ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.07.2024Справа № 910/6583/24
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 103, Ідентифікаційний код юридичної особи 01994072)
до проДержавної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 103, Ідентифікаційний код юридичної особи 04803492) стягнення заборгованості у розмірі 440 024 грн. 19 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 440 024 грн. 19 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6583/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
14.06.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2024 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.02.2024 року між Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Балансоутримувач) та Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувачу №15, предметом якого є відшкодування Орендарем витрат, які поніс Балансоутримувач, з спожиті Орендарем енергоносії та комунальні послуги за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська номер 103-А. (а.с.37-39)
Положеннями п. 1.2 Договору погоджено, що відшкодування витрат здійснюється пропорційно орендованій площі. Загальна площа орендованого за вищевказаною адресою майна складає 3315,3 кв.м.
Згідно з п.1.3 Договору під енергоносіями та комунальними послугами, в розумінні п. 1.1., маються на увазі послуги з:- постачання (закупівлю) електричної енергії;- надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії;- надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;- теплопостачання;- централізоване холодне водопостачання;- централізоване водовідведення;- компенсація витрат за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.2.1 Договору оплата витрат послуг, визначених п. цього Договору, Орендар проводить, я відшкодування Балансоутримувачу витрат у обсягах, спожитих Орендарем та пропорційно орендованій площі.
Згідно з п.2.3 Договору нарахована сума відшкодувань зазначається в Акті, який щомісячно подається Орендарю для підписання та сплати.
Сума, що підлягає відшкодуванню Орендарем повинна надходити на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання Акту. (п.2.4 Договору)
Положеннями п.2.5 Договору погоджено, що орієнтовна сума за договором складає - 1 143 694,00 грн.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2024 р., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе за цим Договором зобов'язань. Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились, що умови цього Договору, у тому числі і порядок оплати, застосовуються до відносин, що виникли між ними з « 01» січня 2024 року, у зв?язку з тим, що Балансоутримувачем з цього часу фактично надавалися Орендарю послуги, передбачені цим Договором. (п.п.6.1, 6.2 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року Позивач склав Акти приймання - передачі комунальних послуг №988 за січень 2024 року від 19.02.2024 року на суму 3 191 грн. 57 коп., №1050 за лютий 2024 року від 26.02.2024 року на суму 21 268 грн. 80 коп., №988 за лютий 2024 року від 14.03.2024 року на суму 7 901 грн. 11 коп., №1147 за березень 2024 року від 22.03.2024 року на суму 18 230 грн. 40 коп., №1184 за березень 2024 року від 03.04.2024 року на суму 334 590 грн. 00 коп., №1196 за березень 2024 року від 11.04.2024 року на суму 6 473 грн. 51 коп., №1210 за березень 2024 року від 11.04.2024 року на суму 1 636 грн. 74 коп., №1226 за квітень 2024 року від 23.04.2024 року на суму 18 230 грн. 40 коп., №1264 за квітень 2024 року від 13.05.2024 року на суму 11 619 грн. 47 коп., №1278 за квітень 2024 року від 13.05.2024 року на суму 2 697 грн. 23 коп., Акти про розрахунки по відшкодуванню земельного податку від 04.03.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., №1161 від 03.04.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., №1252 від 07.05.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., які були надіслані на адресу Відповідача, що підтверджується листами №061/29/1-05/2588 від 26.03.2024 р., №061/29/1-00/2368 від 03.04.2024 р., №061/29/1-03/3191 від 12.04.2024 р., №061/29/1-05/3473 від 23.04.2024 р., №061/29/1-05/3808 від 08.05.2024 р., №061/29/1-05/3943 від 13.05.2024 р., відмітками в журналі отримання орендарями примірників актів. (а.с.41-53, 61-71)
Позивачем неодноразово (18.03.2024 р., 01.04.2024 р.) були надіслані претензії на адресу Відповідача з вимогами сплатити заборгованість за договором, що підтверджується відповідними підписами на листах про їх отримання уповноваженими представниками Відповідача. (а.с.54-59) У відповідь на які Відповідач листом від 25.03.2024 р. повідомив про часткову сплату заборгованості. (а.с.60)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати платежів з відшкодування витрат балансоутримувача за період січень 2024 року - травень 2024 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 426 252 грн. 57 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» пеню у розмірі 12 877 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 894 грн. 15 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Відповідач являється бюджетною установою та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 007077 згідно з даними, наведеними у Реєстраційній картці розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів). Оскільки підписання договору від 27 лютого 2024 року № 15 про відшкодування витрат Балансоутримувачу відбулося після формування бюджету на 2024 рік, а спрогнозувати суму витрат, які понесе Позивач - Балансоутримувач, в майбутньому, за спожиті Відповідачем енергоносії та комунальні послуги не було можливості, відповідну суму витрат на 2024 рік не було передбачено. Тому, у зв'язку із відсутністю відповідного бюджетного фінансування, погасити наявну заборгованість в розмірі 440 054,19 грн на даний момент неможливо.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року Позивач склав Акти приймання - передачі комунальних послуг №988 за січень 2024 року від 19.02.2024 року на суму 3 191 грн. 57 коп., №1050 за лютий 2024 року від 26.02.2024 року на суму 21 268 грн. 80 коп., №988 за лютий 2024 року від 14.03.2024 року на суму 7 901 грн. 11 коп., №1147 за березень 2024 року від 22.03.2024 року на суму 18 230 грн. 40 коп., №1184 за березень 2024 року від 03.04.2024 року на суму 334 590 грн. 00 коп., №1196 за березень 2024 року від 11.04.2024 року на суму 6 473 грн. 51 коп., №1210 за березень 2024 року від 11.04.2024 року на суму 1 636 грн. 74 коп., №1226 за квітень 2024 року від 23.04.2024 року на суму 18 230 грн. 40 коп., №1264 за квітень 2024 року від 13.05.2024 року на суму 11 619 грн. 47 коп., №1278 за квітень 2024 року від 13.05.2024 року на суму 2 697 грн. 23 коп., Акти про розрахунки по відшкодуванню земельного податку від 04.03.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., №1161 від 03.04.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., №1252 від 07.05.2024 року на суму 137 грн. 78 коп., які підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені його печаткою, та були надіслані на адресу Відповідача, що підтверджується листами №061/29/1-05/2588 від 26.03.2024 р., №061/29/1-00/2368 від 03.04.2024 р., №061/29/1-03/3191 від 12.04.2024 р., №061/29/1-05/3473 від 23.04.2024 р., №061/29/1-05/3808 від 08.05.2024 р., №061/29/1-05/3943 від 13.05.2024 р., відмітками в журналі отримання орендарями примірників актів. (а.с.41-53, 61-71)
Відповідно до п.2.1 Договору оплата витрат послуг, визначених п. цього Договору, Орендар проводить, я відшкодування Балансоутримувачу витрат у обсягах, спожитих Орендарем та пропорційно орендованій площі.
Згідно з п.2.3 Договору нарахована сума відшкодувань зазначається в Акті, який щомісячно подається Орендарю для підписання та сплати.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження подання Відповідачем обґрунтованої відмови від підписання вищезазначених актів, а тому Суд приходить до висновку, що вказані акти є погодженими Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», а послуги - наданими Позивачем.
Сума, що підлягає відшкодуванню Орендарем повинна надходити на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання Акту. (п.2.4 Договору)
За таких підстав, у Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» виник обов'язок по оплаті за Договором про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року з відшкодування витрат балансоутримувача за період січень 2024 року - травень 2024 року.
Таким чином, заборгованість Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» перед Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за Договором про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року становить 426 252 грн. 57 коп., що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем. (а.с.29-30)
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Відповідач являється бюджетною установою та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 007077 згідно з даними, наведеними у Реєстраційній картці розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів). Оскільки підписання договору від 27 лютого 2024 року № 15 про відшкодування витрат Балансоутримувачу відбулося після формування бюджету на 2024 рік, а спрогнозувати суму витрат, які понесе Позивач - Балансоутримувач, в майбутньому, за спожиті Відповідачем енергоносії та комунальні послуги не було можливості, відповідну суму витрат на 2024 рік не було передбачено. Тому, у зв'язку із відсутністю відповідного бюджетного фінансування, погасити наявну заборгованість в розмірі 440 054,19 грн на даний момент неможливо.
Відповідності до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
На виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами, розроблений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
Відповідно до пункту 2.15 Порядку в міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов'язання відображаються в обліку у поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів.
Отже, не здійснення Відповідачем оплати з відшкодування витрат балансоутримувачу не спростовує права Позивача на отримання плати за надані послуги.
Суд наголошує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
При цьому, Суд зазначає, що згідно з п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Проте, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за його порушення, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Водночас, спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами при укладенні господарських договорів та їх виконанні.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за Договором про відшкодування витрат балансоутримувачу №15 від 27.02.2024 року у загальному розмірі 426 252 грн. 57 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату з відшкодування витрат балансоутримувача в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 426 252 грн. 57 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 28.02.2024 р. по 20.05.2024 р. у розмірі 894 грн. 15 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 28.02.2024 р. по 20.05.2024 р. у розмірі 894 грн. 15 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 28.02.2024 р. по 20.05.2024 р. у розмірі 12 877 грн. 47 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 4.4 Договору визначено, що Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 28.02.2024 р. по 20.05.2024 р. у розмірі 12 877 грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.
Таким чином, з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» на користь Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає стягненню заборгованість у розмірі 426 252 грн. 57 коп., інфляційні у розмірі 894 грн. 15 коп. та пеня у розмірі 12 877 грн. 47 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 103, Ідентифікаційний код юридичної особи 04803492) на користь Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 103, Ідентифікаційний код юридичної особи 01994072) заборгованість у розмірі 426 252 (чотириста двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 57 коп., інфляційні у розмірі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 15 коп., пеню у розмірі 12 877 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 36 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 липня 2024 року.
Суддя О.В. Чинчин