79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.07.2024 Справа № 914/1443/24
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест”, м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Русина Сергія Омеляновича, с. Малі Ланки, Львівська область
про стягнення 5000, 58 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Соломії Дицької
Представники:
Від позивача: Н. Мельниченко
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Приватним акціонерним товариством “Фарлеп-Інвест” до Фізичної особи-підприємця Русина Сергія Омеляновича про стягнення 5000, 58 грн.
Ухвалою суду від 06.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2024.
09.07.2024 розгляд справи відкладено на 30.07.2024, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою від 15.07.2024 задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 30.07.2024 представник позивача з'явився в режимі відеоконференції, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неучасті суду не повідомив. Участь повноважного представника відповідача в судове засідання визнавалась судом обов'язковою.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція надсилалася на адресу Фізичної особи-підприємця Русина Сергія Омеляновича, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81250, Львівська обл, с. Малі Ланки, вул. І. Франка, буд.3.
Ухвалу суду про відкриття провадження від 17.06.2024 надіслано судом 19.06.2024 на вказану адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується відповідним Списком розсилки поштової кореспонденції.
Однак, така була повернута на адресу суду з відмітками установи поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”, що підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою кореспонденцією з вкладеннями та Довідками Ф.20.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.
Суд також звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось оголошення про розгляд справи № 914/1443/24 для належного повідомлення Фізичної особи-підприємця Русина Сергія Омеляновича про дату та час судового засідання.
Згідно з ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 0402181006 від 18.02.2004 щодо своєчасної оплати вартості телекомунікаційних послуг за період з 01.10.2020 по 31.08.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 5000, 58 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
Позивач прийняв на себе зобов'язання по наданню Фізичній особі - підприємцю Русину Сергію Омеляновичу (відповідач, абонент) платних послуг телефонії (назва тарифного плану - ОфісФонМіні) та додаткову послугу з переадресації з'єднання при зайнятості.
Згідно з ліцензованою та автоматизованою системою розрахунків та контролю “Оніма”, у оператора ведеться облік розрахунків з абонентами та контроль, а також автоматична пролонгація та/або припинення надання послуг. Договір про надання телекомунікаційних послуг № 04021810006 від 18.02.2004 занесений до автоматизованої системи контролю розрахунків та відсутній у позивача у письмовій формі.
Відповідачу, як абоненту, в автоматизованій системі розрахунків та контролю “Оніма” присвоєний особовий рахунок № 542027. До вересня 2020 (включно) відповідач оплачував виставлені позивачем рахунки за надані електронні комунікаційні послуги, тим самим виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті абонентських платежів. Починаючи з жовтня 2020 відповідач припинив здійснювати оплату за отримані послуги, в наслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 000,58 грн.
Послуги телефонії з підключенням 4 телефонних номерів відповідач сплачував згідно тарифного плану ОфісФонМіні, який протягом періоду виникнення заборгованості змінювався, а саме: з 01.06.2020 по 28.02.2021 діяв тариф у розмірі 129,16 грн без ПДВ (155,00 грн); з 01.03.2021 по 30.06.2021 діяв тариф у розмірі 200,00 грн без ПДВ (240,00 грн з ПДВ) на підставі наказу ПрАТ “Фарлеп-Інвест” від 01.02.2021 №10/04-03 про зміну окремих тарифних планів телефонів (п.37 додатку 1 Наказу);
Вартість послуги зазначена в наказах за одну телефонну лінію, а відповідач користувався 4 телефонними лініями, тому рахунки виставлялися з урахуванням чотирьох телефонних ліній.
Вартість послуги з переадресації з'єднання при зайнятості, якою користувався відповідач, становила 2 грн 50 коп. без ПДВ (3,00 грн з ПДВ) відповідно до наказу ПрАТ “Фарлеп-Інвест” від 23.03.2016 №36/04-03 про зміну тарифів на додаткові види обслуговування в телефонії для фізичних та юридичних осіб.
Крім того, на підставі наказу ПрАТ «Фарлеп-Інвест» від 18.03.2019 №11/04-03/1, відповідачу надавалася послуга «Збереження порта». Така послуга надалась абонентам, яким було тимчасового припинено надання послуг через виникнення дебіторської заборгованості, з метою збереження можливості відновлення підключення. Під поняттям «порт» мається на увазі технологічне телекомунікаційне підключення виділене для конкретного абонента. Послуга надається на ресурси зокрема: номерна телефонна лінія, вартість якої складає 20,83 грн без ПДВ (25,00 грн з ПДВ). Оскільки, послуга «Збереження порта» надавалася на чотири телефонні лінії, тому в рахунках зазначена вартість з урахуванням кількості телефонних ліній.
Оскільки з жовтня 2020 року відповідачем не здійснювалась оплата за надані послуги, останній заборгував позивачу за отримані послуги суму у розмірі 5 000, 58 грн, тому керуючись п.п.1 п.54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, ПрАТ “Фарлеп-Інвест” скоротило надання послуг з власної ініціативи, а з 01.09.2021 припинило надання електронних комунікаційних послуг, що передбачено п. п. 2 п. 55 Правил.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем електронних комунікаційних послуг підтверджується відповідними рахунками-актами позивача та платіжними інструкціями відповідача, а саме: № 145 від 20.07.2020 на суму 520, 00 грн, № 161 від 19.08.2020 на суму 616, 20 грн та № 175 від 02.10.2020 на суму 623, 00 грн. Крім того, в призначенні платежу відповідач зазначав свій особистий рахунок № 542027, предмет оплати - «за послуги зв'язку» та посилання на рахунок на підставі якого здійснювалася оплата.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 22.04.2024 № 44/01-24 з вимогою повернення суми боргу у повному обсязі в термін до семи календарних днів з дня отримання претензії. Однак, вказана претензія залишена Фізичною особою - підприємцем Русином Сергієм Омеляновичем без відповіді та задоволення.
Внаслідок невиконання умов договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 5000, 58 грн заборгованості.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
В силу вимог ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частина 4 ст. 180 ГК України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, між сторонами укладено договір про надання телекомунікаційних послуг у спрощений спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки-акти за період жовтень 2020 - серпень 2021, виставлені позивачем відповідачу, є одночасно актами наданих послуг (виконаних робіт) за розрахунковий період з 01.10.2020 по 31.08.2021.
Як випливає зі змісту наданих рахунків-актів, останні мають всі ознаки письмової спрощеної форми договору, за яким відповідач є його стороною, має права і обов'язки та які зобов'язаний виконувати згідно чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.07.2018 у справі № 914/1825/17.
Відповідно до ст.1 ЗУ “Про телекомунікації” № 1280-IV від 18.11.2003 (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг; абонентський номер - сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі; Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами;
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 ЗУ “Про телекомунікації” , споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності; 2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку; 3) не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам; 4) не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам; 5) виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно з п. 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (надалі - Правил), тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із ЗУ “Про телекомунікації” підлягають державному регулюванню”. Оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний). Інформація про вартість послуги, яка оприлюднюється, повинна включати в себе відомості про податок на додану вартість та інші обов'язкові збори (платежі) відповідно до законодавства.
Пунктом 72 Правил зазначено, що розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором
відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 28 ст. 2 ЗУ “Про електронні комунікації”, електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 104 ЗУ “Про електронні комунікації”, постачальники електронних комунікаційних послуг та кінцеві користувачі послуг повинні дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра. Умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.
Сторонами було погоджено спосіб доставки рахунків на оплату отриманих відповідачем телекомунікаційних послуг. У даних особового рахунку відповідача № 542027 в автоматизованій системі тарифікації часу та з'єднань “Оніма” зазначено, що рахунки надсилалися за допомогою програми М.Е.Dос.
На сайті www.vega.ua, у вкладці “Особистий кабінет” у кожного абонента наявна можливість переглянути фінансовий стан особистого рахунку, сформувати рахунок та сплатити заборгованість. Обставина отримання відповідачем вказаним шляхом рахунків-актів підтверджується здійсненими відповідачем часткової оплати послуг за попередні періоди.
Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виставлених позивачем рахунків за надані електронні комунікаційні послуги, а відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 5000, 28 грн підлягає задоволенню. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Русина Сергія Омеляновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (01011, м. Київ, пров. Є. Гуцала, буд. 3, ідентифікаційний код 19199961) 5000, 58 грн заборгованості та 3028, 00 грн судового збору.
Рішення складено 02.08.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.