1Справа № 335/999/24 2/335/2236/2024
31 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
У січні 2024 року позивач Концерн «МТМ» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 50 112,15 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі своєчасно не оплачували надані їм за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв'язку з чим за період з 01.01.2015 по 30.11.2023 у них утворилась заборгованість на суму 50 112,15 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2024 позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані у період з 01.01.2015 по 30.11.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 50 112 грн. 15 коп., а також стягнуто судовий збір по 1211,20 грн. з кожного відповідача.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2024 заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Прядка Дениса Володимировича, про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2024 у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, задоволено. Скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2024 у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Призначено справу до судового розгляду в загальному порядку, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та їх представників, у судове засідання на 03.06.2024, яке було двічі відкладено, востаннє на 31.07.2024.
03.06.2024 на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прядка Д.В., в якій він просив застосувати до позовних вимог Концерну «МТМ» строк позовної давності.
В обґрунтування заяви заначив, що позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з 01.01.2015 по 30.11.2023, із вказаним позовом Концерн «МТМ» звернувся до суду 24.01.2024, при цьому позивачем не було подано клопотання про поновлення строків позовної давності, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.01.2015 по 24.01.2021 є такими, що виходять за межі трирічного строку позовної давності.
Крім того, запровадження в країні карантину також не є самостійною підставою для поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки позивачем не наведено негативні обставини, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою для вчинення процесуальних дій. Позивач мав можливість реалізувати своє право на подання вказаної позовної заяви під час дії карантину шляхом надсилання документів до суду засобами поштового зв'язку, на електронну адресу суду або через підсистему «Електронний суд». До того ж, під час дії карантину Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя не припиняв свою роботу.
Учасники справи в судове засідання, призначене на 31.07.2024, не з'явились.
30.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прядка Д.В. надійшла заява у якій він просив розглянути вказану справу за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_1 .
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 31.07.2024 не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи суду не подавав.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у жодне судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи суду не подавав, як і не подавав суду відзив на позовну заяву.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статуту Концерну «МТМ» основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 21.07.1999 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №423168 від 26.01.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідач ОСОБА_1 з 22.12.1993 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №423164 від 26.01.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Для проведення розрахунків по оплаті наданих Концерном «Міські теплові мережі» послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1
02.10.2021 Концерн «МТМ» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води №135504334, що є публічним договором приєднання, який вважається укладеним з 01.11.2021 із відповідачами, оскільки співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , були споживачами наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавались Концерном «Міські теплові мережі» у спірний період, з 01.01.2015 по 30.11.2023, за адресою АДРЕСА_2 , що також не оспорюється відповідачем ОСОБА_1 та її представником.
З позовної заяви та доданих до неї довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку суми позову, встановлено, що загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2015 по 30.11.2023 становить 50 112,15 грн., та, як зазначає позивач, вказана сума боргу підлягає стягненню із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за вказаною у позові адресою.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідачі не виконували свого обов'язку із своєчасної сплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «МТМ» про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є обґрунтованими.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Прядко Д.В. у ході розгляду вказаної справи подано заяву, у якій він просив застосувати до позовних вимог Концерну «МТМ» про стягнення заборгованості строк позовної давності.
При цьому, суд враховує позицію відповідача ОСОБА_1 , яка не заперечувала з приводу невиконання нею обов'язків зі сплати за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, про що свідчить вказана заява.
У вказаній заяві представник відповідача ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.01.2015 по 24.01.2021, оскільки на його думку, вони є такими, що виходять за межі трирічного строку позовної давності, з тих підстав, що запровадження в країні карантину не є самостійною підставою для поновлення позивачу строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.
Суд доходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідачів підлягає сума заборгованості у межах строку позовної давності, про застосування якої представник відповідач ОСОБА_1 просив у заяві від 03.06.2024.
Однак строк позовної давності необхідно застосувати не до всього періоду, про який зазначає представник відповідача, виходячи з наступного.
Згідно розрахунку заборгованості, який наявний у матеріалах справи та проти якого не заперечує представник відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за надані у квартиру АДРЕСА_3 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2015 по 30.11.2023 становить 50 112,15 грн.
Тобто, Концерн «Міські теплові мережі» нарахував заборгованість за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2015 по 30.11.2023.
З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 26.01.2024 (згідно штампу з відміткою суду).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як встановлено судом, відповідачі зобов'язані щомісяця здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.
З позовом до суду Концерн «МТМ» звернувся 26.01.2024. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності, з 02.04.2020.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами, які виникли з січня 2015 року по березень 2017 року.
За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У вказаній справі представником відповідача ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності, про що зазначено у його письмовій заяві від 03.06.2024.
Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності за період з січня 2015 року по березень 2017 року, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2015 по 01.03.2017, слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
При цьому, доводи представника відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що суду необхідно застосувати строки позовної давної до позовних вимог Концерну «МТМ» за період з 01.01.2015 по 24.01.2021, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто вказана норма ЦК України є безальтернативною, та не містить вказівок про те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину за певних обставин.
Так, у своїй заяві представник відповідача зазначав про те, що позивачем не наведено негативні обставини, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою для вчинення процесуальних дій, зокрема, звернення до суду із вказаним позовом, та, що позивач мав можливість реалізувати своє право на подання вказаної позовної заяви під час дії карантину.
Разом з тим, п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не передбачає обов'язку позивача доводити вищевказані обставини з метою продовження строку позовної давності на період дії карантину, як і не передбачає обов'язку позивача звертатись до суду із клопотанням про поновлення вказаного строку.
Судом встановлено, що сума заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.03.2017 по 30.11.2023 становить 44 945 грн. 79 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, та з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за централізоване опалення та постачання гарячої води у розмірі 44 945 грн. 79 коп., у межах строку позовної давності, з урахуванням вимог п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України,
Крім того, у відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у цій справі становить 2172,66 грн. (2422,40 грн. х 44 945,79 грн./50 112,15 грн.), та підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, вул. Полку Героїв Азов, буд. 137) заборгованість за послуги, надані у період з 01.03.2017 по 30.11.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 44 945 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження за адресою: 69091, м. Запоріжжя, вул. Полку Героїв Азов, буд. 137) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 66 коп. по 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 33 коп. з кожного відповідача.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 01.08.2024.
Суддя Гашук К.В.