вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" березня 2024 р. Справа № 911/2733/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
до Фізичної особи-підприємця Митрофанової Марини Михайлівни
про стягнення 275 017,31 гривень
за участю представника
позивача: Дзюбайло О.О. (самопредставництво)
відповідача: Василенко А.В. (ордер серії АА №1382761 від 14.12.2023)
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Митрофанової Марини Михайлівни (далі - ФОП Митрофанова М.М./відповідачка) про стягнення з останньої 275017,31 гривень, з яких: 153 600,00 грн основного боргу, 91 175,28 грн пені, 24 583,66 грн інфляційних втрат 5 658,37 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі №911/2733/23 залишено позовну заяву ДП “МА “Бориспіль” без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
27.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “МА “Бориспіль” надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення з документами на їх підтвердження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2023 у справі №911/2733/23, зокрема, прийнято до розгляду позовну заяву ДП “МА “Бориспіль” та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також:
- призначено на 30.10.2023 підготовче засідання та викликано у нього представників учасників справи;
- зобов'язано позивача до 30.10.2023 надати пояснення стосовно непідписання уповноваженою особою оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, доданих до заяви про усунення недоліків;
- встановлено сторонам строк для подання: додаткових доказів по справі, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) - 30.10.2023;
- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Митрофанової М.М. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка просила відмовити у задоволенні вимог ДП “МА “Бориспіль” повністю.
30.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “МА “Бориспіль” надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання 30.10.2023, у цій справі відклав підготовче засідання на 20.11.2023.
17.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі №911/2733/23 відкладено підготовче засідання на 18.12.2023.
08.12.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Митрофанової М.М. надійшли:
- клопотання про долучення доказів у справі, зокрема копії листа Бориспільскої районної державної адміністрації на запит відповідачки №10/11-23 від 11.10.2023;
- заперечення на відповідь позивача на відзив.
Клопотання про долучення доказів мотивовано тим, що вказаний лист станом на момент подання відзиву відповідачка не отримала, про що повідомлено суд було повідомлено у такому відзиві.
Згідно ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З огляду на вказані процесуальні приписи, оскільки у відзиві на позов ФОП Митрофанова М.М. повідомила про намір подати додаткові докази у справі, викладені відповідно доводи та обставини отримання таких доказів є об'єктивно незалежними від відповідачки, у підготовчому засіданні 18.12.2023 судом прийнято до розгляду відповідно подане клопотання разом з долученою до нього копією листа Бориспільскої районної державної адміністрації на запит відповідачки №10/11-23 від 11.10.2023.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання 18.12.2023, у справі №911/2733/23 відклав підготовче засідання на 22.01.2024.
05.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП “МА “Бориспіль” надійшли пояснення стосовно заперечень відповідачки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024 у справі №911/2733/23 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2024 у справі №911/2733/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2024.
У судовому засіданні 05.03.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
23.10.2020 між ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, іменованим як аеропорт, та Митрофановою М.М., іменованою як замовник, укладено договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою №02.4-14.24-105 (далі - договір щодо пайової участі/договір), згідно пункту 1.1. якого замовник зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою: прилегла до пасажирського терміналу «D» територія, на якій розташовані 2 (дві) тимчасові споруди (загальна площа однієї тимчасової споруди до 6 кв.м.) для провадження підприємницької діяльності - продаж кави, кавових напоїв та інших продуктів харчування швидкого приготування, далі - ТС, відповідно до паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 11.08.2020 та топографічної зйомки, які наведено у додатку №1 до цього договору, власником якої є замовник, а аеропорт зобов'язується забезпечити належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.
Пунктами 2.1.1., 2.3., 2.4., 3.1.-3.3., 4.4. та 7.1. договору №02.4-14.24-105 сторони погодили такі умови, відповідно:
- аеропорт має право вимагати від замовника своєчасної оплати пайової участі у розмірі, установленому у пункті 3.1. цього договору;
- замовник має право, зокрема, вимагати від аеропорту усунення виявлених недоліків щодо утримання території об'єкта благоустрою;
- замовник зобов'язується, зокрема, своєчасно сплачувати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі, установленому в пункті 3.1. цього договору;
- сторони погодилися, що замовник щомісяця сплачує пайову участь (далі - ціна) в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі 12 800,00 грн, без урахування ПДВ, за місяць або його частину за одну тимчасову споруду (загальною площею до 6 м.кв.). Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України;
- аеропорт щомісячно до 20-го числа поточного місяця виписує замовнику рахунок-фактуру на попередню оплату пайової участі на наступний місяць та передає його на адресу E-mail, що зазначена у пункті 11.1. договору. Сплата рахунку здійснюється замовником до 1-го числа місяця, за який вноситься попередня оплата пайової участі, на банківський рахунок аеропорт, що зазначений у пункту 11.2. договору. Датою отримання рахунку є дата його відправлення на адресу E-mail, підтвердженням цього буде роздрукований звіт про відправку;
- у подальшому оригінал рахунку-фактури та два екземпляри акту приймання-здачі наданих послуг (далі - акт) направляються замовнику рекомендованим листом з описом вкладення на адресу, що вказана в розділі 11.1 договору. Підписаний акт замовник зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 10-ти банківських днів з дати його отримання. Якщо протягом 10 банківських днів акт не буде повернуто аеропорту він вважається підписаним сторонами;
- замовник за прострочку платежу сплачує аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу;
- договір набирає чинності з дати укладення його сторонами та діє до 11.08.2022.
Копії договору №02.4-14.24-105 та додатків до нього, зокрема паспорту прив'язки ТС наявні в матеріалах справи.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зазначив, що ним, для сплати відповідачкою пайової участі за період квітень-серпень 2022 року на загальну суму 153 600,00 грн, виставлено рахунки-фактури та, надалі, складено і підписано акти:
- рахунок №226/238 від 30.04.2022 та акт від 30.04.2022 за надані послуги/передоплата на квітень 2022 року вартістю 30 720,00 грн;
- рахунок №226/370 від 20.07.2022 та акт від 20.07.2022 за надані послуги/оплата на травень 2022 року вартістю 30 720,00 грн;
- рахунок №226/371 від 25.07.2022 та акт від 25.07.2022 за надані послуги/оплата на червень 2022 року вартістю 30 720,00 грн;
- рахунок №226/372 від 31.07.2022 та акт від 31.07.2022 за надані послуги/оплата на липень 2022 року вартістю 30 720,00 грн;
- рахунок №226/373 від 03.08.2022 та акт від 31.08.2022 за надані послуги/ передоплата на серпень 2022 року вартістю 30 720,00 грн (далі - рахунки та акти за спірні місяці). Копії вказаних рахунків та актів наявні в матеріалах справи.
За доводами позивача зазначені рахунки та акти направлено відповідачці поштовим відправленням за №0830106338143, яке отримано нею 25.08.2022, а на підтвердження таких обставин позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист з описом вкладення за №0830106338143 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (дата подання 11.08.2022, номер поштового відправлення №0830106338143).
Також, як зауважив позивач, 02.02.2023 на вказану у договорі електронну пошту відповідачки повторно направлено рахунки за спірні місяці. В підтвердження цих обставин до позовної заяви додано копію роздруківки листа з електронної пошти.
Однак, згідно викладених у позові доводів, відповідачка в порушення умов договору не сплатила на користь аеропорту пайову участь за спірні місяці на загальну суму 153 600,00 грн, внаслідок чого з метою врегулювання спору позивачем надіслано претензію №35-28/5-54 від 14.03.2023 з вимогою сплатити відповідну суму боргу, яку відповідачка згідно листа №31/03-23 від 12.04.2023 залишила без задоволення.
В підтвердження наведеного до позову додано копію вказаної претензії та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (дата подання номер поштового відправлення №0830106907644), а також копію листа ФОП Митрофанової М.М. №31/03-23 від 12.04.2023.
В розрізі вказаного позивач зауважив, що зі змісту листа відповідачки №31/03-23 від 12.04.2023 вбачаються її заперечення стосовно підстав нарахування пайової участі за спірні місяці, тоді як обставини не проведення відповідних оплат відповідачка згідно такого листа не заперечила.
Додатково в підтвердження обставин несплати відповідачкою коштів пайової участі за спірні місяці позивачем надано роздруківку складеної в електронній формі оборотно-сальдової відомості по рахунку 361.226 за 01.07.2020-18.09.2023, як і долучено позивачем до матеріалів справи банківську довідку №0402400/30003-23 від 21.09.2023 та копії документів щодо проведених ФОП Митрофановою М.М. платежів в межах інших договірних правовідносин сторін - договору про відшкодування вартості спожитої електроенергії, укладеного з метою забезпечення виконання умов договору №02.4-14.24-105.
Отже, посилаючись на те, що відповідачка свої грошові зобов'язання за договором №02.4-14.24-105 належним чином не виконала, позивач просить суд стягнути з ФОП Митрофанової М.М., зокрема, 153 600,00 грн основного боргу.
Розкриваючи зміст правових підстав позову, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” здійснено посилання, зокрема, на ч. 4 ст. 15, ч.ч. 1, 4 ст. 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та вказано, що договір №02.4-14.24-105 укладено сторонами відповідно до Типового договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №537 від 12.11.2013.
Не погодившись із вказаним вище та заявленими вимогами, ФОП Митрофанова М.М. зазначила, що згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, тоді як з 24.02.2022, початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану, діяльність господарюючих суб'єктів та доступ цивільних осіб в межах території стратегічного об'єкту ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” обмежено, як наслідок позивач не зміг надати послугу і забезпечити вільний доступ до тимчасових споруд, які розташовані на його території, для продовження відповідачкою власної підприємницької діяльності.
В підтвердження доводів про обмеження діяльності господарюючих суб'єктів та доступ цивільних осіб в межах території стратегічного об'єкту ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” ФОП Митрофанова М.М. надала наданий у відповідь на її запит №10/11-23 від 11.10.2023 лист відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА Київської області.
В розрізі вказаних вище обставин відповідачка зауважила, що істотними умовами договору, зокрема, є: місце розташування тимчасових споруд - територія позивача, та цільове призначення тимчасових споруд - ведення відповідачем господарської діяльності з метою одержання прибутку, відтак, укладаючи відповідний договір, ФОП Митрофанова М.М. розраховувала на належне виконання позивачем власних обов'язків, тобто зустрічне виконання зобов'язання.
З огляду на вказане, посилаючись на приписи ст. 538 ЦК України, відповідачка стверджує, провела авансові платежі за лютий, березень 2022 року і такі обставин позивач підтвердив, попри те 24.02.2022 припинив виконання власних обов'язків, зокрема: не зміг забезпечити як вільний доступ відповідачки, її працівників та контрагентів до місця виконання договору, так і можливість вести господарську діяльність на вказаній території, і внаслідок цього в порушення п. 6.2. договору не повідомив відповідача про виникнення форс-мажорних обставин.
До того ж, стосовно неналежного виконання позивачем власних договірних обов'язків, ФОП Митрофанова М.М. зазначила, що рахунки на оплату позивачем не передавались, як передбачено п. 3.2. договору, і лише 09.08.2022 - за два дні до закінчення дії договору, рахунки та акти одним файлом надійшли на електронну пошту відповідачки.
В підтвердження наведеного до відзиву на позов додано зображення знімків екрану з поштової програми на персональному комп'ютері, а також копії рахунків та актів.
Вказані акти, на переконання відповідачки, не можуть вважатись підписаними, а відсутність рахунків на оплату з лютого 2022 року дала підстави вважати, що зобов'язання припинилось неможливістю його виконання.
Так, посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 205 ГК України та ч. 1 ст. 607 ЦК України, відповідачка вважає, що саме для позивача настали форс-мажорні обставини, про які він не повідомив, а тому з огляду на це та відсутність рахунків на оплату протягом тривалого періоду, зобов'язання є такими, що припинились неможливістю їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - введення військового стану в країні та військові дії на її території, а також обмеження діяльності господарюючих суб'єктів на певних територіях.
Отже, за доводами ФОП Митрофанової М.М., у неї відсутні правові підстави для оплати пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою та будь-яких штрафних санкцій, а тому відповідачка просить у задоволенні позовних вимог ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” відмовити повністю.
У відповідь на відзив позивач зазначив, що спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та умовами укладеного сторонами відповідно до Типового договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №537 від 12.11.2013, договору №02.4-14.24-105, тоді як згідно ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 цього кодексу можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на вказане позивач зауважив, що суть визначеного договором зобов'язання суперечить положенням глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення», оскільки за умовами договору позивач не брав на себе жодних зобов'язань по наданню відповідачці будь-яких послуг, а тому її доводи про зворотне є безпідставними.
В розрізі вказаного позивач вважає безпідставними і посилання відповідачки на статтю 538 ЦК України, оскільки договірні зобов'язання аеропорту полягають у забезпеченні належного утримання прилеглої до належних відповідачці тимчасових споруд території і вказані обов'язки у спірні місяці позивач виконував належним чином, що, за його доводами, підтверджується відповідними актами.
До того ж, за доводами позивача, ціну пайової участі згідно п. 3.1. договору визначено фіксовано, що дозволяло відповідачці самостійно визначати розмір плати, тоді як ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою у розмінні ст. 613 ЦК України, оскільки рахунок за своєю правовою природою є не первинним документом, а лише містить реквізити для проведення платежу.
Отже, позивач вважає, що у відповідачки відсутні підстави для застосування ст. 538 ЦК України та зупинення виконання взятих на себе зобов'язань за договором, як і не є підставою для зупинення виконання зобов'язання доводи відповідачки про виникнення для позивача форс-мажорних обставин.
В розрізі зазначеного позивач вказав на власні договірні обов'язки, що не пов'язані з наданням послуг, а також звернув увагу, що відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що позивач не мав можливості виконувати взяті на себе згідно п. 1.1. договору зобов'язання щодо належного утримання прилеглої до ТС території.
Заперечуючи проти відповідних доводів позивача, ФОП Митрофанова М.М. зазначила, що власне позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань щодо утримання території аеропорту.
Так, стосовно вказаного відповідачка звернула увагу на те, що у Типовому договорі щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, затвердженому наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №537 від 12.11.2013, є пункт, яким визначено зобов'язання виконавця щодо санітарного очищення та прибирання.
Водночас, за доводами відповідачки, в укладеному договорі пункт стосовно таких зобов'язань позивача відсутній, а тому відсутнє розуміння того, які саме обов'язки має позивач за договором і чи виконувались вони в період з 24.02.2022, коли було обмежено доступ до стратегічного об'єкту ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.
Також відповідачка зазначила, що вона позбавлена можливості самостійно і без погоджень визначати місце розташування тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності, а тому з 24.02.2022, попри проведену за березень 2022 року оплату, ФОП Митрофанова М.М. не мала можливості здійснювати господарську діяльність і отримувати дохід.
Крім того, заперечуючи проти позову, з-поміж наведених раніше доводів та заперечень відповідачка зазначила про те, що:
- договором не передбачено нарахування 3% річних та індексацію, тоді як передбачені ст. 625 ЦК України проценти не є відповідальністю, проценти ж за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 549 ЦК України за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, а тому нарахування 3% річних одночасно з пенею порушує конституційні права ФОП Митрофанової М.М., оскільки є подвійним стягненням пені та не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України;
- позивач звернувся до суду 28.08.2023, тобто поза межами річного строку для заявлення вимог про стягнення штрафу, а тому строк позовної давності пропущено.
Своєю чергою позивач, згідно поданих пояснень на вказані вище заперечення відповідачки, вказав на те, що на період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.022 та по теперішній час, в ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” введено заходи щодо забезпечення безпеки, охорони та оборони аеропорту, що забезпечується силами оборони на КПП при в'їзді в аеропорт та службою авіаційної безпеки, а доступ до території здійснюється на підставі листа зацікавленої особи на ім'я генерального директора підприємства та погоджується з силами оборони, за наслідками чого формуються списки допуску на територію аеропорту.
З огляду на вказане та те, що рішень про закриття ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” та заборону/обмеження доступу його контрагентам, у тому числі і відповідачці, на територію не приймалось ані на законодавчому, ані на локальному рівнях, позивач вважає, що відповідачка за умови дотримання відповідного порядку дій мала можливість доступу на територію аеропорту.
В розрізі викладеного вище, позивач звернув увагу на те, що обмеження права доступу на територію не означає заборону такого доступу, тоді як доданий відповідачкою до матеріалів цієї справи лист відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА Київської області містить відомості, надані посадовою особою поза межами її повноважень, визначних статтею 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Крім того позивач не погодився і з аргументами відповідачки стосовно нарахування 3% річних, інфляційних втрат і пені, з огляду на таке:
- як передбачений ст. 232 ГК України 6-місячний строк нарахування пені, так і спеціальний строк в 1 рік для пред'явлення вимог про стягнення такої неустойки продовжено згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020;
- заявлена до стягнення сума пені нарахована з урахуванням відповідних законодавчих актів та не є тотожною заявленим одночасно до стягнення сума 3% річних, інфляційних втрат.
На вказані вище доводи та аргументи позивача відповідачка не надала відповіді та заперечень.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» надано, зокрема, такі визначення, використані у такому законі:
- благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
- утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою;
- заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно з ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 24 та ч.ч. 1, 4 ст. 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
Унормовано, що підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об'єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.
Балансоутримувач об'єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації.
Підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об'єкта благоустрою, можуть утримувати закріплену за ними територію або брати пайову участь в утриманні цього об'єкта відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону.
Частиною 4 статті 15 та частинами 1, 4 статті 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» унормовано, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об'єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників тимчасових споруд, розміщених на території об'єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування.
За рахунок коштів підприємств, установ, організацій фінансуються заходи, спрямовані на:
1) благоустрій, виконання робіт з ремонту і реконструкції доріг внутрішньогосподарського користування, озеленення, утримання в належному стані території, яка їм належить на праві власності або праві користування;
2) усунення на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) пошкодження інженерних мереж, елементів благоустрою, а також наслідків аварій, що сталися з їх вини.
Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної або комунальної власності, на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем об'єкта благоустрою, може фінансувати утримання прилеглої до тимчасової споруди території шляхом оплати пайової участі з утримання в належному стані об'єкта благоустрою.
Приписами ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду наведених норм права суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору щодо пайової участі без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження, зокрема, відповідачки з умовами відповідно укладеного правочину, що, з огляду на його дію та зміст врегульованих ним та Законом України «Про благоустрій населених пунктів» правовідносин, а також перебування належних відповідачці двох ТС на території об'єкта благоустрою, породжує для ФОП Митрофанової М.М. обов'язок по внесенню на рахунок позивача коштів пайової участі у обсягах та строки, що передбачені, відповідно, пунктами 3.1. та 3.2. договору, а саме:
- за квітень 2022 року у сумі 30 720,00 грн (по 12 800,00 грн за кожну з двох ТС разом з ПДВ) - до 01.04.202 включно;
- за травень 2022 року у сумі 30 720,00 грн (по 12 800,00 грн за кожну з двох ТС разом з ПДВ) - до 01.05.202 включно;
- за червень 2022 року у сумі 30 720,00 грн (по 12 800,00 грн за кожну з двох ТС разом з ПДВ) - до 01.06.202 включно;
- за липень 2022 року у сумі 30 720,00 грн (по 12 800,00 грн за кожну з двох ТС разом з ПДВ) - до 01.07.202 включно;
- за серпень 2022 року у сумі 30 720,00 грн (по 12 800,00 грн за кожну з двох ТС разом з ПДВ) - до 01.08.202 включно.
Висновуючи вказане, судом враховано, що в силу наведених вище законодавчих приписів між сторонами цього спору виникли правовідносини із спільного утримання об'єкта благоустрою та, зокрема, господарське зобов'язання відповідачки виникає безпосередньо як із закону, так і укладеного договору про пайову участь та полягає у вчиненні дій з фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, зокрема утримання території прилеглої до тимчасової споруди об'єкта благоустрою.
Також судом враховано, що відповідне господарське зобов'язання виникає у відповідачки згідно умов договору кожного місяця у погоджений та фіксований строк - кожне перше число поточного місяця, як і є фіксованою в межах визначеного часового проміжку - місяць або його частина, сума плати/пайового внеску за 1 ТС.
З огляду наведеного судом відхиляються доводи відповідачки про те, що її зобов'язання з внесення плати пов'язано як із зустрічним виконанням позивачем зобов'язань з надання послуг, так і з можливістю здійснення на території об'єкта благоустрою господарської діяльності.
В розрізі вказаного суд звертає увагу відповідачки на те, що:
- спірні між сторонами правовідносини не є тотожними правовідносинам з надання послуг та/або оренди, оскільки позивач та відповідач є суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, які здійснюють фінансування відповідних заходів на умовах укладеного договору, тобто позивач у розумінні умов такого правочину та приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не надає безпосередньо відповідачці жодних послуг, у тому числі і послуг з надання вільного доступу до ТС та/або забезпечення ведення відповідачкою господарської діяльності;
- ані приписами Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ані умовами договору не передбачено можливості звільнення відповідачки від фінансування заходів з благоустрою населених пунктів внаслідок неможливості здійснювати господарську діяльність на території об'єкту благоустрою, де знаходяться належні їй ТС, та/або невиконання позивачем власних зобов'язань з належне утримання прилеглої до зазначеної споруди території.
Наведене судом вище ґрунтується також на відсутності доказів реалізації відповідачкою як передбаченого п. 2.3. договору права та звернення до позивача із заявами/претензіями та вимогами усунути виявлені недоліки щодо утримання території об'єкта благоустрою, так і права вимагати розірвання відповідно укладеного правочину у зв'язку з неможливістю/небажанням брати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою.
Звідси доводи відповідачки про обмеження діяльності господарюючих суб'єктів та доступу цивільних осіб в межах території стратегічного об'єкту ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, як і доданий нею до матеріалів цієї справи лист відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА Київської області, судом також відхиляються як процесуально неспроможні докази.
Водночас не підлягають врахування та оцінці посилання відповідачки на її власне нерозумінні обсягу обов'язків позивача за договором, у якому також відсутній пункт з чітким переліком виду послуг, оскільки ФОП Митрофановою М.М. укладено правочин в передбачених законом межах свободи договору, а саме лише нерозуміння умов підписаного нею договору не звільняє її від господарського зобов'язання з фінансування заходів з благоустрою населених пунктів.
До того ж законом не визначено, що укладений між сторонами договір повинен за змістом повністю відповідати Типовому договору та, у разі зворотного, це може свідчити про його юридичну дефектність.
Підсумовуючи наведене, судом визнаються хибними посилання позивачки на приписи статей 538, 607, 902 ЦК України та ст. 205 ГК України, а також відхиляються доводи відповідачки про виникнення для позивача форс-мажорних обставин при виконанні ним власних договірних зобов'язань та ненадання ним жодних доказів на підтвердження такого виконання.
Крім того, враховуючи зроблені висновки, судом визнаються неспроможним доводи відповідачки про порушення позивачем договірного обов'язку з надіслання рахунків та актів за спірні місяці, оскільки, як зазначено вище, виникнення як самого зобов'язання з пайової участі, так і моменту його виконання не пов'язано з моментом отримання рахунків та/або актів.
Водночас згідно поданих відзиву та, надалі, заперечень і пояснень відповідачка визнала обставини отримання відповідних рахунків та актів, відтак у відповідному спорі дата отримання таких документів не є кваліфікуючою.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин внесення ФОП Митрофановою М.М. на рахунок позивача коштів пайової участі у сумі по 30 720,00 грн за кожен із спірних місяців, що загалом складає 153 600,00 грн.
За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідачка не виконала обумовленого законом та договором господарського зобов'язання та не сплатила коштів пайової участі, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ФОП Митрофанової М.М. 153 600,00 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і визнана відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх грошових зобов'язань за договором та порушенням строків виконання відповідного грошового обов'язку, позивач просить суд стягнути з ФОП Митрофанової М.М. 91 175,28 грн пені, 24 583,66 грн інфляційних втрат 5 658,37 грн 3% річних, нарахованих:
з 01.04.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за квітень 2022 року згідно рахунка №226/238 від 30.04.2022;
з 01.05.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за травень 2022 року згідно рахунка №226/370 від 20.07.2022;
з 01.06.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за червень 2022 року згідно рахунка №226/371 від 25.07.2022;
з 01.07.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за липень 2022 року згідно рахунка №226/372 від 31.07.2022;
з 01.08.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за серпень 2022 року згідно рахунка №226/373 від 03.08.2022.
Відповідно до ст. ст. 610-612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вказані вище законодавчі приписи, порушення відповідачкою грошового зобов'язання за договором, а також передбачений таким правочином момент виникнення відповідного грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат дні, коли відповідачка не вважалася такою, що прострочила грошове зобов'язання, а саме перше число кожного зі спірних місяців.
Отже, суд здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи:
з 02.04.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за квітень 2022 року згідно рахунка №226/238 від 30.04.2022;
з 02.05.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за травень 2022 року згідно рахунка №226/370 від 20.07.2022;
з 02.06.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за червень 2022 року згідно рахунка №226/371 від 25.07.2022;
з 02.07.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за липень 2022 року згідно рахунка №226/372 від 31.07.2022;
з 02.08.2022 по 22.08.2023 на 30 720,00 грн боргу за серпень 2022 року згідно рахунка №226/373 від 03.08.2022.
З огляду на вказане вище, оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом за правильно визначені періоди, складає 91 040,61 грн, 5 645,75 грн та 22 089,09 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідачки 24 583,66 грн інфляційних втрат 5 658,37 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, відповідно, у розмірі 91 040,61 грн, 5 645,75 грн та 22 089,09 грн.
Судом відхиляються доводи відповідачки про те, що договором про пайову участь не передбачено нарахування 3% річних та індексації, а також про неможливість стягнення одночасно сум пені та 3% річних, оскільки:
- встановлені ст. 625 ЦК України платежі є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, і така компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;
- зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, як і 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, грошового зобов'язання, залежить від нього і поділяє його долю, тобто такі нарахування входять до складу грошового зобов'язання і не є штрафними санкціями, а підставами для стягнення таких коштів кредитором є приписи закону, а не умови договору.
Стосовно ж доводів відповідачки про пропуск строку позовної давності в частині вимоги про стягнення пені, то такі аргументи судом відхиляються як безпідставні з огляду на те, що:
- Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.";
- згідно пункту 7 Розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;
- Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який було неодноразово продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України та станом на момент виникнення спірних правовідносин, не припинено.
Витрати позивача по сплаті судового збору, а також доказово підтверджені у сумі 87,00 грн судові витрати на поштове пересилання позовної заяви та заяви про усунення недоліків, у відповідності до статей 123, 128, 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Митрофанової Марини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):
- 153 600 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот) грн 00 коп. основного боргу;
- 91 040 (дев'яносто одну тисячу сорок) грн 61 коп. пені;
- 22 089 (двадцять дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн 66 коп. інфляційних втрат;
- 5 645 (п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 75 коп. 3% річних;
- 4 085 (чотири тисячі вісімдесят п'ять) грн 63 коп. судового збору;
- 86 (вісімдесят шість) грн 16 коп. судових витрат.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 02.08.2024.
Суддя В.А. Ярема