ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
01 серпня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу та додаткову судово-психологічну експертизу та судове провадження зупинене на час проведення зазначених експертиз.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , відновлено для розгляду клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання та просив про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні сторона захисту зазначила, що всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, у зв'язку з чим заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на довготривале тримання під вартою обвинуваченого, просили застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Окрім того, на адресу суду від директора Одеського НДІСЕ ОСОБА_6 надійшов лист, відповідно до якого для можливості проведення додаткової судової-психологічної експертизи останній просить винести питання на вирішення вказаної експертизи, про що було повідомлено сторону захисту, у зв'язку із чим останніми в судовому засіданні було надано доповнення до клопотання про призначення експертизи.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК України (далі - КПК), якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вищезазначені обставини дають суду вважати, що в зазначеному кримінальному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, враховуючи те, що інкримінований ОСОБА_5 злочин, направлений на підрив обороноздатності та державній безпеці України, зокрема останньому інкримінується співробітництво із ФСБ держави агресора, а також те, що його діяльність носила систематичний та тривалий характер, була усвідомленою та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки, свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе вчинення іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.
Судом вже неодноразово наголошувалось, що зазначені стороною захисту обставини, не дають підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 на більш м'який, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується).
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_5 на свободу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зокрема особи обвинуваченого ОСОБА_5 , а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищеназваним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Більш того, судом звертається увага на те, що кримінальний процесуальний закон, зокрема норма ч.6 ст.176, яка має застосуватись в силу положень ч.1 ст.5 КПК, містить пряму заборону обрання інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК. Відтак, оскільки під час розгляду клопотання прокурора судом встановлено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, цей факт, з урахуванням ч.6 ст.176 КПК, виключає застосування до обвинуваченого у цій справі іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
При вирішенні питання розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, судом враховується позиція апеляційного суду, висловлена в ухвалі від 07.04.2023 року, згідно якої застава у меншому розмірі ніж 1500 (одна тисяча п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернатива триманню під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому, визначений розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію у розмірі, визначеному в ухвалі Одеського апеляційного суду від 07.04.2023 року.
Крім того, в судовому засіданні судом було доведено до відома сторін, те, що листом ОНДІСЕ повідомив, що для проведення додаткової судової-психологічної експертизи перед експертом мають бути поставлені питання, на які він має відповісти і які мають бути викладені в судовому рішенні та судом запропоновано стороні захисту сформулювати конкретні питання, на які вони бажають почути відповідь під час проведення додаткової судової-психологічної експертизи та про які ішлось в запереченнях сторони захисту під час розгляду клопотання прокурора про призначення у справі судово-психологічної експертизи за матеріалами слідчого експерименту від 19.03.2022 року за участю обвинуваченого ОСОБА_5 .
Разом із тим, стороною захисту у судовому засіданні було надано доповнення до клопотання про призначення експертизи, відповідно до яких на вирішення експерту сторона захисту просила винести наступні питання:
- Що могло вплинути на ОСОБА_5 , який під час проведення обшуку в будинку де він проживає заявляв, що він підтримує незалежність України та мав намір захищати незалежність України, а через деякий час після затримання та спілкування із співробітниками СБУ став заявляти що він агент фсб і що він працював на шкоду України?;
- Чи могло вплинути на зміну ОСОБА_5 своїх первинних заяв в яких він заявляє що він проти війни і бажає захищати Україну від ворога до показів що він зрадник батьківщини, незаконне утримання в приміщенні СБУ на протязі двох діб?;
- Чи могло вплинути на зміну поглядів ОСОБА_5 від заяв про захист України до її зради психологічний та фізичний вплив на нього з боку працівників СБУ?;
- Чи є у відеороліку слідчого експерименту від 19.03.2022 року проведеного за участі ОСОБА_5 ознаки здійснення на нього психологічного, фізичного впливу до проведення самого слідчого експерименту?
Окрім того, сторона захисту просила дослідження заявлених питань проводити за участю обвинуваченого ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання, які слід винести для проведення додаткової судово-психологічної експертизи, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року в кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_5 було призначено, в тому числі, додаткову судово-психологічну експертизу за питаннями сторони захисту, що викладені в запереченнях на клопотання прокурора (т. 2, а.с. 37-40), у зв'язку із тим, що під час проведення первинної судової-психологічної експертизи, експертом не були враховані питання викладені у запереченнях сторони захисту.
Відповідно до п.1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Водночас, відповідно до первинних заперечень сторони захисту на клопотання прокурора про призначення експертизи, адвокати просили на вирішення експерта поставити наступні запитання:
- Що могло вплинути на ОСОБА_5 який під час проведення обшуку в будинку де він проживає (що зафіксовано на відео обшуку) заявив, що підтримує незалежність України, а через деякий час після затримання та спілкування із співробітниками СБУ став заявляти що він агент фсб і що він працював на шкоду Україні?
- Які обставини могли вплинути на ОСОБА_5 , який безпосередньо після затримання підтримував незалежність України та мав наміри захищати незалежність України, а через деякий час змінив свої покази та під час слідчого експерименту надав свідчення, що він виконував завдання представника фсб рф?
З урахуванням того, що судом призначено саме додаткову судово-психологічну експертизу за питаннями сторони захисту, що викладені в запереченнях на клопотання прокурора, які не були враховані під час проведення первинної експертизи і на них не було надано відповідей, що підтвердила сама експерт в судовому засіданні під час її допиту, суд не вбачає підстав ставити на вирішення експерта питання надані стороною захисту у судовому засіданні в доповненнях до клопотання про призначення експертизи, оскільки клопотання сторони захисту про призначення додаткової експертизи вже розглянуто та прийнято рішення, ті питання, що викладає захист у доповненнях не містились у первинних запереченнях сторони захисту на клопотання прокурора, отже зазначенням інших питань ніж тих, на які не відповів експерт втрачається сутність додаткової експертизи.
Більш того, суд звертає увагу сторони захисту, що ті обставини, про які вони заявляють у доповненнях, зокрема щодо здійснення психологічного та фізичного впливу збоку працівників СБУ на ОСОБА_5 , а також його незаконного утримання, встановлюються під час судового розгляду кримінального провадження, у зв'язку із чим питання з таким формулюванням взагалі не можуть бути поставленні на вирішення експертам.
Окрім того, суд зауважує також на тому, що позбавлений можливості зобов'язати експертну установу проводити судово-психологічну експертизу за безпосередньою участю обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки експертна установа є незалежною та керуючись законодавчими актами, які регулюють здійснення їх діяльності, самостійно вирішує необхідність залучення особи для вирішення поставлених питань перед експертами питань.
Таким чином, враховуючи вищевикладене у всій сукупності, суд приходить до висновку про необхідність винесення на вирішення додаткової судової-психологічної експертизи питань, які були порушені стороною захисту в первинних заперечення на клопотання прокурора про призначення судової-психологічної експертизи.
Крім того, у зв'язку з тим, що продовження судового розгляду без отримання висновків експерта неможливе, суд вважає за необхідне судове провадження у кримінальному провадженні №22022160000000050 від 05.04.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України, зупинити на час проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи та додаткової судової-психологічної експертизи.
Керуючись ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 вересня 2024 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний у виді застави, визначений ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.04.2023 року у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило на день визначення 3721500 (три мільйони сімсот двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення застави, становить до 30 вересня 2024 року.
На вирішення судових експертів для проведення додаткової судово-психологічної експертизи обвинуваченого ОСОБА_5 , призначеної ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2024 року, поставити наступні питання:
- Що могло вплинути на ОСОБА_5 який під час проведення обшуку в будинку де він проживає (що зафіксовано на відео обшуку) заявив, що підтримує незалежність України, а через деякий час після затримання та спілкування із співробітниками СБУ став заявляти що він агент ФСБ і що він працював на шкоду Україні?;
- Які обставини могли вплинути на ОСОБА_5 , який безпосередньо після затримання підтримував незалежність України та мав наміри захищати незалежність України, а через деякий час змінив свої покази та під час слідчого експерименту надав свідчення, що він виконував завдання представника фсб рф?
Зупинити судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 111 КК України, на час проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи та додаткової судово-психологічної експертизи.
Ухвала в частині про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
01.08.2024
Єдиний унікальний номер справи: №522/6898/22
Номер провадження № 1-кп/ 522/2354/24
Головуючий суддя - ОСОБА_1