01 серпня 2024 року
Справа № 712/14372/23
Провадження № 22-ц/821/1238/24
Категорія: 310020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов обґрунтовано тим, що з 22.10.2019 вона перебуває у шлюбі з відповідачем, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 30.11.2023 було розірвано. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що син фактично проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні. Фізично-духовний розвиток дитини та матеріальне забезпечення всім необхідним, вимагає значних фінансових витрат.
Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення ним повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 28.12.2023 та до досягнення ним повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивоване тим, що при визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні своєї малолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.
Таким чином, зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів у розмірі частини заробітку відповідача підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У червні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Осадчий Олег Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого Олега Васильовича мотивована тим, що як вбачається з довідки про доходи, за перший квартал 2024 року ОСОБА_2 отримав офіційний дохід в сумі майже 682 000,00 грн. Тобто, офіційні доходи ОСОБА_2 за один місяць складають орієнтовно 227 000,00 грн. За таких обставин ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного судового рішення зобов'язаний буде сплачувати ОСОБА_1 орієнтовно 50 000,00 грн аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , що значно перевищує десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Вказує, що позивачем до своєї позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів того, що розмір аліментів на утримання сина повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і що саме така сума необхідна для забезпечення всіх потреб дитини.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Юлія Вікторівна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, будь-яких доказів до суду першої інстанції не надав.
Вказує, що звертаючись із апеляційною скаргою відповідач зазначив, що частково погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає за можливе сплачувати аліменти в розмірі 1/10 частини та надає докази свого доходу. Однак, вважає, що відповідачем пропущено строк на подання доказів без поважних причин, відсутнє клопотання про поновлення такого строку та поважності причин пропуску строку, тому підстави для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції відсутні.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутих аліментів не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку не заслуговують на увагу, оскільки вказане обмеження розміру аліментів стосується виключно заяв про стягнення аліментів, поданих в порядку наказного провадження.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
21 червня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Василенко Л.І., судді: Новіков О.М., Сіренко Ю.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року розгляд справи призначено в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено, що з 22.10.2019 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 30.11.2023 розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи, що спір стосується стягнення аліментів, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Так, ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частинами 1, 5 ст. 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: дітей віком до 6 років - 2 563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 181, 182СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з 22.10.2019 позивач перебувала у шлюбі з відповідачем, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 30.11.2023 розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини у справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач має обов'язок брати участь в утриманні своєї малолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини. Таким чином, зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів у розмірі частини заробітку відповідача підлягають до задоволення.
Також, суд першої інстанції вірно врахував те, що частиною першою статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги представником відповідача долучено в якості доказу матеріального становища відповідача Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків - відповідь на запит у електронному вигляді від 14.06.2024 ОСОБА_2 .
При цьому в апеляційній скарзі представник відповідача вказує про те, що як вбачається з довідки про доходи, за перший квартал 2024 року ОСОБА_2 отримав офіційний дохід в сумі майже 682 000,00 грн, тобто, офіційні доходи ОСОБА_2 за один місяць складають орієнтовно 227 000,00 грн. За таких обставин ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного судового рішення зобов'язаний буде сплачувати ОСОБА_1 орієнтовно 50 000,00 грн аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , що значно перевищує десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги представником відповідача не вказано з яких причин вищевказані Відомості не могли бути подані до суду першої інстанції у строк, встановлений ЦПК України, не наводить об'єктивних причин, які перешкоджали надати зазначені докази до суду першої інстанції під час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.01.2024 було відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням але без виклику сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, письмових та електронних доказів. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалу від 09.01.2024 та позовну заяву з додатками ОСОБА_2 отримав 23.01.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Дана інформація відповідачем не спростована. Рішення у справі ухвалено 24.05.2024.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.
Враховуючи викладене, в зв'язку з тим, що скаржником не наведено в апеляційній скарзі поважних та об'єктивних причин неподання доказів в установлені строки, суд апеляційної інстанції докази, долучені до апеляційної скарги, не приймає.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що визначена сума стягнення розміру аліментів оскаржуваним судовим рішенням значно перевищує десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що суперечить положенням ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, то вони є помилковими, оскільки, вищевказане обмеження стосується виключно заяв про видачу судового наказу про стягнення аліментів, які розглядаються в порядку наказного провадження, та щодо вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Осадчого Олега Васильовичазалишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови виготовлено 01 серпня 2024 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.М. Новіков
Ю.В. Сіренко