Справа № 226/1413/24
Провадження №2/226/399/2024
іменем України
30.07.2024 місто Мирноград
Димитровський міській суд Донецької області у складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування вимог зазначив, що з 01.03.2018 по 27.04.2023 він працював у відповідача і був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. При звільненні відповідач не здійснив з ним повного розрахунку. 21.03.2024 рішенням Димитровського міського суду Донецької області у справі №226/421/21 на його користь з відповідача стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 151294,91 грн. Рішення суду в примусовому порядку виконано в повному обсязі 17.05.2024. Загальний період затримки розрахунку при звільненні становить - з 28.04.2023 по 16.05.2024. Посилаючись на ст.117 КЗпП України та враховуючи те, що період затримки розрахунку перевищує 6 місяців, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2023 по 16.05.2024 (шість місяців, які передують даті повного розрахунку), що становить 130 робочих днів, виходячи із його середньоденного заробітку в сумі 2858,79 грн, у розмірі 371642,70 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи
У наданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 01.03.2018 та був звільнений з підприємства 27.04.2023 наказом №130к від 27.04.2023 за власним бажанням. У день звільнення 27.04.2023 позивач не працював, був тимчасово непрацездатним за лікарняним листом №7572333 з 14.04.2023 по 27.04.2023, що підтверджується довідкою з відділу контролю табельного обліку від 04.06.2024. Стягнута з підприємства за рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21.03.2024 заборгованість по заробітній платі в розмірі 151294,91 грн повністю повернута позивачу 17.05.2024. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2023 по 16.05.2024 в розмірі 371642,70 грн не відповідають нормам чинного законодавства України, тому не підлягають задоволенню. Просить врахувати інтереси підприємства, які полягають у збереженні матеріального та фінансового становища і платоспроможності в умовах війни з російським агресором, та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні, застосувавши принципи співмірності та пропорційності, що буде доцільним та справедливим, значно пом'якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає, оскільки наразі стягнення обмежує закон терміном 6 місяців і ця норма є імперативною. У день звільнення 27.04.2023 він особисто прибув до відділу кадрів, склав заяву про звільнення. КЗпП України не передбачає подавати письмову заяву з вимогою про розрахунок.
Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 04.06.2024 відкрите провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу право подати до суду заперечення на відповідь протягом днів, що залишились з моменту отримання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті, та зобов'язано ТОВ «Краснолиманське» надати судові довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача на момент звільнення.
Відзив відповідача на позовну заяву надійшов до суду 17.07.2024. До суду не надходило клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Краснолиманське» у період з 01.03.2018 по 27.04.2023, був звільнений згідно ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
У день звільнення ОСОБА_1 не працював, за лікарняним листом №7572333 був тимчасово непрацездатним з 14.04.2023 по 27.04.2023, що підтверджується довідкою відповідача з ВКТО від 04.06.2024.
Відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21.03.2024 у справі №225/421/24 (провадження №2/226/160/24) з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 151294,91 грн (після утримання податків та зборів).
Виплата стягнутих за рішенням суду від 21.03.2024 сум здійснена у примусовому порядку 17.05.2024. Ця обставина сторонами не оспорюється.
Відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманське» від 06.06.2024 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2858,79 грн.
V. Оцінка суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду, у спосіб, визначений законами.
Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем на час звільнення не було проведено, а було здійснено 17.05.2024 лише після пред'явлення вимоги в судовому порядку, підприємство має відповідати перед позивачем згідно із ст.117 КЗпП України.
Позивач у день звільнення 27.04.2023 не працював.
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред'явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Отже час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з дати отримання відповідачем копії позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі.
До такого висновку суд прийшов з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), яку суд згідно із ч.4 ст.263 ЦПК враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Як зазначено в цьому рішенні, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
Датою пред'явлення ОСОБА_1 вимоги про розрахунок є дата доставлення позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - ТОВ «Краснолиманське», а саме 17.02.2024, що підтверджується відомостями про доставку документів до Електронного кабінету відповідача.
Висуваючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач зазначає період затримки з 17.11.2023 по 16.05.2024 (шість місяців, які передують даті повного розрахунку). Разом із тим, враховуючи наведене вище, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися за період з 18.02.2024 до 17.05.2024 і становить 185821,35 грн, виходячи із розрахунку: 65 робочих днів х 2858,79 грн середньоденного заробітку.
Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 (справа №1-11/2012) визначено, що, одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Оскільки оцінка втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Позивач також не повинен доводити розміру майнових втрат, яких він зазнав.
Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, про що зауважила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, де зазначене, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення (стаття 116 КЗпП України) є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачене у ст.117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення, видачі судового наказу про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29.01.2014 у справі №6-144цс13.
Отже суд, застосовуючи принцип співмірності, враховуючи розмір суми заборгованості, стягнутий за судовим рішенням, та період прострочення виплати, вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування, який передбачений ст.117 КЗпП України, до 100000,00 грн, що, на переконання суду, є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Судові витрати у справі складаються з судового збору, який в силу ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 800,07 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10-13,141,259,263,265,279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, 64, ЄДРПОУ 32281519) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 100000 (сто тисяч) грн за період затримки з 18.02.2024 по 17.05.2024 включно.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн 07 коп.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 30.07.2024.
Суддя: В.С. Салькова