Миколаївської області
Справа №477/902/18
Провадження №2/477/274/24
27 березня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства “Агротрудівник” про захист прав власності на землю,
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства “Агрротрудівник”, в якому просив визнати недійсним договір оренди № 2, укладений 05 листопада 2013 року начебто між ним та фермерським господарством “Агротрудівник”, належної йому земельної ділянки, площею 6,25 га вартістю 51976 грн 61 коп, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Вказував, що близько 15 років назад передав ділянку відповідачу за усною домовленістю для користування з умовою її повернення в будь-який час за першої вимоги.
В той же час, в серпні 2017 року на його вимогу повернути ділянку відповідач представив зазначений договір оренди та акт приймання-передачі ділянки в 2013 році, начебто підписані ним. Проте в договорі та акті стояли не його підписи.
Посилаючись на положення ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, та вказуючи, що не підписував зазначений договір, просив суд визнати його недійсним.
В той же час, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22 травня 2019 року до справи було залучено її правонаступницю - спадкоємицю ОСОБА_1 .
В подальшому під час підготовчого судового засідання судом за клопотанням позивачки та її представника неодноразово призначалася почеркознавча експертиза щодо підпису ОСОБА_4 , в договорі оренди та акті передачі земельної ділянки, але через недостатність його зразків підпису відразу не була проведена.
28 вересня 2023 року до суду надійшов висновок експерта № 23-3333 від 20 вересня 2023 року.
В подальшому позивачкою було подано заяву про зміну предмету позову. Згідно змінених вимог просила: скасувати запис про речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором - ОСОБА_5 реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо спірної земельної ділянки; а також зобов'язати фермерське господарство “Агротрудівник” передати власниці земельну ОСОБА_1 , як правонаступниці і на тепер її власниці. Також просила стягнути судові витрати у виді витрат на проведення експертизи в сумі 11961 грн 07 коп, судовий збір в сумі 1409 грн 20 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4100 грн.
В обґрунтування таких вимог зазначила, що оскільки договір оренди
ОСОБА_4 не підписував, тому він не може вважатися укладеним, тому слід скасувати його державну реєстрацію та вимагати відповідача повернути земельну ділянку. Про це було зазначено Верховним судом в рішенні від 16 червня 2020 року по аналогічній справі № 145/2047/16.
Ухвалою від 21 лютого 2024 року підготовче провадження було завершено.
Потім представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, оскільки вимогу про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки було заявлено 03 листопада 2023 року, тобто через 10 років з моменту її вчинення.
Крім того представником відповідача було подано письмове заперечення, в яких він просив закрити провадження в справі, оскільки строк оренди вже закінчився і фермерське господарство намагалося передати позивачці кошти за оренду землі та передати саму ділянку, але всяко ухиляється від цього. Крім того вказав, що якщо сторони договору виконували умови договору, то його слід вважати укладеним, навіть якщо є докази його непідписання однією зі сторін. А спірний договір земельної ділянки виконувався обома сторонами: фермерське господарство користувалося земельною ділянкою та сплачувало орендну плату ОСОБА_4 , а він її приймав, про що надав копії платіжних відомостей.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з тих же підстав, що й було визначено ними в позовній заяві зі зміненими вимогами.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову виходячи з тих же доводів, які були ним визначені в заявах та запереченні.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновків, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_4 на праві власності відповідно до державного акту серії ІІ-МК № 022972, виданого 19 грудня 2001 року Новомиколаївською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, належала земельна ділянка, площею 6,25 га, розташована в межах території цієї ж сільської ради (на тепер - територія Первомайської селищної ради Миколаївського району) Миколаївської області, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Сторонами не оспорювалося, що згідно первісних вимог ОСОБА_4 передав приблизно в 2003 році ділянку фермерському господарству “Агротрудівник” в користування за призначенням без укладення договору оренди.
В 2017 році він забажав її повернути, проте фермерське господарство представило йому договір оренд земельної ділянки № НОМЕР_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 листопада 2013 року.
Відповідно до умов договору він був укладений на 10 років, розмір орендної плати складав 1559,30 грн.
Запис про договір оренди був вчинений державним реєстратором - ОСОБА_5 реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкоємицею його прав та обов'язків, в тому числі й щодо земельної ділянки є ОСОБА_1 .
Згідно з висновком почеркознавчої експертиз, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз від 20 вересня 2023 року № 23-3333 підписи у договорі оренди земельної ділянки № 2 без дати ОСОБА_4 та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані були не ним, а іншою особою.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього - Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що договір оренди земельної ділянки № 2 між ОСОБА_4 та фермерським господарством не був ним підписаний, тому його слі вважати неукладеним. В зв'язку з цим є правомірні вимоги позивачки щодо витребування у фермерського господарства земельної ділянки та скасування державної реєстрації її оренди відповідачем.
При цьому суд не може прийняти відомості, надані відповідачем на підтвердження отримання орендної плати ОСОБА_4 , оскільки копії відомостей були надані тільки на засідання з розгляду справи, хоча про зміну предмету позову йому було відомо ще в листопаді 2023 року під час підготовчого провадження. До того ж, достовірність отримання коштів у виді орендої плати неможливо з'ясувати у ОСОБА_4 , в зв'язку з його смертю, а його правонаступниця заперечувала отримання орендної плати.
При цьому суд не вважає, що було пропущено строк позовної давності, оскільки за положеннями ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України загальний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися про захист свого цивільного права або інтереса складає три роки, а перебіг цього строку починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Згідно з представленою первісним позивачем письмовою вимогою про повернення земельної ділянки він звернувся до відповідача з цим в 2017 році і тоді ж дізнався про договір оренди ділянки, а до позову звернувся в 2018 році. Доказів на протилежне суду не надано.
Керуючись статтями, 141, 258-263 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Скасувати запис про речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором - ОСОБА_5 реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташованої в межах Миколаївського (раніше - Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області, належної первісному власнику ОСОБА_4 , правонаступником якого є спадкоємиця ОСОБА_1 .
Зобов'язати фермерське господарство “Агротрудівник” передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташовану в межах Миколаївського (раніше - Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області,
Призначити судове засідання по вирішенню питання про розподіл судових витрат на 11 квітня 2024 року о 14:20.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Р.В. Козаченко