Справа № 149/2226/24
Провадження №2-а/149/51/24
Номер рядка звіту 129
29.07.2024 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І. В.,
за участі секретаря Янюк А. Й.,
сторін: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП,
ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Короткий зміст заявлених вимог
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 345 від 04.07.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він з 2002 до червня 2024 не перебував на обліку військовозобов'язаних. Позивач зазначає, що він був переконаний у тому, що після закінчення строкової військової служби перебуває на обліку військовозобов'язаних, однак в ході оновлення своїх даних за його зверненням, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 склав протокол про адміністративне правопорушення, а оскаржуваною постановою начальника притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. З цим позивач не погоджується та зазначає, що відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП встановлена Законом, який набрав чинності 19.05.2024, а згідно із Законом "Про військовий обов'язок і військову службу" уточнити персональні дані необхідно протягом 60 днів, а тому уточнивши свої персональні дані він не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки виконав вимоги Закону, а також у зв'язку з тим, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови минув строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП. Крім того інформація про позивача наявна у інформаційно-телекомунікаційних системах та реєстрах, базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а тому у відповідача була наявна можливість самостійно отримати його персональні дані, що згідно примітки до статті 210 КУпАП виключає застосування положень статей 210, 2101 КУпАП. За таких обставин позивач просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.07.2024 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
23.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву узагальнені доводи котрого зведено до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки позивач з 2002 до червня 2024 не перебував на обліку військовозобов'язаних, тобто вчинив триваюче правопорушення, а тому відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та оскаржуваною постановою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. При цьому представник відповідача зазначає, що примітка до статті 210 КУпАП стосується призовників, військовозобов'язаних та резервісті, які перебувають на військовому обліку. За таких обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідно до відзиву на позовну заяву просить розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
15.12.1998 позивач призваний на військову службу, з якої 06.08.2002 звільнений у запас (а.с. 12-18).
В Єдиній державній електронній базі з питань освіти наявні документи про освіту та інформація про навчання позивача (а.с. 20).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" проводиться робота щодо організації електронної взаємодії з ДПС України, МЮ України, ДМС України, ДСА України, ДПС України, МОН України та іншими державними органами держателями (розпорядниками, адміністраторами) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних (а.с. 21).
Станом на 31.05.2024 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про перебування позивача на обліку військовозобов'язаних (а.с. 22).
28.06.2024 стосовно позивача складено протокол № 345 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме за те, що після звільнення з військової служби у 2002 він не звернувся для постановки на облік військовозобов'язаних (а.с. 41).
04.07.2024 постановою № 345 у справі про адміністративне правопорушення позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу у розмірі 17000 грн. За змістом оскаржуваної постанови позивач будучи звільненим з військової служби у 2002 не став на військовий облік військовозобов'язаних, чим вчинив триваюче правопорушення, тобто з 2002 до червня 2024 не перебував на обліку військовозобов'язаних.
Позиція суду
Щодо обов'язку позивача стати на військовий облік
Згідно із п. б ч. 2 ст. 37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (тут і надалі - в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) взяттю на військовий облік у військових комісаріатах підлягають громадяни звільнені з військової служби у запас.
Для постановки на військовий облік усі військовозобов'язані повинні у семиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів за місцем постійного або фактичного проживання (ч. 3 ст. ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Враховуючи викладене позивач, звільнившись з військової служби у запас мав обов'язок у семиденний строк прибути до військового комісаріату за місцем постійного або фактичного проживання для постановки на військовий облік.
Щодо відповідальності позивача
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підготовки населення до захисту України. Загальний військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття та призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 6 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату до призовних дільниць для приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
Виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" покладається на громадян України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності (ч. 8 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".
Згідно із п. б ч. 2 ст. 37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" взяттю на військовий облік у військових комісаріатах підлягають громадяни звільнені з військової служби у запас.
Для постановки на військовий облік усі військовозобов'язані повинні у семиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів за місцем постійного або фактичного проживання (ч. 3 ст. ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до положень ч. 1 ст. 210 КУпАП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч. 7 ст. 38 КУпАП)
Триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За обставин справи судом встановлено, що позивач у семиденний строк після звільнення 06.08.2002 з військової служби у запас не прибув до районного (міського) військового комісаріату за місцем постійного або фактичного проживання для постановки на військовий облік у строк до 13.08.2002, він порушив ч. 3 ст. 37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції на момент вчинення правопорушення), а не п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у чинній редакції), як зазначено в оскражуваній постанові. Суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої постанови, зазначено інші норми, ніж ті, що порушені позивачем, кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 210 КУпАП за правопорушення, яке вчинено 14.08.2002 року, яке є триваючим, продовженим у особливий період, при цьому не враховано ч. 7 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ст. 8, ч. 7 ст. 38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд зауважує, що можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не виключає обов'язку позивача стати на військовий облік.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З огляду на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн, суд, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, доходить висновку, що дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 210, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №345 від 04.07.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 01.08.2024.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК