Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/355/18
Провадження № 1-кп/945/40/24
Іменем України
01 серпня 2024 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 (приймає участь дистанційно з
приміщення Державної установи “Холодногірська
виправна колонія (№18)”),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в режимі відеоконференції із Державною установою “Холодногірська виправна колонія (№18)” в залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження №42015150410002271, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2015 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, раніше судимого 25.12.2023 року Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.121 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією та перебував на посаді заступника командира бойової машини - навідника-оператора батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та перебував у військовому званні “матрос”, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на разі - відбуває покарння за вироком Київського районного суду м.Одеси від 25.12.2023 року в Державній установі “Холодногріська виправна колонія (№18)”,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що 21.03.2015 року матрос ОСОБА_10 , був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за мобілізацією в Збройні Сили України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2015 року №87 матрос ОСОБА_10 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду водія-електрика відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти вищезазначеної військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2015 року №52-КС матрос ОСОБА_10 , призначений на посаду заступника командира бойової машини-навідника оператора батальйону морської піхоти вищезазначеної військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2015 року №109 матрос ОСОБА_10 , відряджений на польовий вихід з метою відпрацювання завдань з бойової підготовки до 235 міжвидового центру підготовки частин та підрозділів ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст.1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно п.п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби матросу ОСОБА_10 було достеменно відомо, і до часу нез'явлення вчасно з добового звільнення до військової частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проте, 17.06.2015 року о 08 годині 30 хвилин, діючи умисно з метою ухилитися від виконання обов'язків з військової служби, без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану не з'явився вчасно з добового звільнення на службу до місця проведення табірного збору військової частини НОМЕР_1 на території 235 міжвидового центру підготовки частин та підрозділів, розташованого в АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно з добового звільнення до місця проведення табірного збору військової частини.
20.02.2018 року матрос ОСОБА_10 , добровільно з'явився до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та повідомив про себе, чим закінчив вчиняти кримінальне правопорушення та того ж дня приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за: ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
В ході розгляду справи судом встановлено, що обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 судом не встановлені.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який неодружений, на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією та перебував на посаді заступника командира бойової машини - навідника-оператора батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та перебував у військовому званні “матрос”, на день ухвалення вироку - раніше судимий 25.12.2023 року Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.121 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, за місцем проходження військової служби характеризувався посередньо; стан його здоров'я, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_10 , його активне сприяння розкриттю злочину та його ставлення до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст.ст.75,76 КК України, а також ст.69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м'якого покарання.
Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості, обставини злочину, особу винного, вважає, що для досягнення мети покарання, яке полягає у карі, виправленні та запобіганні вчиненню нових злочинів, що полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод ОСОБА_10 , його виправлення можливе за призначення йому покарання в межах санкції ч.4 ст.407 КК України. Крім того, на підставі ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_10 слід визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднавти покарання, призначене за вироком Київського районного суду м.Одеси від 25.12.2023 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
У даному кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_10 не застосовувався. Враховуючи те, що станом на день ухвалаення цього вироку ОСОБА_10 вже утримується під вартою в Державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)”, відбуваючи покарання за вироком Київського районного суду м.Одеси від 25.12.2023 року, суд вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого слід не обирати.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Київського районного суду м.Одеси від 25.12.2023 року та призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 обчислювати з дня його фактичного затримання.
У кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2015 року за №42015150410002271 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_10 не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
01.08.2024