Справа № 214/7634/23
2/214/953/24
Іменем України
31 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/7634/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії,-
Представники: від позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Представник АТ «Криворізька теплоцентраль» ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою 04.10.2023, у подальшому уточнивши зміст, коло відповідачів та пред'явлені вимоги (а.с.31-33), просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2019 до 18.11.2020 у розмірі 3 341 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 315 грн. 19 коп., 3% річних - 125 грн. 08 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19.11.2020 до 31.07.2023 у розмірі 18 168 грн. 98 коп., інфляційні втрати - 432 грн. 01 коп., 3% річних - 215 грн. 23 коп., плату за абонентське обслуговування - 66 грн. 26 коп.; стягнути з відповідачів судовий збір.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов'язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з постачання теплової енергії до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де споживачем послуг протягом періоду з 01.10.2019 до 18.11.2020 був ОСОБА_1 , а після відчуження ним квартири - ОСОБА_2 протягом періоду з 19.11.2020 до 31.07.2023. Хоча й договір про надання послуг з централізованого опалення за вказаною адресою між АТ «Криворізька теплоцентраль» та споживачами укладено не було, однак послуги фактично надавались, останні цими послугами користувалися, а тому зобов'язані їх оплатити. Крім того, АТ "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача ОСОБА_2 не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , як споживачем послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Свої зобов'язання з надання послуг з централізованого опалення АТ «Криворізька теплоцентраль» протягом заявлених періодів сумлінно виконувало, однак, у зв'язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов'язань, за період з 01.10.2019 до 18.11.2020 утворилась заборгованість у розмірі 3 341 грн. 44 коп., на яку позивачем нараховані збитки в порядку ст.625 ЦК України, а саме, інфляційні втрати - 315 грн. 19 коп., 3% річних - 125 грн. 08 коп., а за період з 19.11.2020 до 31.07.2023 у розмірі 18 168 грн. 98 коп., на яку позивачем нараховані збитки в порядку ст.625 ЦК України, а саме, інфляційні втрати - 432 грн. 01 коп., 3% річних - 215 грн. 23 коп. Крім того, заборгованість по платі за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 до 31.10.2023складає 66 грн. 26 коп. Оскільки споживачі добровільно заборгованість не погашають, а звернення підприємства з цього приводу ігнорують, тому за захистом майнових інтересів АТ «Криворізька теплоцентраль» представник вимушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 27.11.2023 (головуючий суддя - Прасолов В.М.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.17).
У зв'язку із звільненням судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолова В.М. у відставку та відрахуванням зі штату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №461 від 23.04.2024 матеріали цивільної справи передано в провадження судді Євтушенку О.І. (а.с.49, 50).
Ухвалою суду від 25.04.2024 цивільну справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.54).
Ухвалою суду від 16.05.2024 за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 ; прийнято до розгляду позовну заяву в уточненій редакції Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (а.с.64-65).
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов 21.12.2023 (а.с.19-20). Свої заперечення по суті пред'явлених до нього вимог мотивував тим, що житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 19.07.2019 до 18.11.2020 включно дійсно належало йому на підставі договору дарування від 19.07.2019 за реєстровим №2-1061, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. При цьому, 19.11.2020 він відчужив зазначене житлове приміщення на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020 за реєстровим №1-1268, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. Оскільки він не є власником житлового приміщення, не мешкає в ньому, відтак не є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», та не повинен нести відповідальність за нарахований борг. Крім того, до заявлених вимог відповідач просив застосувати позовну давність, про що подав окремо заяву 06.02.2024 (а.с.45).
Відповідь на відзив позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» не подано, клопотань про надання додаткового строку для цього не заявлено.
Представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Шевченко Ю.С. правом на участь в судовому засіданні не скористалась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги в уточненій редакції підтримала, наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши 07.05.2024 заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у попередньо поданому ним відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку ст.128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явилася без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подала. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду будь-якими засобами зв'язку не подавала.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/поновлення провадження у справі не вживались.
За даних обставин суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності учасників справи, оскільки їх участь в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши позицію учасників справи, суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.ст.4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом встановлено, що житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 19.07.2019 до 18.11.2020 включно належало ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 19.07.2019 за реєстровим №2-1061, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. Попереднім власником квартири була ОСОБА_5 (а.с.7-8, 9).
Фактично ОСОБА_1 з 28.11.2013 та дотепер має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що слідує з інформації з реєстру Криворізької міської територіальної громади, Єдиного державного демографічного реєстру та підтверджене самим відповідачем (а.с.16, 23-27, 53).
19.11.2020 ОСОБА_1 відчужив зазначене житлове приміщення на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020 за реєстровим №1-1268, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. (а.с.58-59).
За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь №561931 від 25.04.2024, сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а.с.52) ОСОБА_2 з 19.11.2020 та дотепер є дійсним власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю №561950 від 25.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманою в порядку ч.8 ст.187 ЦПК України (а.с.51), ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 - з 17.09.2020 та дотепер.
Відповідно до ст.ст.66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Власність, відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, зобов'язує; зокрема, за ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» регламентовано обов'язки співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Тлумачення наведених норм права у системному зв'язку надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов'язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги. Тобто, з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку, адже згідно з ч.1 ст.2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19.
Договір купівлі-продажу від 19.11.2020 за реєстровим №1-1268, посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О., укладений між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, не містить застереження про переведення боргу попереднього власника та згоди на це дійсного власника.
Таким чином, тягар утримання майна, у тому числі обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на власника приміщення та членів його сім'ї, які проживають в цьому приміщенні та є споживачами таких послуг. Відтак, ОСОБА_1 був споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», протягом періоду перебування спірної квартири у його приватній власності - з 19.07.2019 до 18.11.2020 включно, а ОСОБА_2 стала споживачем таких послуг з 19.11.2020 - з моменту набуття квартири у приватну власність, а тому кожен з них несе відповідальність за своїми зобов'язаннями з утримання майна окремо.
Законом України від 03.12.2020 №1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набрав чинності 01.05.2021, до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесено зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (з урахуванням змін), надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка обирається виключно за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, а саме: індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У той же час, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
АТ "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача ОСОБА_2 не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії не виключає обов'язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, та постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Позаяк, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що належність відповідачам квартири на праві власності у кожні окремі періоди зобов'язує, зокрема, по її утриманню та нести відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця їх фактичного проживання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2019 у справі №756/10344/14.
Відповідно до п.30 типового індивідуального договору, плата за послугу постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, та методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Докази звернення відповідачів з претензіями, скаргами щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», зміни їхніх споживчих властивостей, надання неналежної якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт тощо, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в матеріалах справи відсутні.
Докази проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості в житловому приміщенні відповідача відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151, матеріали справи також не містять.
Щомісяця, протягом дії опалювальних сезонів з 2019 до липня 2023 року включно, позивач нараховував споживачам плату за надані послуги з теплопостачання, виходячи із встановлених тарифів, показів загальнобудинкового лічильника на тепло, опалювальної площі житлового приміщення - 54,8 кв.м., відсутності пільг, субсидії та компенсації, однак споживачі кошти за вказані послуги належним чином не сплачували, внаслідок чого станом на 31.07.2023 виникла заборгованість в розмірі 21 510 грн. 42 коп., у тому числі за період з 01.10.2019 до 18.11.2020 у розмірі 3 341 грн. 44 коп., та за період з 19.11.2020 до 31.07.2023 у розмірі 18 168 грн. 98 коп. Як слідує з наданих позивачем розрахунків (а.с.10), в межах заявленого періоду відповідачі періодично здійснювали платежі як на часткову оплату поточних нарахувань протягом опалювальних сезонів, так і часткове погашення облікованої заборгованості після закінчення таких сезонів, сплативши загалом в межах заявленого періоду 10849 грн. 60 коп. із нарахованих 33 1461 грн. 65 коп. Вказані дії суд розцінює як визнання відповідачами наявності зобов'язань та боргу перед АТ «Криворізька теплоцентраль».
У відповідності зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.
Враховуючи, що відповідно до ст.322 ЦК України тягар утримання майна, у тому числі обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на власника приміщення та членів його сім'ї, які проживають в цьому приміщенні та є споживачами таких послуг - у даному випадку на ОСОБА_1 протягом періоду перебування спірної квартири у його приватній власності - з 19.07.2019 до 18.11.2020, та на ОСОБА_2 з 19.11.2020 - з моменту набуття квартири у приватну власність, з огляду на те, що між відповідачами і позивачем існували фактичні договірні відносини,суд дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання ними умов договору та наявність підстав для стягнення з них заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Що стосується доводів відповідача ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими до нього вимогами за період з 01.10.2019 до 18.11.2020, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, §570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996 («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме, передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні: без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
Частиною 1 статті 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Як встановлено судом, вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заявлено АТ «Криворізька теплоцентраль» за період з 01.10.2019 до 18.11.2020, в той час як позов пред'явлено до суду 04.10.2023.
Разом з тим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 25.04.2023 року №383. Запроваджені в період дії карантину обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливали на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, вводили певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02.04.2020.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2019 року до жовтня 2020 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.
Отже, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період, починаючи з 01.10.2019, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення заборгованості, нарахованої з 01.10.2019 до 31.07.2023 (відповідно до меж заявлених вимог) у судовому порядку підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», в той час як відповідачами не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача, власного контррозрахунку не проведено, у зв'язку з чим суд вважає, що наданий позивачем письмовий доказ - розрахунок відповідає вимогам ст.95 ЦПК України.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме, стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2019 до 18.11.2020 у загальному розмірі 3 781 грн. 71 коп., з яких: основний борг - 3 341 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 315 грн. 19 коп., 3% річних - 125 грн. 08 коп.; стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19.11.2020 до 31.07.2023 у загальному розмірі 18 882 грн. 48 коп., з яких: основний борг - 18 168 грн. 98 коп., інфляційні втрати - 432 грн. 01 коп., 3% річних - 215 грн. 23 коп., плата за абонентське обслуговування - 66 грн. 26 коп.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України. З урахуванням пропорційності заявлених вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» слід стягнути судовий збір в розмірі 456 грн. 28 коп. (17% від загального розміру заявлених вимог), а з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» - 2 227 грн. 72 коп. судового збору (83% від загального розміру заявлених вимог).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2019 до 18.11.2020 у загальному розмірі 3 781 грн. 71 коп., з яких: основний борг - 3 341 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 315 грн. 19 коп., 3% річних - 125 грн. 08 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19.11.2020 до 31.07.2023 у загальному розмірі 18 882 грн. 48 коп., з яких: основний борг - 18 168 грн. 98 коп., інфляційні втрати - 432 грн. 01 коп., 3% річних - 215 грн. 23 коп., плата за абонентське обслуговування - 66 грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 456 грн. 28 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» 2 227 грн. 72 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення суду складене та підписане без проголошення 31.07.2024.
Суддя О.І. Євтушенко