Справа № 308/6731/24
29 липня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Іванова А.П.,
при секретарі судового засідання - Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
15.04.2024 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Стасьо К.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що 28.04.2007 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що 28.04.2007 зроблено актовий запис за №189, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача відсутні спільні інтереси з дружиною, кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю, між ними відсутнє взаєморозуміння. Також, у зв'язку з тим, що вони не проживають разом протягом тривалого часу, понад 12 років, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбних стосунків не підтримують. Будь-які намагання узгодити єдину позицію з відповідачем щодо моделі сімейних стосунків, спільного проживання, які влаштовували б обидві сторони результатів не принесли. Будь-які позитивні зміни у відносинах завжди мали надто короткочасний результат, після чого стосунки тільки погіршувалися і всі сварки супроводжуються докорами та образами, що є неприпустимим у здоровій сім'ї. Тому, шлюб фактично припинив існування, носить тільки формальний характер, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв'язку з чим він наполягає на його розірванні. Що стосується можливого примирення подружжя, то вжиття таких заходів у минулому жодних результатів не принесли та стан шлюбних відносин не виправили, жодні розмови не вплинули на покращення стосунків. Наведені вище обставини продовжують існувати і по цей час, тому примирення неможливе.
На підставі викладеного, просить шлюб, укладений 28.04.2007 між сторонами, розірвати.
Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому його представник - адвокат Стасьо К.М. подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без їх участі, позов підтримує повністю та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про визнання позову, в якій вказала, що за її клопотанням ухвалою від 27.05.2024 у даній справі було надано строк для примирення з позивачем у два місяці до 29.07.2024. В межах наданого судом строку для примирення між нею та ОСОБА_1 примирення не відбулося. Порозуміння для продовження спільного життя у шлюбі не досягнуто. Враховуючи викладене, визнає позов ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу та просить суд розірвати шлюб. При цьому просить суд, враховуючи, що спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає зі нею та перебуває на її утриманні і спір щодо місця його проживання між сторонами відсутній, застосувати у справі правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.01.2020 у справі №200/952/18, і вирішити питання про залишення проживати сина ОСОБА_3 з матір'ю.
Представник відповідача подав до суду заяву, згідно з якою враховуючи визнання позову відповідачем, просить розгляд справи провести без їх участі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.04.2007 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області зареєстровано шлюб за актовим записом №189, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.04.2007.
В період перебування подружжя у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 22.05.2008).
За твердженням позивача, сторони не проживають разом понад дванадцять років, втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбних стосунків не підтримують.
Ухвалою суду від 27.05.2024 сторонам надано строк для примирення до 29 липня 2024 року.
Однак наданий судом строк для примирення бажаного результату не дав.
Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася, шлюб існує формально, збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та ухвалення відповідного судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Що стосується вимоги відповідача, викладеній у заяві про визнання позову, щодо вирішення питання про залишення проживання сина з матір'ю, суд зазначає, що таких позовних вимог в даній справі не заявлялося. При цьому ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Водночас згідно з ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (син сторін досяг шістнадцяти років).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (є особою з інвалідністю першої групи), судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 28.04.2007 у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області за актовим записом №189.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов