Справа № 489/3456/24
Номер провадження 2/489/1563/24
Іменем України
01 серпня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
У травні 2024 року представник позивача звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №L5034587 від 19/07/2018 в розмірі 29868,96 грн., з яких: 8500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11362,00 грн. - проценти за користування кредитом, 3 проценти річних за період з 30.04.2021 по 30.04.2024 - 1790,31 грн. та інфляційні втрати за період з 30.04.2021 по 31.12.2023 - 8216,65 грн. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.07.2018 між ТОВ "ФК "Дінеро" та відповідачем укладено договір кредитної лінії №L5034587. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L5034587 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Станом на дату укладення договору №06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 19862,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, відзив до суду не подано.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
19.07.2018 між ТОВ "ФК "Дінеро" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №AG3143225, відповідно до умов якого останньому встановлено ліміт кредитної лінії - 8500 грн., сума кредиту - 8500 грн., відсоткова ставка в день для початково зазначеної тривалості 1.30 % Кредиту (підлягає оплаті до Дати повного погашення); відсоткова ставка в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість Кредиту (починається з наступного дня після 1.5 % Дати повного погашення). Окрім того, у даних Спеціальних умовах зазначено, що 20,000 грн. - потенційний ліміт кредитної лінії; 11,815 грн. - загальна сума кредиту; 474.50 % - реальна річна відсоткова ставка; 18.08.2018 - дата повного погашення; 1.50 % - пеня, якщо є. Вказаний Договір кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису. Додатково до цього Договору відповідачем також підписано за допомогою електронного підпису Паспорт споживчого кредиту.
06.11.2018 між ТОВ "ФК "Дінеро" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №06112018-DG, відповідно до умов якого Клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Згідно з цим договором до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №06112018-DG від 06.11.2018 на суму 19862,00 грн., відповідно до Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №06112018-DG.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В ч.1 ст.15 Закону України " Про споживче кредитування" зазначено, що споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
Підписання договору кредитної лінії №AG3143225 від 19.07.2018 здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ "ФК"Довіра та гарантія", ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» про зміну умов кредитування, зміну порядку нарахування відсотків.
Тому, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором, а відтак вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.04.2021 по 31.12.2023 та інфляційних втрат за період з 30.04.2021 по 30.04.2024, то суд приходить до наступних висновків.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За такого, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 24.02.2022 є такими, що суперечать вимогам закону, а отже задоволенню не підлягають.
3 % річних необхідно вираховувати за наступною формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
Відповідно до даної формули: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; [Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
В такому разі, за період з 30.04.2021 по 23.02.2024 3% річних складатимуть 489,75 грн.
Інфляційні втрати вираховуються за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.08062530
Інфляційне збільшення:
19 862,00 x 1.08062530 - 19 862,00 = 1 601,38 грн. за період з 30.04.2021 по 23.02.2022.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в межах строку з 30.40.2021 по 23.02.2022 включно та відповідно до проведеного судом розрахунку.
Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 від 27.06.2018 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: Договір №36 про надання правової допомоги від 25.04.2024 та детальний опис робіт, виконаних АБ "Анастасії Міньковської", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" щодо стягнення кредитної заборгованості загальною вартістю 5000 грн.
Проте суд не може погодитись із наведеним розрахунком в повному обсязі, враховуючи співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт, враховуючи те, що надані Адвокатським об'єднанням "Анастасії Міньковської", послуги з направлення позовної заяви з додатками через підсистему "Електронний суд" не стосуються розгляду справи в суді.
На підставі викладеного суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі в розмірі 3500,00 грн.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1780 грн. 46коп. (2422,40 грн. х 0,735%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за договором кредитної лінії №AG3143225 від 19.07.2018 в розмірі 19862 грн. 00 коп. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), з яких: 8500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11362,00 - заборгованість за відсотками; 3 проценти річних за період з 30.04.2021 по 23.02.2024 - 489 грн. 75 коп.; інфляційні втрати за період з 30.04.2021 по 23.02.2022- 1 601 грн. 38 коп., а всього на загальну суму 21953 грн. 13 коп. (двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три гривні тринадцять копійок)
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (код ЄДРПОУ 38750239, адреса:04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1780 грн. 46 коп. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 46 копійок) та витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п'ятсот гривень)
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", код ЄДРПОУ - 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.08.2024.
Суддя В. В. Кокорєв