Справа № 308/12444/24
1-кс/308/4603/24
01 серпня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000557, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про обрання підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обласні із клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000557, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 , про обрання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділеннями відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 31 липня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000557.
31 липня 2024 року слідчим за погодженням із прокурором повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підзору у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
При цьому у клопотанні вказано на те, що як встановлено : 30 липня 2024 року, близько 20:00 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , прийшов до житлового будинку АДРЕСА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою вживання алкогольних напоїв.
В подальшому, 30.07.2024 року, близько 23:00 години, у ОСОБА_4 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням своїх геніталій. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх геніталій, ОСОБА_4 , користуючись її безпорадним станом та перебуванням у стані алкогольного сп'яніння, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла чинити йому опір, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, проте нехтуючи цим, діючи цілеспрямовано та рішуче, положив ОСОБА_9 на ліжко, зірвав з неї спідню білизну та одяг, після чого проти волі останньої, закриваючи рукою останній рот, здійснив із нею вагінальний статевий акт із використанням своїх геніталій, внаслідок яких потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву право-бокової стінки піхви.
Слідчий зазначає, що у такий спосіб встановлено наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_4 , у зґвалтуванні, а саме вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Слідчий зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу обґрунтованої підозри, оскільки наразі наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому зазначено, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, а саме вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, обґрунтовується такими доказами, як: 1) документи: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31.07.2024; протокол огляду місця події від 31.07.2024; протокол огляду місця події від 31.07.2024; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 31.07.2024; протокол затримання ОСОБА_4 від 31.07.2024; повідомлення ОСОБА_4 про підозру.
Разом із тим, як вказано у клопотанні, метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні .
Зокрема слідчий вказує на наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або судувідповідно до положень закону про кримінальну відповідальність кримінальне правопорушення, передбачен, так ч. 1 ст. 152 КК України , карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
Тому підозрюваний ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_4 безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення втік з місця події за фактичним місцем свого проживання, а саме до АДРЕСА_1 , де сховав належні йому предмети одягу зі слідами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, в яких останній вчинив вище вказаний злочин та намагався його укрити шляхом схову чи знищення речових доказів, які в подальшому було вилучено в ході огляду місця події від 31.07.2024 за вище вказаною адресою;
може незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення слід відносити до насильницьких злочинів, які завдали шкоди життю чи здоров'ю потерпілої особи, потерпіла ОСОБА_9 не зможе відчувати себе спокійно та в безпеці, усвідомлюючи що ОСОБА_4 знаходиться на волі, та в будь який момент може повторити свої злочинні діяння або ж шляхом фізичного примусу впливати на її покази чи позицію в даному кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення допитано свідків, чиї показання слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Крім того, в ході проведення досудового розслідування проводяться оперативні заходи з метою встановлення можливих свідків та очевидців, які в подальшому будуть допитані, як свідки і їхні покази можуть мати важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Усвідомлюючи зазначене, підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.
На переконання слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів є не можливим, оскільки такі не можуть запобігти ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому у клопотанні вказано на те, що органом досудового розслідування планується застосування запобіжного заходу, пов'язаного з триманням під вартою, а тому згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України додаткові обов'язки на підозрюваного не покладаються.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст. 36, 40, 131, 132, 176-178, 184 КПК України, слідчий просить: обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 60 діб.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, з підстав, що у ньому викладені. Також просив врахувати обставини вчинення кримінального правопорушення та наявність суспільного інтересу, просив приєднати додатки до протоколу огляду місця події, а саме фотознімки, врахувати, що ОСОБА_4 після виклику швидкої та поліцейських втік з місця події, залишивши мобільний телефон в будинку та кепку на вулиці.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначив, про необґрунтованість підозри, врахувати наявність неофіційного працевлаштування ОСОБА_4 , неофіційно одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що він не винуватий, оскільки подія відбулась за взаємною згодою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим відділеннями відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 31 липня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000557.
Згідно протоколу затримання 31.07.2024 було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 липня 2024 року слідчим за погодженням із прокурором повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підзору у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: 1) документи: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 31.07.2024; протокол огляду місця події від 31.07.2024; протокол огляду місця події від 31.07.2024; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 31.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 31.07.2024; протокол затримання ОСОБА_4 від 31.07.2024; повідомлення ОСОБА_4 про підозру.
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості особи підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152 КК України, відповідно до ст.12 КК України є не тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
При цьому слідчий суддя вважає що слідчим у клопотанні, та прокурором у судовому засіданні, наведено достатньо доказів на існування вказаних в клопотанні ризиків.
Слідчий суддя враховує також, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно матеріалів клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після вчинення злочину у якому підозрюється за адресою АДРЕСА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покинув місце події та втік додому та перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де був виявлений працівниками поліції. Підозрюваний не спростував вказані обставини у судовому засіданні, однак такі обставини підтверджуються протоколами допитаних свідків.
Так прокурор у судовому засіданні просив врахувати вказану обставину, яка відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 152 КК України тільки 31.07.2024 року. При цьому як вказана вище санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення на строк від трьох до п'яти років.
Зазначене дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя вважає доведеним існування ризику того, що підозрюваний може незаконно впливати на учасників кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, те, що дане кримінальне правопорушення відноситься до насильницьких злочинів, які завдали шкоди життю чи здоров'ю потерпілої особи, потерпіла ОСОБА_9 не зможе відчувати себе спокійно та в безпеці, усвідомлюючи що ОСОБА_4 знаходиться на волі.
Встановлено, що на даний час, органом досудового розслідування допитано свідків, чиї показання слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Крім того, в ході проведення досудового розслідування проводяться оперативні заходи з метою встановлення можливих свідків та очевидців, які в подальшому будуть допитані, як свідки і їхні покази можуть мати важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом із тим, перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків, а тому існує ризик впливу на таких осіб з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного з іншим підозрюваним, свідками у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховано особу підозрюваного, те що він має постійне місце проживання, з його слів проживає з співмешканкою, однак не перебуває з нею у зареєстрованому шлюбі, на утриманні має дітей, неофіційно працює. Однак жодного підтвердження наведеним доводам в судовому засіданні стороною захисту не надано.
Слідчий суддя враховує, що відомостей про неможливість перебування в умовах тримання під вартою ОСОБА_4 стороною захисту не надано також.
Крім того, стосовно доводів захисника про необґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри, то слідчий суддя зауважує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст.368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» дав визначення терміну «обґрунтована підозра», вказавши, що це означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На переконання слідчого судді, зібрані органом досудового розслідування докази, на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому злочині.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, а саме у зґвалтуванні, а саме вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_4 , який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для конкретних осіб, зокрема для потерпілої, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому слідчий суддя враховує, що факт того, що підозрюваний після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення покинув та зник із місця події, є як ризиком так і підставою для обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Зазначена норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
Разом з тим, слідчий суддя враховує ту обставину, що з матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України, тобто у зґвалтуванні, а саме вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи. Згідно наявних в матеріалах клопотання медичних довідок потерпілу було госпіталізовано з кровотечею, наявні відомості про розрив правої-бокової стінки піхви.
Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 було вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого, вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000557, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України, запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 21.09.2024 року включно, без можливості внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1