Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4903/24
30.07.2024 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Виноградівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення -
Заявник звернулася у Виноградівський районний суд із заявою до зацікавленої особи Виконавчий комітет Виноградівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, яка мотивована тим, що заявник проживає разом з своєю мамою- ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яка являється інвалідом II групи, загальне захворювання безтерміново, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСПК серії 12 ЛАГ № 707302.
Обгрунтовуючи свої вимоги заявник стверджує, що протягом останнього часу стан здоров'я його матері значно погіршився та продовжує погіршуватися, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я його мати постійно потребує здійснення сторонньої допомоги та догляду за нею. За цих умов постійний догляд за мамою здійснює заявник, зокрема, здійснює у тримання та догляд за матір'ю, який має характер постійної допомоги, систематично та щоденно, оскільки заявник має змогу забезпечувати потреби матері та здійснювати догляд за нею.
Заявник є єдиною дорослою особою вдома, хто має змогу доглядати за матір'ю, а інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворою ОСОБА_2 немає. Родинний зв'язок між заявником та матір'ю підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним, у заявника виникла необхідність для звернення до суду із заявою про встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою мамою ОСОБА_2 , оскільки встановлення даного факту має юридичне значення та напряму впливає на його права та обов'язки, а також інтереси його матері, яка потребує постійного догляду, а також необхідно для можливості офіційного підтвердження такого догляду у державних органах.
В судове засідання заявник та його представник не з'явилися, проте в подали до суду заяву від 30.07.2024р., в якій просили справу розглянути без них, свої вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у заяві та просили такі задоволити; представник зацікавлена особа- Виконавчий комітет Виноградівської міської ради в судове засідання також не з'явився, про місце і час розгляду справи у суді повідомлена належним чином, проте… 25.06.2024р. також подала до суду заяву за №02.1-22/3069 від 24.06.2024р., в якій просив справу розглянути без його участі на підставі наявних у справі доказів, а відтак суд вважає, що розгляд справи можна провести без участі сторін у справі на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому, з приводу неявки сторін в судове засідання суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з'явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи з урахуванням заявлених вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає заяву підставною та обґрунтованою, яка підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.
Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦПК України.
Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. '
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (ст.49).
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що заявник проживає разом з своєю мамою ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яка являється інвалідом II групи, загальне захворювання безтерміново, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСПК серії 12 ЛАГ № 707302. Родинний зв'язок між заявником та матір'ю підтверджується свідоцтвом про народження заявника ОСОБА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що за останій час стан здоров'я матері заявника ОСОБА_2 , яка є інвалідом II групи, загальне захворювання безтерміново, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСПК серії 12 ЛАГ №707302, погіршився та продовжує погіршуватися, у зв'язку з чим вона постійно потребує здійснення сторонньої допомоги та догляду за нею.
Встановлено, що постійний догляд за своєю мамою інвалідом 2 групи здійснює саме заявник, здійснює утримання та догляд за матір'ю, який має характер постійної допомоги, систематично та щоденно, оскільки він має змогу забезпечувати потреби матері та здійснювати догляд за нею. Заявник є єдиною дорослою особою вдома, хто має змогу доглядати за матір'ю, оскільки інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворою ОСОБА_2 немає.
У зв'язку з наведеним, у заявника виникла необхідність для звернення до суду із заявою про встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою мамою ОСОБА_2 , оскільки встановлення даного факту має юридичне значення та напряму впливає на його права та обов'язки, а також інтереси його матері, яка потребує постійного догляду, а також необхідно для можливості офіційного підтвердження такого догляду у державних органах.
Таким чином підтверджується, що заявник здійснює постійний догляд вдома на непрофесійній основі за хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду, а іншим чином встановити даний факт можливості не має.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Встановлено, що заявник здійснює утримання та постійний догляд за своєю пристарілою матір'…., а встановлення того факту, що заявник є особою, яка здійснює постійний догляд за своєю матір'ю, має для заявника юридичне значення, оскільки від цього факту залежить виникнення прав та обов'язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги».
Розглядаючи дану заяву суд виходить з того, що в чинному законодавстві відсутня адміністративна послуга з отримання документу, який би підтверджував факт того, що заявник самостійно доглядає та утримує свого батька похилого віку, відповідно даний факт, може бути встановлений виключно рішенням суду, прийнятим в порядку непозовного цивільного судочинства, зокрема, згідно п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Статтею першою Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами. Постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються інваліди із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальні послуги» чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися…».
Отже, суд, оцінивши надані докази у їх сукупності вважає, що вказані докази достовірно свідчать про те, що заявник дійсно здійснює утримання та постійний догляд за своєю хворою мамою- інвалідом 2 групи ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матір через інвалідність втратила здатність самостійно себе обслуговувати, догляд має характер постійної допомоги, яка надається систематично, він зайнятий самостійним доглядом за своєю мамою, веденням спільного побуту та домашнього господарства, має змогу забезпечувати потреби родича з категорії вразливих груп населення, а інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворою - немає, а відтак, заявник правомірно просить суд встановити зазначений юридичний факт.
На підставі викладеного, відповідно до вимог та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,247,293,259,263-265,315 ЦПК України, суд:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Виноградівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 за відсутності інших осіб здійснюю постійний догляд за ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 . яка по требує постійного стороннього догляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий А. А. Надопта