Справа №635/1979/24
Провадження№ 3/953/1121/2024
17 липня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання - Загайко Г.Я.,
прокурора - Бойка С.М.,
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Підлісного М.О.,
розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області, громадянина України, першого заступника селищного голови Безлюдівської селищної ради, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, -
26.02.2024 року до Харківського районного суду Харківської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 157 від 15.02.2024, ОСОБА_1 , будучи першим заступником селищного голови Безлюдівської селищної ради, являючись згідно з п. п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, діючи умисно, на власну користь, усупереч службовим повноваженням, маючи приватний інтерес, не повідомив у встановленому цим Законом порядку безпосереднього керівника, а саме: Безлюдівського селищного голову про наявність у нього реального конфлікту інтересів перед прийняттям зазначеного рішення та підписання листа від 11.12.2023 №03-22/2782 адресованого Управлінню. Таким чином ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2 ч.1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 158 від 15.02.2024, ОСОБА_1 , будучи першим заступником селищного голови Безлюдівської селищної ради, являючись згідно з п. п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, діючи умисно, на власну користь, усупереч службовим повноваженням, маючи приватний інтерес, в умовах реального конфлікту інтересів 11.12.2023 прийняв рішення про відмову в наданні Управлінню інформації та копій документів стосовно себе та свого безпосереднього керівника, вчинив дії шляхом підписання відповідного листа від 11.12.2023 №03-22/2782. Таким чином ОСОБА_1 не виконав вимоги п.3 ч.1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою від 12.04.2024 були об'єднані в одне провадження справа №635/2189/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-7КУпАП та справа №635/2192/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.172-7КУпАП, об'єднаній справі присвоєний номер №635/2189/24.
В судовому засіданні прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2статті 172-7 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2ст.172-7 КУпАП.
Захисник просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2ст.172-7 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 був відсутній реальний конфлікт інтересів, навівши доводи, які він зазначив в своїх письмових запереченнях.
Суд, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, захисника, дослідивши письмові матеріали справи, зазначає про таке.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією-це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та /або цивільно-правову відповідальність.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Згідно вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Безлюдівського селищного голови від 30.06.2021 за №285/04-04-01 ОСОБА_1 переведено на посаду першого заступника селищного голови з 01.07.2021 із збереженням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування у межах п'ятої категорії посад.
Згідно з приміткою до ст. 172' КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до п. п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Таким чином, будучи першим заступником селищного голови Безлюдівської селищної ради, ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до ст. 39 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.
Частина 1 ст.172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов'язана була повідомити про це, однак не зробила цього.
Частина 2 ст.172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає в активних діях особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов'язана була повідомити про це, однак не зробила цього.
Диспозиції вищевказаних норм є бланкетними і лише описують безпосередньо самі правопорушення, але для повного визначення ознак цих правопорушень відсилають до інших галузей права, тобто до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Згідно із частиною першою ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені в пунктах 1 та 2 частини першої ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно з приміткою до ст.172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Аналогічне визначення реального конфлікту інтересів міститься у ч. 1 Закону України «Про запобігання корупції», де розкривається й зміст такого терміну як приватний інтерес, яким є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Відповідно з роз'яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Для встановлення наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов'язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов'язковому порядку має бути відображено як у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, так і у судовому рішенні.
Як зазначено у диспозиції ч.1, ч. 2 ст.172-7 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинення такою особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Аналізуючи вищенаведені положення КУпАП у сукупності з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», слід зазначити, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Таким чином, хоча ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» і передбачено обов'язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч.1, ч. 2 ст.172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.
Згідно з приміткою до ст. 172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Суб'єктивна сторона правопорушення, склад якого наведений в статті 172-7 КУпАП, характеризується прямим умислом, тобто суб'єкт усвідомлює, що він не повідомляє про наявність у нього реального конфлікту інтересів, або усвідомлюючи це вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Метою корупційного правопорушення є одержання неправомірної вигоди.
За змістом наведених норм вбачається, що суб'єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага.
Отже, обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.
Положення ст. 251 КУпАП передбачають, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки доказів.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься запит 7-ого управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за вих.№. 4515/55/119/01-2023 від 08.12.2023, направлений Безлюдівському селищному голови, про надання документів, у тому числі з питань преміювання посадових осіб Безлюдівської селищної ради.
Листом від 11.12.2023 за №03-22/2782 «Щодо надання інформації та документів» за підписом першого заступника Безлюдівського селищного голови ОСОБА_1 повідомлено 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі за текстом - Управління) про те, що Безлюдівська селищна рада Харківської району Харківської області розглянула запит №4515/55/119/01-2023 від 08.12.2023 з надання інформації по ОСОБА_2 та, у зв'язку з тим, що в запиті інформація про наявність адміністративного та кримінального правопорушення відсутня, підстави для надання інформації та документів, що запитуються в листі, відсутні.
Листом від 11.12.2023 №03-22/2783 «Щодо надання інформації та документів» аналогічного змісту за підписом Безлюдівського селищного голови ОСОБА_2 повідомлено Управління про відсутність підстав для надання інформації та документів, що запитуються у листі, щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Розпорядженням Безлюдівського селищного голови від 18.04.2023 за №20 «Про затвердження розподілу обов'язків керівництва Безлюдівської селищної ради» затверджено у новій редакції розподіл обов'язків між селищним головою, першим заступником селищного голови, заступниками голови з питань діяльності виконавчих органів, секретарем ради та керуючим справами (секретарем ) виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради.
Відповідно до пунктів 2.8., 2.23 цього розпорядження перший заступник селищного голови у межах своїх повноважень здійснює взаємодію з територіальними органами Національної поліції в Харківській області та іншими правоохоронними органами, а також за дорученням селищного голови або за його відсутністю розглядає та візує вихідну та вхідну кореспонденцію.
З урахуванням наведених пунктів розпорядження та змісту листів Безлюдівської селищної ради від 11.12.2023 №№03-22/2782, 03-22/2783, суд встановив, що лист Безлюдівської селищної ради від 11.12.2023 №03-22/2782 підписаний ОСОБА_1 на виконання відповідного доручення Безлюдівського селищного голови щодо надання відповіді на запит Управління в частині надання інформації про Безлюдівського селищного голову.
Зі змісту листа Безлюдівської селищної ради від 26.01.2024 року №03-18/3 за підписом заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв Безлюдівського селищного голову щодо можливого у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів в період з 01.01.2023 року по теперішній час.
Водночас, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів від 08.12.2023, складене власноруч ОСОБА_1 на адресу Безлюдівського селищного голови з приміткою «до особової справи 08.12.2023» з накладеним підписом селищного голови.
Зі змісту цього повідомлення вбачається, що 08.12.2023 на адресу Безлюдівської селищної ради надійшов запит Управління від 08.12.2023 за №4515/55/119/01-2023 щодо надання документів з метою підтвердження або спростування фактів вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією депутатами та посадовими особами Безлюдівської селищної ради, у тому числі щодо першого заступника Безлюдівської селищної ради ОСОБА_1 та Безлюдівського селищного голови ОСОБА_2 .
Подання ОСОБА_1 цього повідомлення вмотивовано тим, що запитувані документи стосуються питань преміювання особисто ОСОБА_1 та селищного голови на виконання вимог ст.ст. 28, 29 Закону України «Про запобігання корупції», а тому ці обставини можуть потенційно впливати на об'єктивність прийняття рішення про надання відповіді на запит Управління.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 (селищний голова Безлюдівської селищної ради) підтвердив, що на початку грудня 2023 року він отримав від ОСОБА_1 повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів. Дане повідомлення було зареєстровано в канцелярії та долучено до особової справи останнього. Крім того, зазначив, що надавав ОСОБА_1 доручення надати відповідь на запит Управління тільки стосовно голови.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 (заступник селищного голови Безлюдівської селищної ради) повідомив, що йому було відомо про повідомлення ОСОБА_1 про реальний/потенційний конфлікт інтересів, а також те, що відповідь за його підписом про відсутність такого повідомлення складалась не ним особисто, а працівниками відповідного підрозділу.
Судом не приймаються до уваги доводи прокурора щодо неналежності та недопустимості повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів від 08.12.2023 як такого, що прямо суперечить викладеним у листі Безлюдівської селищної ради від 26.01.2024 року №03-18/3 відомостям, так як лист Безлюдівської селищної ради складений заступником голови з питань діяльності виконавчих органів, а не Безлюдівським селищним головою, якому ОСОБА_1 повідомляв про реальний та/або потенційний конфлікт інтересів.
Таким чином, ОСОБА_1 належним чином виконав обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме повідомлено не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника.
Судом також не приймаються до уваги зазначені у протоколах відомості про те, що 11.12.2023 ОСОБА_1 прийняв рішення про відмову в наданні інформації та копій документів, у тому числі стосовно себе, адже лист Безлюдівської селищної ради від 11.12.2023 №03-22/2782 містить відмову у наданні інформації та документів виключно щодо Безлюдівського селищного голови, а також не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 у наданні відомостей щодо самого себе.
З цих самих підстав суд критично сприймає наведені у протоколах обґрунтування наявності у ОСОБА_1 . приватного інтересу в частині реалізації службових/представницьких повноважень стосовно себе та наявності в нього особистого немайнового інтересу у виді уникнення проведення перевірки на предмет дотримання вимог Закону України «про запобігання корупції» та уникнення адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, за умови ненадання ним запитуваної інформації щодо себе.
З приводу наведених у протоколах тверджень про наявність у ОСОБА_1 . приватного інтересу, зумовленого відносинами прямого підпорядкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає за доцільне зауважити, що посилання на те, що підпорядковані працівниками схильні діяти в інтересах керівника так як у разі прийняття рішення на користь керівника підпорядкована особа може розраховувати або на його лояльне ставлення, додаткове матеріальне заохочення, або на уникнення негативної реакції керівника, застосування дисциплінарного стягнення/ініціювання дисциплінарного стягнення є лише припущеннями, адже жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин органом, який склав протоколи, суду надано було.
Так само, висновок органу, що склав протоколи, про те, що селищний голова прагнутиме віддячити підлеглому працівнику, є припущенням, яке не може вважатись належним підтвердженням вчинення ОСОБА_1 дій в стані реального конфлікту інтересів.
Наведені у протоколах посилання на розпорядження Безлюдівського селищного голови від 24.01.2022 № 19-к, 23.02.2022 № 42-к, 21.03.2022 № 52-к, 25.04.0222 № 73-к, 24.05.2022 № 95-к, 24.06.2022 № 111-к, 25.07.2022 № 132-к, 25.08.2022 № 153-к, 27.09.2022. № 178-к, 26.10.2022 № 200-к, 25.11.2022 № 216-к, 23.12.2022 № 240-к, якими ОСОБА_2 на власний розсуд визначив ОСОБА_1 розміри премій (150% посадового окладу) не підлягають врахуванню, адже ці розпорядження прийняті селищним головою до моменту надходження відповідного запиту Управління.
Наявність приватного інтересу та реального конфлікту інтересів в діях ОСОБА_1 під час надання відповіді 11.12.2023 судом не вбачається та не доведено під час судового розгляду.
Факт суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями відсутній.
Наведене також підтверджує відсутність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбачена ч.1 та ч.2ст.172-7 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивну сторона у формі прямого умислу, має розкривати можливість та прагнення вчинити правопорушення, з огляду на інтелектуальну та вольову ознаки.
Зазначаючи в протоколах, про наявність умислу в діях ОСОБА_1 на власну користь, особою, яка склала протокол, не конкретизовано в чому полягає умисел ОСОБА_1 згідно вимог ст. 172-7 КУпАП.
Все це вищенаведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів та умислу на вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, що свідчить про відсутність складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 за №23- рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
В рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що особа відносно якої складено протокол вчинила правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Дослідженими по справі доказами не підтверджено наявність приватного інтересу в діях ОСОБА_1 під час виконання ним своїх службових обов'язків щодо складання відповіді на запит та не повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів за обставин, що вказані у протоколах, не доведений умисел на вчинення таких дій, а тому, враховуючи всі ці обставини суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративний правопорушень, передбачених ч..1, ч.2 статті 172-7 КУпАП за протоколами №№157, 158 від 15.02.2024.
Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст.172-7,245-247,251-252,268,278-280,284,294 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч 1ст.172-7 КУпАП та ч.2ст.172-7 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.П.Даниленко