вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/18848/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.03.2024
у справі №910/18848/23 (суддя Людмила ШКУРДОВА)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся"
про стягнення 254 485,09 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 у розмірі 254485,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 в частині оплати поставленого товару у строк, встановлений вказаним договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 239031,60 грн пені, на підставі пункту 4.2 договору, та 15454,09 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/18848/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" пеню у розмірі 220 902 грн 34 коп., 3% річних у розмірі 14 366 грн 35 коп. та судовий збір у розмірі 3 485 грн 59 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.03.2024 у справі №910/18848/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту відзиву на позову заяву. Апелянт, зокрема, стверджував, що причиною несвоєчаснимх розрахунків з позивачем обумовлені настанням невідворотних обставин, а саме зупиненням РФ 25.04.2023 зернового коридору та відмовою погоджувати рух суден до/з морських портів України по гуманітарному коридору, що діє в рамках Чорноморської Ініціативи з питань експорту зерна та пов'язаних продовльчих вантажів морським шляхом. Скаржник вказав, що зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем за прострочення оплати товару, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 апеляційну скаргу у справі №910/18848/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Хрипун О.О.
12.04.2024 на адресу суду від апелянта надійшов другий примірник апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
16.05.2024 матеріали справи №910/18848/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/18848/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
04.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № БС-1000 від 15.03.2023.
Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти кукурудзу 3 класу врожаю 2022 року.
Згідно з п.2.1. договору № БС-1000 кількість кукурудзи у вазі, що навантажено на транспорт, наданий покупцем становить 1000 (одна тисяча) (+/- 5%) т, що визначить покупець.
У пункті 3.1 договору №БС-1000 сторони погодили, що ціна товару за 1000 (+/-5%) т складає 8099996,40 грн. (сума з ПДВ, +/-5%).
Товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем з моменту його вивантаження у місці погодженим сторонами та підписання сторонами видаткової накладної. Кукурудза передається постачальником покупцю в строк до 22.03.2023 (п.п. 5.1, 5.2 договору);
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято кукурудзу на загальну суму 8331008,30 грн, а саме:
- 17.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 2501278,89 грн за видатковою накладною №116 від 17.03.2023;
- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 434159,81 грн за видатковою накладною №97 від 16.03.2023;
- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1243673,45 грн за видатковою накладною №98 від 17.03.2023;
- 18.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 419903,82 грн за видатковою накладною №117 від 18.03.2023;
- 19.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1654019,26 грн за видатковою накладною №118 від 19.03.2023;
- 21.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 1281257,43 грн. за видатковою накладною №120 від 21.03.2023;
- 22.03.2023 вивантажено товар на загальну суму 796715,64 грн за видатковою накладною №121 від 21.03.2023.
Поставка товару на загальну суму 8331008,30 грн підтверджується видатковими накладними №97 від 16.03.2023 на суму 434159,81 грн, № 98 від 17.03.2023 на суму 1243673,45 грн, №116 від 17.03.2023 на суму 2501278,89 грн, №117 від 18.03.2023 на суму 419903,82 грн, №118 від 19.03.2023 на суму 1654019,26 грн, №120 від 21.03.2023 на загальну суму 1281257,43 грн, №121 від 21.03.2023 на суму 796715,64 грн та товарно-транспортними накладними: №1503/07, №1503/08 від 15.03.2023, №1603/01, № 1603/02, №1603/03, №1603/04, №1603/05, №1603/06, №1603/07, №1603/08, №1603/10, №1603/11, №1603/13, №1603/14 від 16.03.2023, №1703/01, №1703/02, №1703/05 №1703/06, №1703/07, №1703/08, №1703/09, №1703/10 від 17.03.2023, №1803/01, №1803/02, №1803/03, №1803/04, №1803/05, №1803/06, №1803/07, №1803/08 від 18.03.2023, №2003/01, №2003/02, №2003/03, №2003/04, № 2003/07, №2003/08, №2003/09, №2003/11, №2003/12, №2003/13 від 20.03.2023.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.1, 6.2 договору оплата партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунках-фактурах постачальника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату 86% вартості переданої йому партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківського дня з моменту вивантаженню кожної з партій в сумі, що відповідає вартості кожної партії товару. Решту14% покупець зобов'язується сплатити протягом 10 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної.
Таким чином, останнім днем здійснення відповідачем оплати 86% вартості кожної партії товару є:
- 31.03.2023 у загальній сумі 5377610,31 грн, у тому числі: у сумі 2151099,85 грн (за вивантажений товар на загальну суму 2501278,89 грн); у сумі 373377,44 грн (за вивантажений товар на загальну суму 434159,81 грн); у сумі 1069559,17 грн (за вивантажений товар на загальну суму 1243673,45 грн); у сумі 361117,29 грн (за вивантажений товар на загальну суму 419903,82 грн); у сумі 1422456,56 грн (за вивантажений товар на загальну суму 1654019,26 грн);
- 04.04.2023 у сумі 1101881,39 грн за вивантажений товар на загальну суму 1281257,43 грн.
- 05.04.2023 у сумі 685175,45 грн за вивантажений товар на загальну суму 796715,64 грн;
Податкові накладні за вказаними видатковими накладними зареєстровані 29.03.2023.
Таким чином, останнім днем оплати решти 14% вартості кожної партії товару у загальній сумі 1166341,15 грн, у тому числі: 60782,37 грн, 350179,04 грн, 174114,28 грн, 58786,53 грн, 231562,70 грн, 179376,04 грн, 111540,19 грн є 12.04.2023.
З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2023 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 380841,94 грн та 1090941,62 грн, 24.03.2023 - 1450894,09 грн, 27.03.2023 - 698873,37 грн, 28.03.2023 - 368336,68 грн, 29.03.2023 - 2194104,29 грн, 31.03.2023 - 1113910,03 грн, 12.05.2023 - 100000,00 грн та 31.05.2023 - 100000,00 грн.
Загалом відповідач станом на 31.03.2023 сплатив позивачу на 7307902,02 грн.
Судом встановлено, що у липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" про стягнення заборгованості, зокрема, за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 (справа №910/11084/23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/11084/23, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікон-Лайн" заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 у розмірі 823106,28 грн.
Стягнуту рішенням суду заборгованість за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 відповідач сплатив 20.12.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції № 258 від 20.12.2023.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 239031,60 грн пені та 15454,09 грн 3% річних за загальний період з 31.03.2023 по 01.11.2023.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 договору встановлено, що у разі невиконання будь-якою із Сторін зобов'язань, визначених цим Договором, Сторона яка не виконує його умов, сплачує іншій стороні неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно поставленого Товару або суми несвоєчасної оплати за поставлений Товар.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, за прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого позивачем товару обґрунтованим є нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплати 86% вартості кожної партії товару без порушення строку на його оплату. Оплати 14% вартості товару після реєстрації 29.03.2023 податкових накладних на загальну суму 1166341,15 грн було допущено відповідачем з простроченням у сумі 102310628,00 грн.
Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про його необґрунтованість.
Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 220 902,34 грн, що нарахована за період з 13.05.2023 до 11.05.2023, на суму 923106,28 грн за період з 12.04.2023 по 30.05.2023, на суму 823106,28 грн. за період з 31.05.2023 по 01.11.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат (12.05.2023 - 100000,00 грн, 31.05.2023 - 100000,00 грн., 20.12.2023 - 823106,28 грн).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 14 366,35 грн.
Відносно доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій, апеляційним судом встановлено наступне.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні договору умови останнього були визначені та погоджені за згодою сторін, у тому числі і умови щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Водночас, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.
При цьому, зменшення розміру зазначених вище сум є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як зазначив відповідач, обставинами, які мають істотне значення у цій справі є дії Російської Федерації, такі як блокування зернового коридору та відмова у погодженні руху суден до/з морських територій України по гуманітарному коридору, встановленому у рамках зернової угоди, які її свою чергу повністю перешкоджають повноцінній господарській діяльності не тільки відповідача, але й безлічі інших підприємств. Ці обставини не залежать від волі відповідача, і він абсолютно позбавлений можливості вилинути на їх усунення. За таких обставин, відповідач звертає увагу, що мав суттєві проблеми із веденням господарської діяльності з початку повномасштабного вторгнення росії, а за час з моменту блокування Чорноморської угоди по кінець вересня 2023 року і до перших ризикових операцій наприкінці жовтня 2023 року він не реалізував жодного кілограму господарської продукції, що в свою чергу, значно вплинуло на фінансовий стан підприємства та спроможність вчасно виконувати зобов'язання перед контрагентами, через обставини, на які він не мав впливу. Відповідач також наголошує на соціальній значущості його підприємства.
При цьому, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідачем не наведено виняткових обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які можуть слугувати для зменшення пені.
Щодо доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі про настання форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України та порушенням Російською Федерацією Чорноморської зернової ініціативи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач вказав, що він мав суттєві проблеми із веденням господарської діяльності з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, а за час з моменту блокування Чорноморської угоди по кінець вересня 2023 року і до перших ризикових операцій наприкінці жовтня 2023 року він не реалізував жодного кілограму господарської продукції, що в свою чергу, значно вплинуло на фінансовий стан підприємства та спроможність вчасно виконувати зобов'язання перед контрагентами, через обставини, на які він не мав впливу. При цьому, відповідач за першої ж нагоди, повідомив позивача про ряд обставин, які ускладнюють вчасне виконання зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023.
Відповідно до п. 9.1 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо невиконання зобов'язань стало внаслідок дії обставин непереборної сили, які не дозволяють виконати сторонам свої зобов'язання і безпосередньо вплинули на можливість виконувати цей договір. При цьому строк виконання зобов'язань сторонами відстрочується відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини.
Сторона, що не виконує свого зобов'язання внаслідок дії непереборної сили повинна невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру наявних перешкод сповістити іншу сторону про перешкоду та її вплив на виконання зобов'язань за договором, а також в письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин. При невиконанні цих умов сторона звільняється від права посилатися на дії непереборної сили (п. 9.2 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023).
Відповідно до п. 9.3 Договору поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023 достатнім підтвердження наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Іншими словами, невиконання зобов'язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дією обставин непоборної дії.
Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, порушенням Російською Федерацією Чорноморської зернової ініціативи та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №БС-1000 від 15.03.2023. До того ж колегією суддів враховано, що договір поставки було укладено між сторонами вже під час введення воєнного стану в країні, а тому відповідач повинен був усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми, відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позовну заяву, поданому в суді першої інстанції, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Усі інші доводи, на які посилався відповідач під час розгляду даної справи, не приймаються до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 27.03.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/18848/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена долина Полісся".
Матеріали справи №910/18848/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук