення третьої особи.
ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” не скористалося своїм процесуальним правом на подання заяв чи пояснень щодо заяви про визнання наказу від 24.01.2024 таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальні дію суду по розгляду заяви.
Оскільки на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (вх.№3226 від 22.04.2024) супровідним листом №921/427/23/204/2024 від 23.04.2024 матеріали господарської справи №921/427/23 направлялися до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги №68/03 від 25.01.2024, поданої Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у даній справі, тому вирішення питання про прийняття до розгляду заяви №270/03 від 22.04.2024 (вх.№3324 від 24.04.2024) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відкладено до повернення матеріалів справи на адресу місцевого господарського суду (ухвала суду від 25.04.2024).
19.07.2024 матеріали справи повернуті на адресу Господарського суду Тернопільської області (вх.№5740). Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 рішення місцевого господарського суду від 26.12.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року (з урахування виправлень, внесених ухвалою від 19.07.2024) прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в судовому засіданні, котре призначено на 29.07.2024; водночас, заявнику встановлено строк для подання письмових додаткових правових обґрунтувань підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням постанови апеляційного господарського суду від 24.06.2024.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних копій ухвал суду від 19.07.2024 в електронний кабінет підприємства, зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС; підприємством вимоги ухвали від 19.07.2024 не виконано.
Позивач (стягувач за виконавчим документом) в судове засідання не з'явився. Згідно з ухвалою суду від 26 липня 2024 року, залишено без розгляду заяву без номера від 26.07.2024 (вх.№5944) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь його представника в судовому засіданні 29.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по причині порушення строку, передбаченого ст.197 ГПК України. Безпосередньо в судове засідання в приміщення господарського суду представник позивача не з'явився.
Представник ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив; про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку судової кореспонденції в електронний кабінет товариства, зареєстрований підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Оскільки довідки про доставку судової кореспонденції в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21), тому суд доходить висновку про належне повідомлення учасників справи про розгляд заяви підприємства судом.
Відповідно до ч.3 ст.328 ГПК України неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви. Крім того, брати участь в судовому засіданні, в силу п.2 ч.1 ст.42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком.
Оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, тому з огляду на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача у даному судовому засіданні.
Встановлені обставини справи.
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про стягнення 8165487,99грн основного боргу, 2541071,03грн інфляційних нарахувань та 336690,36грн - 3% річних за спожитий природний газ, посилаючись на: неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасних розрахунків за природний газ, спожитий в період з 15.10.2021 по 31.10.2021 в обсязі 110,68 тис.куб.м. на загальну суму 4 391 538,96 грн, а в період з 01.11.2021 по 10.11.2021 - в обсязі 110,31525 тис.куб.м. на загальну суму 3 773 949,03 грн. (3775592,65 - 1643,62 згідно з Коригуючим актом №29088 від 23.12.2021); факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії"; віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії".
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2023 року позов задоволено повністю.
24.01.2024 на примусове виконання даного рішення, судом видано відповідний наказ (в паперовій формі).
На підставі ухвали суду від 20.02.2024, у зв'язку з допущеною друкарською помилкою, внесено виправлення в рішення та в наказ від 24.01.2024 в частині зазначення вірного ідентифікаційного коду стягувача (позивача).
26 лютого 2024 року на підставі заяви стягувача від 21.02.2024 заступником начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кущаком Василем Богдановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74279433 з примусового виконання наказу №921/427/23 від 24 січня 2024 року (з урахуванням постанов від 26 лютого 2024 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних).
Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 1200 889 грн 81 коп., а також постанову про арешт коштів боржника
27 лютого 2024 року відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника.
Ухвалою суду від 19.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви №120/03 від 22.02.2024 (вх.№1630 від 27.02.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про визнання наказу від 24.01.2024 №921/427/23 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 25.03.2024 відмовлено у задоволенні скарги №149/03 від 12.03.2024 (вх.№2108 від 13.03.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про визнання протиправною та скасування постанови №74279433 від 26.02.2024 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок, який призначений для оплати праці працівникам підприємства та нарахувань до бюджету.
26.06.2024 Західним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою рішення місцевого господарського суду у даній справі залишено без змін. При цьому у постанові апеляційним господарським судом зазначено, що факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1730-VIII без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, яка є предметом позову у справі.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, постановляючи ухвалу.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 1-2 ст. 18, ст.326 ГПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012).
З викладених норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Тобто, з даної норми закону вбачається, що законом визначено наступні підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню:
- у разі, якщо такий наказ було видано помилково чи;
- якщо обов'язок боржника відсутній у зв'язку з припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою чи;
- з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 по справі №195/465/15-ц. При цьому, зазначений перелік є орієнтовним та приблизним, тобто не містить виключного переліку підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 18, 326 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення ст. 328 ГПК України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
У даній справі підлягають дослідженню обставини наявності чи відсутності визначених процесуальним законодавством підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
У поданій заяві комунальне підприємство посилається на інші причини, а саме на факт оскарження ним судового рішення, тобто не набрання ним законної сили, що унеможливило видачу наказу; накладення органом ДВС арешту на рахунки боржника за наказом суду від 24.01.2024, що унеможливлює здійснення підприємством поточних витрат, а також на те, що заборгованість, стягнута за рішенням суду у даній справі, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII.
З'ясовано, що наказ від 24.01.2024 видано на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області, яке на дату його видачі та підписання набрало законної сили, оскільки не було оскаржено відповідачем у межах визначеного ГПК строку.
Разом з тим, за результатами розгляду апеляційної скарги №68/03 від 25.01.2024, поданої Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго” постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Отже, на момент розгляду даної заяви судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не скасовано та не змінено в апеляційному порядку, відтак таке рішення суду набрало законної сили у встановленому порядку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження матеріальних та/або процесуальних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суду не подано.
Суд також зазначає, що у разі, коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення залишено без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ.
Що стосується доводів заявника про накладення арешту на кошти та майно боржника органом ДВС, то суд завчає наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії на підставі поданого йому виконавчого документу, яким зокрема є наказ Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2024 у справі № 921/427/23. Крім того, законом надано виконавцю право накладати арешт на майно та кошти боржника при виконанні ним судових рішень.
Тому, вжиття органом ДВС заходів примусового виконання судового рішення, які ймовірно можуть створити незручності у здійсненні господарської діяльності боржника чи здійсненні ним тих чи інших касових, розрахункових операцій, не може бути підставою для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Окрім того, щодо доводів заявника про врегулювання стягнутої судом заборгованості відповідно до норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII, то суд зазначає таке.
Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730-VIII) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 2 Закону №1730-VIII, його дія поширюється, зокрема на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу.
За нормами ч.1 ст.3 Закону №1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 30.05.2022 був включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, що підтверджується повідомленням Міністерства розвитку громад та територій України №8/10.1/1592-22 від 30.05.2024, в якому одночасно повідомлено, що у разі ухилення від укладення договору (договорів) про реструктуризацію протягом трьох місяців з дати включення такого учасника до Реєстру, то такий учасник виключається з Реєстру процедури врегулювання заборгованості.
29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водо постачання і водовідведення» №1730-VІІІ та яким визначено процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
29 липня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479) та №2481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2481), які набрали чинності 19.08.2022.
Статтею 2 Закону №2479 визначено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання, зокрема встановлено, що суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування та/або постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується різниця в тарифах.
Положеннями статті 3 Закону №2479 визначено, що фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2479 внесено зміни до статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03 листопада 2016 року №1730-VIII та встановлено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 01 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Як зазначає заявник, на підставі Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах №977 від 15.09.2021, обсяг заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №1 від 30.06.2022 визначено в сумі 30 125 193,08грн. Дана заборгованість є неврегульованою.
Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для Відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону №1730-VIII) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону №1730-VIII). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Однак, доказів укладення такого договору між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять і жодною із сторін цієї справи про дану обставину не повідомлено.
Крім того, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №1403 від 20.12.2022 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію").
Натомість, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів врегулювання сторонами заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації, шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків; договору про проведення взаєморозрахунків чи договору реструктуризації заборгованості.
При цьому, саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом №1730 та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості та не свідчить про проведення реструктуризації чи погашення заборгованості за договором.
Також, варто зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» були передбачені видатки на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (п.26 ст.14), проте дію постанови Кабінету Міністрів України №1430 від 20.12.2022 не продовжено ні на 2023 рік, ані на 2024 рік.
В Законах України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році.
Таким чином, законом не передбачено статей, якими б передбачалося надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році.
Кабінетом Міністрів України порядок, умови проведення взаєморозрахунків та Примірний договір про організацію взаєморозрахунків не затверджено та, відповідно, проведення розрахунків за договором щодо заборгованості споживача за рахунок видатків державного бюджету не здійснюється.
У даній справі з'ясовано, що станом на 30.04.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становила 8 165 487,99 грн та не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).
З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав, визначених законом, для визнання наказу від 24.01.2024 №921/427/23 таким, що не підлягає виконанню, а відтак і для задоволення заяви №270/03 від 22.04.2024 (вх.№3324 від 24.04.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго".
Керуючись ст.ст.4, 74, 232-235, 241, 255, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні заяви №270/03 від 22.04.2024 (вх.№3324 від 24.04.2024) Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУН-ЕНЕРГО", м.Тернопіль про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №921/427/23, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання) до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалу складено та підписано 01.08.2024.
Суддя Н.О. Андрусик