ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/507/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
вул. Кирилівська, 85, м. Київ,04080
ел.пошта: kanc@uie.kiev.ua
до відповідача: Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області
вул. Степаняка, 21, с. Дзвиняч, Богородчанського району, Івано-Франківської області, 77750
ел.пошта:inbox@dzvynyacka-gromada.gov.ua
про стягнення 89 074 грн 77 коп. заборгованості
ВСТАНОВИВ: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в розмірі 89074 грн 77 коп. з яких: 52438 грн 98 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 948 грн 21 коп. пені, 18288 грн 23 коп. 15% річних та 17399 грн 35 коп. інфляційних витрат.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України. Відповідачем копія ухвали отримана - 06.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За змістом п.1 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
30.07.2024 на електронну пошту господарського суду від відповідача надійшло клопотання, підписане КЕП (вх.№12301/24) про зменшення розміру 15% річних у зв'язку з тим, що визначення сума стягнення негативно вплине на сільський бюджет.
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач не оплатив поставлену позивачем електричну енергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 52 438 грн 98 коп. За несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачу нараховано пеню, 15% річних та інфляційні втрати.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) ДПЗД "Укрінтеренерго" визнано постачальником "останньої надії", що здійснює постачання електричної енергії, зокрема на період з 01.01.2019 до 31.12.2024.
Згідно з листом №50011265/1302 від 22.11.2021 ПАТ "Прикарпаттяобленерго", на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку, відповідно до положень п. 11 постанови НКРЕК від 14.03.2018 №312 та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), повідомлено, що Дзвиняцьку сільську раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії".
27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальник "останньої надії" на своєму офіційному вебсайті (https://uie.kiev.ua/) 27.12.2018 розмістило: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції.
Відповідно до п. 1.1 договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) споживачу у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ та комерційної пропозиції, що є додаток №1 до цього договору.
За змістом п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно з п. 3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п. 3.2 цієї глави.
В п. 3.2 договору визначено, що постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; не обрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії" споживачів, регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до ч. 7 ст. 64 Закону.
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 3.7 договору, у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Згідно з п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до Договору.
В п. 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За змістом п. 5.10 договору, оплата виставленого постачальником рахунку за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії не може перевищувати 90 календарних днів.
В п. 1.1 комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до договору (далі - комерційна пропозиція) визначено, що ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого Постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179.
Згідно з п. 4.1 комерційної пропозиції, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.
За змістом п. 4.3 комерційної пропозиції, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (наручним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2 цієї комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення.
За внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника (п. 6.1 комерційної пропозиції).
Згідно з п. 7.4 комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 13.1 комерційної пропозиції, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п. 15.1 комерційної пропозиції, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до наявних в матеріалах справи звітів щодо фактичного корисного відпуску електроенергії, складених оператором системи розподілу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області фактично спожила у листопаді 2021 року 12 365 кВт/год електричної енергії та у грудні 2021 року - 46 264 кВт/год електричної енергії.
На виконання умов договору та на підставі отриманих від оператора системи розподілу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" звітів про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, ДПЗД "Укрінтеренерго" склало акти купівлі - продажу електроенергії та рахунки на оплату за листопад та грудень 2021 р., відповідно до яких позивач поставив відповідачу електричну енергію в кількості 58 629 кВт/год на загальну суму 377 884 грн 55 коп.
Так, згідно з актом купівлі-продажу електроенергії № 016005 від 30.11.2021, позивач продав відповідачу 12 365 кВт/год електричної енергії на суму 71 024 грн 32 коп.
Цей акт та рахунок на оплату № 000004357101/15/О11/23377 від 08.12.2021 направлено відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується роздруківкою електронної пошти позивача за 08.12.2021.
Згідно з актом купівлі-продажу електроенергії № 016673 від 28.12.2021, позивач продав відповідачу 38 358 кВт/год електричної енергії на суму 254 421 грн 25 коп.
Зазначений акт та рахунок на оплату № 000004357101/15/О12/24084 від 28.12.2021 направлено відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується роздруківкою електронної пошти позивача за 28.12.2021.
Відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії № 016928 від 31.12.2021, позивач продав відповідачу 7 906 кВт/год електричної енергії на суму 52 438 грн 98 коп.
Згаданий акт та рахунок на оплату № 000004357101/15/О12/24343 від 11.01.2022 направлено відповідачу на його електронну пошту, що підтверджується роздруківкою електронної пошти позивача за 14.01.2022.
Відповідно до банківських виписок АТ "Ощадбанк" по рахунку позивача з 28.12.2021 по 30.12.2021, відповідач оплатив спожиту в листопаді - грудні 2021 року електричну енергію частково на суму 325 445 грн 57 коп.
Позивач звернувся до відповідача із претензію-вимогою №44/11-001987 від 31.03.2022 про оплату заборгованості за електричну енергію у сумі 52 438 грн 98 коп.
Згідно з відповіді на претензію-вимогу №202/02-24 від 04.05.2022 Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області вказала на те, що заборгованість за електричну енергію у сумі 52 438 грн 98 коп. може бути відшкодована ними лише за рішенням суду.
Відповідно до листа №97/02-24 від 29.02.2024, Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області повідомила ДПЗД "Укрінтеренерго", що відшкодування боргу за грудень 2021 р. у сумі 52 438 грн 98 коп. можливе лише за відповідним рішенням суду, оскільки бюджетні організації не можуть здійснювати оплати за попередні бюджетні періоди в поточному періоді без відповідного судового рішення.
За несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачу нараховано 948 грн 21 коп. пені, 18288 грн 23 коп. 15% річних та 17399 грн 35 коп. інфляційних витрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею -продажем, постачанням електричної енергії регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", а в частині роздрібного ринку електричної енергії також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.
Відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст. 58 Закону).
Згідно з частинами 6, 8, 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
За встановлених судом обставин, відповідач перебував на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" в період з листопада по грудень 2021 року і в цей період, на виконання умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" позивач поставив відповідачу електричну енергію в кількості 58 629 кВт/год на загальну суму 377 884 грн 55 коп., яку відповідач оплатив частково в сумі 325 445 грн 57 коп.
Разом з тим, в п. 4.1 комерційної пропозиції визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Таким чином, граничний строк оплати електричної енергії згідно з рахунком №000004357101/15/О11/23377 від 08.12.2021 на суму 71 024 грн 32 коп., враховуючи дату його отримання (08.12.2021) є 15.12.2021, згідно з рахунком № 000004357101/15/О12/24084 від 28.12.2021 на суму 254 421 грн 25 коп., враховуючи дату його отримання (28.12.2021) - 05.01.2022, згідно з рахунком № 000004357101/15/О12/24343 від 11.01.2022 на суму 52 438 грн 98 коп., враховуючи дату його отримання (14.01.2022) - 21.01.2022.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 438 грн 98 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію є обґрунтованими та належать до задоволення.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 7.4 комерційної пропозиції (додаток №1 до договору) визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п. 6.1 комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п. 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, надано настанову на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 948 грн 21 коп. пені, 18288 грн 23 коп. 15% річних та 17 399 грн 35 коп. інфляційних витрат, а саме: 408 грн 63 коп. 15 % річних за період з 16.12.2021 по 29.12.2021 на суму 71 024 грн 32 коп.; 17879 грн 60 коп. 15% річних, 17 399 грн 35 коп. інфляційних втрат за період з 22.01.2022 по 30.04.2024 та 948 грн 21 коп. пені за період з 22.01.2022 по 23.02.2022 на суму 52 438 грн 98 коп.
Судом перевірено розрахунки нарахування позивачем пені, 15 % річних, інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично правильними.
Щодо зменшення розміру 15% річних, суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення їх розміру перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру таких відсотків річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін також мають значення для вирішення такого питання.
Оцінюючи можливість зменшення розміру відсотків річних, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Також суд врахував, що відповідач виконав основне зобов'язання на 86%, а саме з поставленої позивачем електроенергії на загальну суму 377 884 грн 55 коп. оплатив - 325 445 грн 57 коп.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру відсотків річних на 80%, а саме до 3 657 грн 65 коп., що дорівнює розміру річних (3%), який встановлено законом.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми відсотків річних компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості, а стягнення з відповідача 15% річних не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи відсотків річних, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшених відсотків річних.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити часково.
Стягнути з Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (вул. Степаняка, 21, с. Дзвиняч, Богородчанського району, Івано-Франківської області, 77750, код ЄДРПОУ 04357101) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 74 444 (сімдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн 19 коп. заборгованості, з яких: 52 438 (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн 98 коп. основного боргу, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн 21 коп. пені, 3 657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн 65 коп. 3% річних, 17 399 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 35 коп. інфляційних витрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 02.08.2024
Суддя О.В. Рочняк