ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2024Справа № 910/11017/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмак Ю.Р.,
розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на дії державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 по справі №910/11017/22
За позовом Інформаційного агентства
(вул. Московська 45/1, корп.33, м. Київ, 01015)
до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції
(вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001)
про стягнення 2 589 732,55 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу
Інформаційне агентство (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі-відповідач) про стягнення 2 589 732,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2022.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 позовні вимоги задоволено.
Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 02.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 - залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду від 27.03.2024 у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 910/11017/22 закрито.
04.04.2024 матеріали справи №910/11017/22 повернулись до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 заяву Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 задоволено повністю; здійснено заміну сторони (боржника) Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції, його процесуальним правонаступником - Акціонерним товариством "Укрпошта" у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
19.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Укрпошта" на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:
- визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2024, стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження;
- визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полісмак Олександра Олександровича з проведення дії з заміни сторони виконавчого провадження НОМЕР_1 неправомірними та такими, що безпідставно затягують строки виконавчого провадження;
- В межах виконавчого провадження НОМЕР_1 винести постанову про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання рішення у справі №910/11017/22 виданого Господарським судом м. Києва від 22 січня 2024 року на адресу Інформаційного агентства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 розгляд скарги призначено на 31.07.2024.
В судове засідання з розгляду скарги з'явився представник заявника. Інші учасники справи своїх представників не направили.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта", суд зазначає наступне.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 вказаної статті).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України "Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України".
Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є "обов'язковість рішень суду". Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов'язковості рішень судів, за ознакою територіальності на всій території нашої держави.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Враховуючи ту обставину, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов'язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Звертаючись із скаргою до суду, скаржник зазначає, що Акціонерним товариством «Укрпошта» (надалі AT «Укрпошта, Скаржник) 29 травня 2024 року отримано заяву державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Шевченківського відділу ДВС ЦМУ МЮ) Полісмак Олександра Олександровича про заміну боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 07.03.2024 року про стягнення з Київської міської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 01189979) заборгованості.
До вказаної заяви було долучено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 07.03.2024 року головного державного виконавця Шевченківському відділу ДВС ЦМУ МЮ Мороз Л.Є., відповідно до якої виконавче провадження відкрито відносно Київської міської дирекції AT «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 01189979).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київська міська дирекція AT «Укрпошта» (код 01189979) виступала відокремленим підрозділом юридичної особи - AT «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045).
Як вказує скаржник, саме з вказаної заяви AT «Укрпошта» дізналося про порушення головним державним виконавцем Мороз Лесею Євгенівною та державним виконавцем Полісмак Олександром Олександровичем Шевченківського відділу ДВС ЦМУ МЮ вимог Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з цим, керуючись ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» AT «Укрпошта» було подано скаргу на дії державного виконавця від 10.06.2024 року.
04.07.2024 року до AT «Укрпошта» надійшла відповідь на скаргу від 02.07.2024 року № 34597/27.10-24/вх.35164/3-24 за підписом начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитра Нідченка, відповідно до якої вимоги AT «Укрпошта» не були задоволені.
Обґрунтовуючи подану скаргу, відповідач зазначає, що Київська міська дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта" на дату відкриття виконавчого провадження припинила свою діяльність і державному виконавцю дана обставина була відомою, останній прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», хоча відповідно до вимог п.6 ч. 4 даної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 01189979) не виступала самостійним суб'єктом господарювання та не була наділена процесуальною дієздатністю в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Так, 18.10.2023 року філію Київська міська дирекція AT «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 01189979) було закрито, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2023 року № 367069095959.
Таким чином, аргументи та доводи скаржника зводяться до того, що відкриваючи виконавче провадження відносно Київської міської дирекції, яка не мала статусу юридичної особи і припинила свою діяльність на дату відкриття виконавчого провадження, головний державний виконавець Мороз Л.Є. діяла з порушенням вимог ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Тобто, поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Щодо доводів скаржника про те, що Виконавець має здійснити перевірку відповідності виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Перелік обов'язків виконавця, наведений у частині другій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", який не містить обов'язку перевіряти правильність інформації, внесеної, зокрема, до наказу господарського суду, в тому числі про місцезнаходження боржника - юридичної особи. Виконавець при надходженні до нього виконавчого документу перевіряє лише наявність в ньому інформації, передбаченої частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Стосовно доводів скаржника, що оскільки філія на дату відкриття виконавчого провадження припинила свою діяльність і державному виконавцю дана обставина була відомою, останній прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням ст. 4 Закону України Про виконавче провадження»,
В силу приписів ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства" юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Згідно з ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Однак, необхідно зазначити, що за приписами статті 80, частин 1, 2 статті 96 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Відповідно до частин 1 - 3 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Разом з цим згідно із частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Водночас за частиною 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Отже відокремлений підрозділ не є юридичною особою, однак наділяється майном юридичної особи, яка його створила, при цьому таке майно є власністю цієї юридичної особи незалежно від того, чи було воно відокремлене її структурним підрозділам, і на це майно може бути звернене стягнення як за борги філій, представництв, структурних підрозділів, так і за борги самої юридичної особи, що їх створила, враховуючи, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Факт наділення майном філії, представництва, структурного підрозділу пов'язується лише з веденням бухгалтерського обліку: майно враховується на окремих балансах останніх.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №910/7047/18.
Враховуючи наведене зазначення у наказі господарського суду міста Києва №910/110017/22 від 22.01.2024 боржника - Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції не свідчить про наявність двох боржників, оскільки Київська міська дирекція є відокремленим підрозділом АТ "Укрпошта", наділена майном останнього, не є юридичною особою та не може вважатись боржником у виконавчому провадженні, про що мотивовано зазначено судом в ухвалі Господарського суду про заміну сторони виконавчого провадження від 17.07.2024.
Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №21/295-09.
Зазначення у наказі господарського суду боржника в особі його структурного підрозділу відповідно до наведених норм не свідчить про наявність декількох боржників у виконавчому документі, а тому боржником у виконавчому провадженні є саме АТ "Укрпошта", а тому зазначене не може свідчити про порушення Виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо прийняття виконавчого документу до виконання.
Решту аргументів та доводів скарги АТ «Укрпошта» суд не приймає до розгляду, оскільки такі доводи зводяться лише до переоцінки обставин заміни боржника у виконавчому проваджені, що встановлені ухвалою суду від 17.07.2024 та не можуть слугувати самостійними підставами для оскарження дій державного виконавця.
Також суд зауважує, що при розгляді даної скарги керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи скаржника викладені в скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а дії державного виконавця, щодо заміни боржника у виконавчому провадження здійснені у відповідності до норм Закону, в межах наданих повноважень, у спосіб та порядок передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що дії органу ДВС при винесенні оскаржуваної постанови вчинені відповідно до закону межах наданих повноважень, а право скаржника жодним чином не порушене.
Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні скарги Акціонерного товариства «Укрпошта» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та проведення дій з заміни сторони виконавчого провадження НОМЕР_1 по справі №910/11017/22 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.08.2024
Суддя М.О. Лиськов