справа № 208/7443/24
провадження № 2-о/208/134/24
02 серпня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гречаної В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Дарчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті своєї матері ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 , зазначає, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Кіровському районі м. Донецька Донецької області. Відповідно до довідки причиною її смерті є атеросклеротична хвороба серця.
Після смерті матері, заявником на тимчасово окупованій території були отримані:
довідка про причину смерті;
свідоцтво про смерть.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.
Заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті своєї матері ОСОБА_2 у позасудовому порядку.
Тому заявник просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Грязне, Щигрівського району Курської області, місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Кіровському районі м. Донецьк Донецької області.
В судове засідання заявник не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, заявлені вимоги підтримує.
В судове засідання представник заінтересованої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши докази, суд вважає вимоги заявника такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , актовий запис №1208 (а.с.21). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.19-20)
Місцем тимчасового поселення заявника є наступна адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 31.03.2022 року №1220-7000096628 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12).
В матеріалах справи міститься свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_2 від 15.05.2024 року, видане «Кировським отделом ЗАГС Донецкого городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» (мовою оригіналу), згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №704 (а.с.22), що також підтверджується довідкою про причину смерті від 15.05.2024 (до форми №106/у №3690, видається для захоронення) (а.с.15).
Згідно довідки про причини смерті від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: атеросклеротична хвороба серця (а.с.15).
Також в матеріалах справи міститься копія фотографії місця захоронення ОСОБА_2 (а.с.18).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Вимогами пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно частиною 2 статті 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно частиною 4 статті 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Свідоцтво про смерть, видане органом, що створений на тимчасово окупованій території у порядку, не передбаченому законами України, тому не може вважатися легітимним та підставою для державної реєстрації факту смерті.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
За ч.ч.3, 4 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан на 30 діб через військову агресію Російської Федерації проти України. Указ затверджений Верховною Радою України Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.
Крім того, на даний час воєнний стан в Україні не закінчено та продовжено.
Законом України від 21 квітня 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» було внесені зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Зокрема, згідно із п.7 ст.1(1) Закону, тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Так, зокрема, Донецький район до якого відноситься Кіровський район Донецької області. Дата початку тимчасової окупації значиться 07.04.2014 року, дата завершення тимчасової окупації не зазначена.
Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України, а також на те, що відповідно до ч.2 ст.26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, суд вважає те, що станом на день розгляду справи територія м. Донецька є тимчасово окупованою, ця територія входить до затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996, параграф 45), ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи, сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Порядок встановлення факту смерті та її причин, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року № 545.
За заявами громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.
Одночасно ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ передбачає, що внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Судом також встановлено, що неможливість зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 на території м. Донецька Донецької області, виникла у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Здійснити державну реєстрацію смерті та отримати відповідне свідоцтво заявник позбавлений можливості у зв'язку з відсутністю оригінала документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; отже, здійснити державну реєстрацію смерті та отримати відповідне свідоцтво заявник може на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою, як передбачено ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 11 листопада 2023 року «Кировським отделом ЗАГС Донецкого городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» (мовою оригіналу), актовий запис №704; довідкою про причину смерті від 15.05.2024 (до форми №106/у №3690, видається для захоронення); копією фотографії місця захоронення ОСОБА_2 .
Таким чином, оцінивши усі докази, що є у справі у їх сукупності, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
Відповідно до пункту 21 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Тому, враховуючи той факт, що заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, що має для неї юридичне значення, поданої в порядку ст.317 ЦПК України, до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з тих підстав, що виникла необхідність в оформленні актового запису про смерть матері та отримання відповідного свідоцтва, дані обставини виникли у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом, внаслідок чого призвели до того, що заявниця вимушено переселена з тимчасово окупованої території України, вона має пільги, передбачені п.21 ч.1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», що є наслідком для звільнення її від сплати судового збору за подання даної заяви.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 317, 430 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство «Україна», місце народження: с. Грязне, Щигрівського району Курської області, місце реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Кіровському районі м. Донецьк Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Г. Гречана