Справа № 199/739/24
(2-др/199/51/24)
Іменем України
12.07.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
02 липня 2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення суду по справі №199/739/24 (провадження №2/199/1238/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якій представник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 гривень, що складаються із гонорару адвоката.
02 липня 2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська також надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду у вищезгаданій цивільній справі, де відповідач просить суд стягнути з позивача на її користь судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 21200 гривень. Крім того, цього ж дня відповідач направила до суду заяву про зменшення сум правничої допомоги в обґрунтування якої зазначила, що заявлений стороною позивача розмір витрат на допомогу адвоката Коротя Р.О. значно вищий за рекомендований та є неспівмірним зі складністю справи і часом витраченим адвокатом на надання правової допомоги.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2024 року вказані заяви було об'єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер №199/739/24 (провадження №2-др/199/51/24).
В судове засідання сторони та їх представники для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду не з'явились, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливе у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України провести судове засідання за відсутності сторін, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/739/24 (провадження №2/199/1238/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. 27 червня 2024 року за наслідками розгляду по суті вищевказаної цивільної справи було ухвалено рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме у порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на частину квартири АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності за кожним на частину квартири АДРЕСА_2 . Також, визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 , і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного рухомого майна (автомобіля) в розмірі 139670,69 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору та витрат відповідача на замовлення висновку експерта №68/24 від 18 березня 2024 року з урахуванням на норму ст.141 ч.10 ЦПК України. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось з огляду на заявлення обома сторонами про свій намір подати докази понесення такого виду судових витрат вже після ухвалення рішення у справі по суті.
02 липня 2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення суду по справі №199/739/24 (провадження №2/199/1238/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якій представник просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 гривень, що складаються із гонорару адвоката. На підтвердження понесених позивачем судових витрат представник надав суду витяг з договору про надання правової (правничої) допомоги від 25 грудня 2023 року з якого вбачається, що сторони договору обумовили розмір гонорару адвоката та порядок його сплати; квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 25 грудня 2023 року та 28 червня 2024 року, а також акт приймання-передачі від 28 червня 2024 року, згідно яких позивачем було сплачено адвокату Коротя Р.О. за представництво його інтересів у цивільній справі №199/739/24 грошові кошти в загальному розмірі 50000 гривень.
Згідно поданої 02 липня 2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду у вищезгаданій цивільній справі, відповідач просить суд стягнути з позивача на її користь судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 21200 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 11 березня 2024 року між нею та адвокатом Скочко О.А. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги. Згідно п.7 Договору та додатком до нього було узгоджено вартість та спосіб оплати послуг адвоката. Як вбачається з наданих відповідачем квитанції №01072024/1 та Акту прийому-передачі правничої допомоги від 01 липня 2024 року загальна сума сплаченої правничої допомоги, наданої адвокатом Скочко О.А. відповідачу становить 21200 гривень та складається з наступного: консультація (2 години) ? 1000 гривень, ознайомлення з матеріалами справи - 1000 гривень, здійснення адвокатського запиту щодо вартості автомобіля - 500 гривень, складення (3 години) та подання до суду відзиву на позовну заяву - 3000 гривень, участь представника у чотирьох (17 червня 2024 року, 14 травня 2024 року, 06 червня 2024 та 27 червня 2024 року) судових засіданнях - 6000 гривень, складення та подання до суду додаткових пояснень у справі - 3000 гривень, складення та подання до суду заяви про зменшення сум правничої допомоги - 2000 гривень.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Нормами ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Положеннями ст.246 ЦПК України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 ЦПК України.
В свою чергу, нормою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Аналізуючи встановлені фактичні обставини в контексті викладених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
До правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №379/1418/18, від 13 грудня 2022 року по справі №695/2483/20.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, від 02 грудня 2020 року по справі №317/1209/19, від 22 січня 2021 року по справі №925/1137/19, від 03 лютого 2021 року по справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року по справі №753/1203/18, від 21 грудня 2022 року по справі №357/9210/18.
Учасник справи повинен деталізувати опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Зазначення в акті приймання-передачі наданих послу переліку наданих послуг та фіксований розмір гонорару адвоката є належним розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Наведена правова позиція узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21.
Згідно матеріалів справи ціна позову ОСОБА_1 складала 4218000 гривень (загальна вартість майна, коштів, які позивач розраховував набути у випадку повного задоволення його позовних вимог), а за наслідками розгляду справи позовні вимоги задоволені частково в межах суми, що становить 2452170,69 гривень. Беручи до уваги, що позивачем було понесено витрат на професійну правничу допомогу на суму 50000 гривень, то в такому випадку він має право на їх відшкодування пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 29067,93 гривень (50000,00 х 2452170,69 / 4218000). Натомість, ОСОБА_2 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, залишивши за собою майно на загальну суму 4078329,31 гривень, однак за результатом розгляду справи у власність відповідача відійшло майно на суму 1765829,31 гривень. Понесено відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 21200 гривень. Таким чином, відповідач має право на відшкодування їй понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, тобто на суму 9179,15 гривень (21200 х 1765829,31 / 4078329,31).
За таких обставин на підставі ч.5 ст.137, п.3 ч.2, ч. 10 ст.141 ЦПК України, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, тривалість і результат її розгляду, а також значення справи для кожної із сторін, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу має бути розрахована як різниця між наведеними вище сумами, право на отримання яких має кожна із сторін. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу підтягають стягненню лише на користь позивача з відповідача та в розмірі різниці між вказаними двома сумами (29067,93 - 9179,15), оскільки витрати позивача на правову допомогу (29067,93 гривень) є більшими за витрати відповідача (9179,15 гривень), а також із подальшим зменшенням розрахованої таким чином суми до 15000 гривень, керуючись принципом справедливості, розумності та добросовісності, враховуючи обґрунтоване твердження сторони відповідача про неспівмірність заявлених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу критеріям, передбаченим ч.4 ст.137 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі №199/739/24 (провадження №2/199/1238/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 15000 гривень.
У задоволенні іншої частини вимог заяв - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко