вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2024м. ДніпроСправа № 910/3389/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ
про стягнення 1 154 034,56 грн.
Представники:
від позивача Семенова О.П.
від відповідача Чернець І.А.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення 965 801,13 грн., що складають суму неустойки в розмірі подвійної орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011; 148 751,55 грн. - інфляції грошових коштів; 39 481,88 грн. - річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повернення майна після припинення дії спірного договору оренди нерухомого майна, а також сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за загальний період з 01.05.2020 по 30.11.2023.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що за період користування об'єктом оренди (з 01.05.2020 по 30.11.2023) ПрАТ "Київстар" добровільно сплачено неустойку в порядку статті 785 Цивільного кодексу України в сумі 965 801,13 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 121626 від 27.03.2024.
До того ж, на думку відповідача, нарахування нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення сплати відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 965 801,13 грн (за період з 01.05.2020 по 30.11.2023) є безпідставним, оскільки за своєю правовою природою грошові кошти за вказаний період не є сумою основного боргу/зобов'язанням, а є неустойкою, яка нараховується на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, тобто є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України.
Тобто, за твердженням відповідача, після закінчення строку дії договору оренди у наймача виникає обов'язок повернути річ з оренди наймодавцю і це є основним зобов'язанням орендаря, за невиконання якого наступає відповідальність у формі неустойки, що передбачена ч. 2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати.
З огляду на викладене, ПрАТ "Київстар" вважає вимоги позивача щодо стягнення з його підприємства інфляційних збитків в сумі 148 751,55 грн. та трьох процентів річних в сумі 39 481,88 грн., які нараховані за несплату неустойки за ст. 785 ЦК України за порушення зобов'язання з повернення об'єкту оренди після припинення договору, безпідставними та незаконними.
20.05.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що оскільки орендар після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, то зобов'язання сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінчення строку дії договору.
Вказує позивач і про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, на думку позивача, у розумінні положень статті 625 ЦК України останній, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
28.05.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення на відповідь позивача, в яких ПрАТ "Київстар" вказує на те, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі. В той же час, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, відповідач зазначає, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Також, за твердженням відповідача, статтею 625 ЦК України передбачена міра відповідальності за користування грошовими коштами, а статтею 785 ЦК України - відповідальність за користування майном наймача після припинення договору найму. Таким чином, після закінчення строку дії договору найму у наймача не виникає грошового зобов'язання у вигляді сплати орендної плати, у наймача виникає за договором лише обов'язок повернути річ з найму наймодавцю, за невиконання якого наступає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної орендної плати.
Вказані вище обставини та добровільна сплата відповідачем неустойки за неповернення майна з найму, на думку ПрАТ "Київстар", є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення 1 154 034,56 грн. передано за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розгляд справи № 910/3389/24 доручено судді Мельниченко І.Ф.
Ухвалою від 29.04.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 910/3389/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.05.2024.
01.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.
До вказаної вище заяви позивачем долучено довіреність від 18.01.2024, що зареєстрована в реєстрі № 312, на уповноваження адвоката Семенову О.П. представляти інтереси Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Крім того, у вказаній довіреності зазначено про виключення права на повну або часткову відмову від позовних вимог данного представника.
З огляду на викладене, заява про відмову від частини позовних вимог господарським судом до розгляду не прийнята, про що зазначено в ухвалі від 25.06.2024.
14.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у задоволенні якої господарським судом відмовлено з огляду на відсутність технічної можливості, про що постановлено ухвалу від 15.05.2024.
27.05.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 28.05.2024 господарським судом задоволено зазначене вище клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання до 25.06.2024.
Представником позивача у підготовчому засіданні, що відбулось 25.06.2024, заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представником відповідача у підготовчому засіданні, що відбулось 25.06.2024, заявлено усне клопотання про проведення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Вказані клопотання господарським судом задоволено, у зв'язку з чим ухвалою від 25.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 31.07.2024 та відкладено підготовче засідання до 09.07.2024.
04.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, яка не прийнята судом до розгляду з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували наявність повноважень у осіб, що підписали вказану заяву, на вчинення таких дій.
У підготовчому засіданні, що відбулось 09.07.2024, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, для надання можливості подати суду додаткові докази відносно повноважень осіб, які підписали подану заяву.
Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача заперечував.
Зважаючи на відсутність поважних причин ненадання належних доказів разом із заявою від 04.07.2024, господарським судом відмовлено позивачу в задоволені заявленого клопотання, про що зазначено в ухвалі від 09.07.2024.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарським судом 09.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 24.07.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
24.07.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши учасників процесу, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 в частині повернення майна після припинення дії спірного договору оренди, а також сплати неустойки у вигляді подвійної орендної плати за загальний період з 01.05.2020 по 30.11.2023.
03.11.2020 Господарським судом міста Києва розглянуто спір за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення 436 422,31 грн., за результатами якого ухвалено рішення у справі № 910/9964/20, відповідно до якого провадження у справі в частині стягнення 426 642,20 грн. закрито, в іншій частині позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у розмірі 9 780,11 грн. та судовий збір у розмірі 6 546,33 грн.
Постановою Північного апеляційного господарськийого суду від 12.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/9964/20 залишено без змін, у зв'язку з чим останнє набрало законної сили.
Так, вказаними вище рішенням від 03.11.2020 та постановою від 12.01.2021 у справі № 910/9964/20 встановлено наступні обставини.
24.11.2011 Регіональним Фондом держмайна України, як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем", як орендарем, укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4285-ОД (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - відкритий майданчик (далі - майно) площею 36,0 кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., смт Іларіонове, вул. Інтернаціональна, буд. 4а, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (далі - балансоутримувач).
Майно передається в оренду з метою розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого зв'язку (пункт 1.2. Договору).
26.12.2016 Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (Орендар) укладено Додатковий договір до Договору оренди № 12/02-4285-ОД, за змістом якого сторони погодили, що орендодавцем майна, визначеного Договором оренди від 24.01.2011 № 12/02-4285-ОД є ПАТ "Укрзалізниця". Термін дії договору був встановлений по 31.03.2017 включно.
Відповідно до пункту 3.6. Договору в редакції Додаткового Договору від 26.12.2016 орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця.
Пунктом 3.12. Договору визначено, що уразі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.
У пункті 5.2. Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. Договору. Та компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі сплати податку на землю, незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно із пунктом 5.5. Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря.
Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендаря.
У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акта приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов'язується сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
Відповідно до пункту 10.11. Договору у разі припинення цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.12. Договору).
Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення нерухомого майна після припинення Договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (пункт 10.13. Договору).
Відповідно до пункту 10.1. Договору останній укладено строком на 2 р. 364 дні, діє з 24 січня 2011 по 25 січня 2014 включно.
Додатковим Договором від 07.05.2018 сторони встановили, що Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року без подальшого продовження.
Відповідно до акту приймання-передачі в оренду державного майна, що знаходиться на балансі: ДП "Придніпровська залізниця" від 24.01.2011, регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало відповідачу в оренду державне нерухоме майно - відкритий майданчик загальною площею 36,0 кв.м.
У подальшому, на виконання Додаткового Договору від 26.12.2016 до Договору оренди № 12/02- 4285-ОД за актом приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого майна) від 26.12.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" передало, а Публічне акціонерне товариство "Київстар" прийняло в строкове платне користування нерухоме майно (або інше) майно (далі - об'єкт оренди) - частину даху будівлі вокзалу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., смт Іларіонове, вул.. Інтернаціональна 4-А, площею 36,0 кв.м. (пункт 1.1. акта); об'єкт оренди обліковується на балансі структурного підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (пункт 1.2. акта).
Господарським судом міста Києва у справі 910/9964/20 також встановлено, що починаючи з 01.07.2018 року відбулось прострочення повернення майна після припинення договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 01.07.2018 по 01.05.2020, яка сплачена відповідачем, що стало підставою для закриття провадження у справі, зокрема, щодо стягнення неустойки.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що його підприємством у травні 2020, грудні 2022, березні, червні, липні, жовтні 2023 зафіксовано факт знаходження відповідача у спірному приміщенні, про що складено відповідні акти від 25.05.2020, 22.12.2022, 28.03.2023, 23.06.2023, 12.07.2023, 02.10.2023, які залучено до матеріалів справи.
Вказує позивач і про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором оренди нерухомого майна, а саме, щодо повернення майна після припинення дії спірного договору, останнім нараховано та пред'явлено до стягнення з ПрАТ "Київстар" неустойку в розмірі подвійної орендної плати відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за загальний період з 01.05.2020 по 30.11.2023 в сумі 965 801,13 грн.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (стаття 286 Господарського кодексу України).
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарськийого суду від 12.01.2021 у справі № 910/9964/20, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 припинився 30.06.2018 за закінченням строку його дії.
Враховуючи умови спірного договору та з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути орендоване майно за актом приймання-передачі протягом 3-х робочих днів з моменту припинення договору.
Проте, відповідач свого зобов'язання з повернення об'єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
Позивач за період користування відповідачем об'єктом оренди з 01.05.2020 по 30.11.2023, тобто після припинення договору оренди, заявив до стягнення з останнього 965 801,13 грн. неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивачем з даним позовом до суду, відповідачем сплачено на рахунок філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" пред'явлену до стягнення неустойку у розмірі подвійної орендної плати в сумі 965 801,13 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 121626 від 27.03.2024 грн., копію якої залучено до матеріалів справи.
З огляду на приписи пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України факт сплати відповідачем пред'явленої до стягнення суми неустойки після звернення позивачем з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" суми неустойки в розмірі подвійної орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 в розмірі 965 801,13 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляції грошових коштів та річних, нарахованих на неустойку в розмірі подвійної орендної плати за спірним договором оренди нерухомого майна, слід зазначити про таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 910/12604/18 від 01.10.2019).
В той же час, суд зазначає, що проценти річних та інфляційні втрати на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 Цивільного кодексу України), позаяк неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів.
Вимоги про сплату неустойки у зв'язку з порушенням зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму неустойки не допускається.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції грошових коштів в сумі 148 751,55 грн. та річних в сумі 39 481,88 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" сплачено судовий збір за подання позову у сумі 17 310,52 грн. відповідно до платіжної інструкції № 21964 (#1482537606501) від 16.01.2024.
У подальшому судом закрито провадження у справі в частині стягнення суми неустойки в розмірі подвійної орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 в розмірі 965 801,13 грн.
Таким чином, Акціонерному товариству "Українська залізниця" підлягає поверненню з Державного бюджету України в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 14 487,02 грн.
Інша частина сплаченого судового збору в сумі 2 823,50 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" суми неустойки в розмірі подвійної орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 в розмірі 965 801,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 02.08.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко