КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/4690/24
Провадження № 1-кс/552/1714/24
01.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участі: прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -
Прокурор Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна.
У клопотанні вказувала, що у провадженні слідчого відділення ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170430000720 від 16.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Вказувала, що у ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 15.07.2024 року до чергової частини ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , невідомі особи, таємно, шляхом вільного доступу з метою особистого збагачення, у період воєнного стану викрали 3 контейнери по 20 т. вартістю близько 8 000 доларів США.
Зазначили, що 18.07.2024 року під час допиту потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що приблизно з 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 , він як ФОП « ОСОБА_5 » здійснював підприємницьку діяльність з продажу цементу. Потім у 2017 року ним, як засновником та співзасновник ОСОБА_6 було створено ТОВ «Гермес 2017», яке займалось торгівлею та складуванням вантажу ( цементу) під електрокозловим краном КК - 12,5 від сторони станції Супрунівка. У 2021 році до них з приводу купівлі обладнання, а саме шнеків для вивантаження сипучих матеріалів з вагонів звернувся ОСОБА_7 в інтересах ПП «Канон». Вони домовились про купівлю вище вказаного обладнання за суму приблизно у 36000 грн., яку ПП « ОСОБА_8 » офіційно перерахував на рахунок ТОВ «Гермес 2017». Після цього вони почали здійснювати свою діяльність щодо вивантаження якихось хімічних речовин, на ділянці яка знаходилась поряд з їхнім ТОВ «Гермес 2017». На іншій земельній ділянці, яку вони орендували у АТ «Українська залізниця» були розташовані три металеві морські контейнери об'ємом по 20 футов, розміром 6 метрів довжиною та 2,6 метра за вширшки були вони пофарбовані у червоний, зелений та сірий колір, дані контейнери ОСОБА_4 придбав приблизно у 2012 році, купував їх у різних місцях з рук б/у, зокрема м. Гадяч, м. Полтава та м. Кобеляки за загальну суму у 60 тис. гривень станом на 2012 рік. Червоний контейнер був найновіший, стояв на бетонних блоках останній з трьох, якщо дивитись на них зліва на право, був у гарному стані, мав заводську табличку з характеристиками та написом «Морской флот СРСР», всередині була металева підлога, знаходились колеса від вантажівки 315x22,5 у кількості 3 штуки, електроредуктор, зверху справого боку біля входу були крючки та інші дрібні речі. Сірий контейнер стояв посередині також на бетонних блоках, мав дефект вхідні двері вони досить погано закривались із значним прикладанням зусиль, підлога була у поганому стані, інших вирізняючих ознак на ньому не було. Зелений контейнер стояв на асфальті знизу була явно виражена корозія, особливо ззаду, місцями ззовні по контейнеру були сліди іншого кольору фарби, також була підлога у поганому стані, у кінці контейнеру була відсутня частина підлоги. У середині цих контейнерів знаходились різного роду запчастини, речі, інструменти. Територія на якій знаходились контейнера не охоронялась, там був вільний доступ. Так на початку 2024 році АТ «Українська залізниця» розірвали договір оренди з усіма орендарями у зв'язку із зміною керівництва. 12.06.2024 ОСОБА_4 останній раз приїзджав на територію підприємства за адресою АДРЕСА_1 , де бачив свої три контейнера. Потім 14.06.2024 він виїхав за кордон до Австрії, повернувшись 11.07.2024 до України, проїжджав повз територію де стоять контейнера, та помітив їх відсутність. 15.07.2024 ОСОБА_4 заїхав на територію де стояли контейнера, та виявив дійсно їх відсутність. До цього часу не заїжджав оскільки було досить багато іншої роботи. Так він почав питати на сусідній базі металобрухту стосовно того чи не бачили вони як вивозили контейнера? На що водій даної площадки повідомив, що бачив як 23-24 червня ОСОБА_9 на білому опелі приїхав разом з маніпулятором на якому за два рази вивезли контейнера, у невідомому напрямку. ОСОБА_4 одразу зателефонував на лінію «102» та у подальшому звернувся до поліції та написав заяву з даного привод. На даний час між ТОВ «Гермес 2017 » та ПП «Канон» проходять судові засідання з приводу повернення ними грошових коштів ПП « ОСОБА_8 » за поставлене обладнання, а саме шнекових розвантажувачів та поверненням з їхнього боку їм обладнання. На даний час є рішення суду, де задоволені позовні вимоги ПП «Канон» щодо стягнення з ТОВ «Гермес 2017» грошової суми у розмірі 36 000 тисяч гривень, але законної сили воно не набрало через подання двома сторонами апеляції. Також ОСОБА_4 повідомив що дозвіл на вивіз належних йому контейнерів з земельної ділянки, що належить АТ «Українська залізниця» якою він користувався на підставі договору оренди який на даний час розірваний, особисто не надавав, до справи просив долучити копію додаткових угод №П/МЧ-4-181539/НІО/Д-2 від 01.05.2019, №П/МЧ-4-181539/НО/Д-4 від 01.01.2020 та копію договору №П/м4-4 181539/НІЮ від 17.09.2018, інших документів щодо права власності на вище вказані контейнери не збереглись.
19.07.2024 було відібрано пояснення від ОСОБА_10 , який на даний час працює директором ТОВ ПВК «Полтава Цемент», який повідомив що на даний час підприємство ТОВ ПВК «Полтава Цемент» не працює, здійснюється лише охорона території, до початку війни точного часу не встановлено, ОСОБА_10 працював комірником у ПП «Канон» по трудовій угоді. Дане підприємство орендувало територію, яка розташована у « Вантажному дворі» П/МЧ-4, хто на той момент був директором даного підприємства йому не відомо, спілкувався на пряму з власником даного підприємства ОСОБА_11 , який мешкає у м. Житомир. У середині червня 2024 року ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 та попросив його у зв'язку із розірванням договору оренди АТ «Українська залізниця» та ПП «Канон» вивезти з території майно, яке йому належить. Серед всього там знаходилось три контейнера по 2,4 тонни кожний, кому належать дані контейнера ОСОБА_10 , невідомо, також з території було забрано конус бункер для приймання сипучих матеріалів. Для цього ОСОБА_10 винайняв маніпулятор та все вище майно перевіз на тимчасове зберігання на територію ТОВ ПВК «Полтава Цемент», де і на теперішній час знаходиться три контейнера. За перевезення майна ОСОБА_10 сплатив 9800 грн., які йому на картку переслав ОСОБА_11 .
Вказав, що 22.07.2023 слідчим із залученням понятих, потерпілого ОСОБА_4 , за участі ОСОБА_10 , провів огляд контейнерів на території заводу ТОВ ПВК «Полтава Цемент», що за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цисик,29а. Під час огляду встановлено, що на даний час дійсно на території заводу ТОВ ПВК «Полтава Цемент» знаходиться три контейнери червоного, сірого та зеленого кольору, які за словами потерпілого він впізнав як контейнери, які на початку липня 2024 року були вивезені з території, яку орендувало ТОВ «Гермес 2017» у АТ «Українська залізниця».
Просила слідчого суддю накласти арешт на виявлені під час огляду місця події на відкритій ділянці місцевості на території заводу ТОВ ПВК «Полтава Цемент» за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цисик,29а, а саме: три морські металеві контейнери зеленого, сірого та червоного кольору розміром 6 метрів довжиною та 2,6 метрів шириною із наявною іржею та облущеним лакофарбовим покриттям, які передати на відповідальне зберігання потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_4 без права розпорядження, користування та видозмінювання до вирішення питання по суті.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У поданому до суду клопотанні прокурором не доведена необхідність накладення арешту на три морські металеві контейнери зеленого, сірого та червоного кольору розміром 6 метрів довжиною та 2,6 метрів шириною із наявною іржею та облущеним лакофарбовим покриттям, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Окрім того, до матеріалів клопотання не долучені докази, які б підтверджували хто саме є власником даних контейнерів.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.
На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 173 КПК України,-
У задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1