ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2024Справа № 910/5631/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АТЕН"
до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"
про стягнення 803917,51 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АТЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 803917,51 грн, з яких: 769641,60 грн - основний борг, 21254,76 грн - 3% річних, 13021,15 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-23-12980 від 27.02.2023 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість у вказаній сумі 769641,60 грн. У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних у сумі 21254,76 грн та інфляційні втрати у сумі 13021,15 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху.
17.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 24.05.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5631/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
10.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 53-122-01-23-12980 від 27.02.2023 позивач вчасно та в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 769641,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №6 від 07.04.2023.
Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов'язання не виконав та не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за оплату поставленої продукції становить 769641,60 грн.
Також позивач, посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов'язання згідно із ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 21254,76 грн та інфляційні втрати у сумі 13021,15 грн.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти аргументів відповідача щодо звільнення від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних, посилаючись, зокрема на те, що інфляційні втрати та 3% річних не є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК та статті 230 Господарського кодексу України та входять до складу грошового зобов'язання. Також позивач зазначає, що відповідач мав можливість зменшити обсяги закупівлі товару у межах реальних видатків; не надав доказів, які б свідчили про майновий стан відповідача та наявність виключних обставин, які могли б слугувати підставами для зменшення розміру суми річних та інфляційних втрат. Також позивач зауважує, що важке фінансове становище, в якому опинився відповідач у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, тимчасовою окупацією ВП "ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" згідно діючого законодавства не є обставинами для невиконання своїх грошових зобов'язань за укладеними договорами, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк (термін) його виконання.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що: належить до суб'єктів господарської діяльності у власності та користування яких є об'єкти підвищеної небезпеки, які мають для економіки і держави стратегічне значення; Запорізька АЕС, яка є виробником найбільшої частки електроенергії перебуває в окупації військовими формуваннями РФ; відповідач втратив значні виробничі потужності, які забезпечували майже половину його доходу, що у свою чергу, негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства; наявні ресурси НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в першу чергу спрямовує на задоволення потреб безпеки.
Згідно із матеріалів справи, 27.02.2023 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (надалі - замовник, відповідач), від імені якого діяв відокремлений підрозділ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АТЕН" (надалі- постачальник, позивач) укладений договір поставки №53-122-01-23-12980 (надалі - договір)
Згідно із п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у Специфікації №1 (додаток №1).
Відповідно до п.2.2 договору загальна сума договору становить 769 641,60 грн з ПДВ.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у Специфікації (додаток №1 до договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" (п.3.1. договору).
Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору (п.4.1. договору).
У пункті 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п.6.2. договору).
Відповідно до п.6.4. договору постачальник зобов'язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п.201.10 ПКУ (п. 6.4. договору).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи, які підтверджують якість продукції, документи вказані в розділі А.6 технічної специфікації до предмета закупівлі ТСдоПЗ(т).161-02.02-1а-2021 (додаток №2.1 до договору).
Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021 (п.8.3. договору).
Відповідно до п.8.4. договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Для передачі продукції від постачальника до замовника допускається видача довіреності на отримання продукції відповідальною особою вантажоодержувача (п.8.8. договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п.12.1. договору).
Відповідно до Специфікації (додаток №1 до договору), постачальник мав здійснити поставку продукції: кільце ущільнююче 107,62х2,62 НВП.ГТВ.АРМ.001, в кількості 14 шт; кільце ущільнююче 1510х25х20 НВП.ГТВ.АРМ.003, в кількості 7 шт; кільце ущільнююче 100,97х5,33 НВП.ГТВ.АРМ.002, в кількості 14 шт;. Строк поставки: 40 календарних днів. Загальна сума поставки 769641,60 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно із видатковою накладною №6 від 07.04.2023 позивачем здійснено поставку продукції відповідачу на суму 769641,60 грн, яку прийнято представником відповідача на підставі довіреності №1/104 від 03.04.2023 без зауважень.
Ярлик на придатну продукцію №Я-122-22 датується 21.04.2023. Отже, згідно пункту 6.1 договору, останнім днем оплати замовником поставленої продукції є 05.06.2023.
Згідно із матеріалів справи, відповідач оплату поставленої продукції не здійснив.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-23-12980 від 27.02.2023 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 769641,60 грн, а також нарахованих згідно із ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 21254,76 грн (період нарахування: 06.06.2023 - 06.05.2024) та інфляційних втрат у сумі 13021,15 грн (період нарахування: 01.07.2023 - 30.04.2024).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 769641,60 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №6 від 07.04.2023, довіреністю №1/104 від 03.04.2023, ярликом на придатну продукцію №Я-122-22 від 21.04.2023.
Видаткова накладна підписана відповідачем без заперечень та зауважень.
Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, оскільки ярлик на придатну продукцію №Я-122-22 датується 21.04.2023, відповідач згідно із пункту 6.1 договору мав здійснити оплату продукції у строк до 05.06.2023.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 769641,60 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 769641,60 грн відповідачем не надано.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 769641,60 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 769641,60 грн.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.
З приводу наведених у відзиві аргументів щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
З огляду на наведене, суд відхиляє відповідача щодо обставин, які перешкодили АТ "НАЕК "Енергоатом" своєчасно виконати свої зобов'язання та наведені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання підприємством в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС, складне фінансове становище зумовлене обставинами непереборної сили, тощо), оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Судом також враховано, що спір виник внаслідок дій відповідача, який не здійснював оплату в позасудовому порядку за продукцію, яку було поставлено на працюючу Рівненську АЕС.
Також відповідно до статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов'язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.
Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання відповідачем зобов'язання за договором №53-122-01-23-12980 від 23.02.2023, який укладений в особі Рівненської АЕС.
За таких обставин, а також враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд відхиляє заперечення відповідача щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 769641,60 грн за період з 06.06.2023 по 06.05.2024, суд встановив, що правильною сумою 3% річних, нарахованих за вказаний період, є 21232,81 грн, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.07.2023 по 30.04.2024) судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою, проте, оскільки суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 13021,15 грн.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 769641,60 грн, 3% річних у сумі 21232,81 грн та інфляційних втрат у сумі 13021,15 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 21,95 грн 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АТЕН", а саме: в частині стягнення заборгованості у сумі 769641,60 грн, 3% річних у сумі 21232,81 грн та інфляційних втрат у сумі 13021,15 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., місто Вараш, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АТЕН" (03062, м. Київ, вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 2М, ідентифікаційний номер 38871512) заборгованість у сумі 769641,60 грн, 3% річних у сумі 21232,81 грн, інфляційні втрати у сумі 13021,15 грн та судовий збір у сумі 12058,43 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 02.08.2024.
Суддя С.О. Турчин