ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2024Справа № 910/4733/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 25 389 359,36 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Клян А.Ф. за ордером від 17.04.2024 серії АА № 1429639;
від відповідача: Фартушна В.Л. за довіреністю від 01.04.2024 № 193-Д.
Вільний слухач: Рудник І.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 25 389 359,36 грн., з яких: 20 568 617,83 грн. - основний борг за договором від 28.02.2020 року № 324/01/20, 1 550 978,22 грн. - 3 % річних, 3 269 763,31 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 22.04.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4733/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.05.2024 року.
13.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства від 07.05.2024 року № 15/2333, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго від 28.03.2022 року № 140 та від 15.06.2022 року № 206 при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену протягом спірного періоду електричну енергію. У той же час, зважаючи на особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство зазначило про належне здійснення ним розрахунків за договором у межах відповідних показників та з повним урахуванням положень вищенаведених наказів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі - Міністерства енергетики України. Крім того, відповідач просив суд, у разі встановлення підстав для задоволення вимог Товариства, зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат до 1 гривні.
21.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій Товариство навело додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред'явлених до Підприємства вимог.
До початку призначеного підготовчого засідання 22.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 22.05.2024 року, в якій останній, посилаючись на приписи пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, просив зупинити провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду справи № 910/4439/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. В обґрунтування означеної заяви Підприємство посилалося на подібність правовідносин сторін у справі № 910/4439/23 та у справі № 910/4733/24.
У підготовчому засіданні 22.05.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати встановив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 31.05.2024 року, відклав вирішення поданої відповідачем заяви про зупинення провадження у справі до встановлення її фактичних обставин, а також запропонував позивачу до 31.05.2024 року надати письмову правову позицію щодо наведеної заяви. Крім того, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/4733/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 26.06.2024 року.
14.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог Товариства.
У підготовчому засіданні 26.06.2024 року суд продовжив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 14.06.2024 року, а також відмовив у задоволенні клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі з огляду на ухвалення Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду постанови від 21.06.2024 року в справі № 910/4439/23, якою касаційну скаргу Підприємства у зазначеній справі залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року в справі № 910/4439/23 - без змін.
Ухвалою від 26.06.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/4733/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 24.07.2024 року.
У судовому засіданні 24.07.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 07.05.2024 року № 15/2333 та запереченнях від 14.06.2024 року.
У судовому засіданні 24.07.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
28.02.2020 року між відповідачем (далі - Гарантований покупець, Підприємство) та Товариством (далі - продавець за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 324/01/20 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався продавати, а Підприємство зобов'язалося купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Наведений Договір, а також додаткові угоди від 28.02.2020 року № 325/01/20, від 30.04.2020 року № 1321/01/20, від 29.05.2020 року № 1475-2/01/20, від 30.06.2020 року № 1574-2/01/20, від 26.02.2021 року № 921/01/21 та від 18.05.2023 року № 1175/07/23 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 26.02.2021 року № 921/01/21 до нього, Гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
У пункті 2.2 Договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі Гарантованого покупця.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство було включене до балансуючої групи Гарантованого покупця з 06.03.2020 року, що підтверджується повідомленням НЕК "Укренерго" від 06.03.2020 року № 01/9186.
Відповідно до пункту 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом, з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору передбачено, що продавець за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство є виробником електроенергії за "зеленим" тарифом, а відтак протягом, зокрема, жовтня 2021 року та березня-серпня 2022 року продавало Підприємству електричну енергію відповідно до умов Порядку.
Згідно з пунктом 2.6 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 26.02.2021 року № 921/01/21 до нього, розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку.
За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3 Договору, у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 року № 921/01/21 до нього, оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У випадку здійснення Гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок Гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 26.02.2021 року № 921/01/21 до нього).
У пункті 4.5 Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію, а також розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до глави 9 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
За умовами пункту 10.2 Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони (пункт 10.3 Порядку).
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року на суму 9 454 716,04 грн., за березень 2022 року від 31.03.2022 року на суму 4 010 278,46 грн., за квітень 2022 року від 30.04.2022 року на суму 7 691 774,75 грн., за травень 2022 року від 31.05.2022 року на суму 8 166 792,38 грн., за червень 2022 року від 30.06.2022 року на суму 7 304 151,28 грн., за липень 2022 року від 31.07.2022 року на суму 12 204 703,99 грн. та за серпень 2022 року від 31.08.2022 року на суму 10 619 389,19 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу електроенергії у жовтні 2021 року та протягом березня-серпня 2022 року (спірний у даній справі період) свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року та протягом березня-серпня 2022 року електричної енергії за Гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 20 568 617,83 грн., з яких: 689 008,21 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в жовтні 2021 року; 2 459 087,28 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в березні 2022 року; 2 854 526,61 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в квітні 2022 року; 5 410 634,15 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в травні 2022 року; 1 720 651,54 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в червні 2022 року; 3 773 571,01 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в липні 2022 року; 3 661 139,03 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в серпні 2022 року.
Зважаючи на викладене, Товариство звернулося до суду з означеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за неоплачену частину відпущеної йому електроенергії в жовтні 2021 року та протягом березня-серпня 2022 року в загальному розмірі 20 568 617,83 грн., а також 1 550 978,22 грн. 3 % річних та 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Товариства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як було зазначено вище, згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
За умовами пунктів 12.3, 12.6 Порядку Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року в справі № 910/11830/20.
З матеріалів справи вбачається, що НКРЕКП постановами від 09.09.2022 року № 1117 (оприлюднено 12.09.2022 року), від 20.09.2022 року № 1190 (оприлюднено 21.09.2022 року) та від 14.03.2023 року № 473 (оприлюднено 15.03.2023 року) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу в жовтні 2021 року та протягом березня-серпня 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП (у їх первинній редакції) розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року складав 2 279 771 176,04 грн. (без ПДВ), у березні 2022 року - 23 300 000,00 грн. (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 102 647 141,75 грн. (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 631 417,91 грн. (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 336 539 560,68 грн. (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн. (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн. (без ПДВ).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти позову та посилаючись на особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство зазначало про здійснення ним розрахунків за 2021-2022 роки з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".
Проте, такі заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що на час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року, березень - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (який не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України) втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 21.06.2024 року в справі № 910/4439/23 об'єднана палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2024 року в справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 року в справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку, наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206, згідно з якими положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок Гарантованого покупця здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним правочином регулюються господарсько-правові відносини його сторін.
При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, березень - серпень 2022 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат та підписаного сторонами акту зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 29.02.2024 року (за яким сторони припинили зустрічні грошові зобов'язання на суму 16 326 887,92 грн.), яка складає 20 568 617,83 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за Договором, Товариство також просило суд стягнути з Гарантованого покупця 3 % річних у розмірі 1 550 978,22 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень Підприємством суми боргу) у період з 16.09.2022 року по 16.04.2024 року, а також 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом жовтня 2022 року - березня 2024 року на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а Гарантованим покупцем в установленому порядку не було доведено помилковості здійсненого Товариством розрахунку означених сум компенсаційних виплат, перевіреного судом та визнаного обґрунтованим, суд дійшов висновку про законність вимог Товариства про стягнення з Підприємства 1 550 978,22 грн. 3 % річних та 3 269 763,31 грн. інфляційних втрат.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат до 1 гривні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, суд зазначає таке.
У постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річні нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних (а також інфляційних втрат) судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 року в справі № 910/9911/21, у постанові від 21.06.2022 року в справі № 910/9905/21 та інших.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих Товариством до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі, розмір яких відповідає принципам розумності і справедливості.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Означені обставини спростовують заперечення Гарантованого покупця проти позову, які зводяться до відсутності його вини у простроченні виконання грошових зобов'язань за Договором.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині, пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник Товариства у судовому засіданні 24.07.2024 року повідомив про наявність у нього наміру подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати Товариства на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (67500, Одеська область, Лиманський район, селище міського типу Доброслав, проспект 40-річчя Визволення, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 41762663) 20 568 617 (двадцять мільйонів п'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 1 550 978 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 22 коп. 3 % річних, 3 269 763 (три мільйони двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 31 коп. інфляційних втрат, а також 380 840 (триста вісімдесят тисяч вісімсот сорок) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" на професійну правничу допомогу на 14.08.2024 року о 12:40 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 18.
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.08.2024 року.
Суддя В.С. Ломака