справа № 619/3722/24
провадження № 2-а/619/25/24
іменем України
01 серпня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.О.
Справа № 619/3722/24
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: старший сержант ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Черниш Микола Вікторович;
відповідач: ГУНП в Харківській області,
розглянув у письмовому провадженні адміністративний позов про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Стислий виклад позиції сторін.
27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого сержанта ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 , ГУНП в Харківській області, в якому після уточнення просив скасувати постанову серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що з зазначеною постановою він не погоджується в повному обсязі. Зазначає, що дійсно його 10.03.2024 року зупинили працівники поліції у зв'язку з тим, що в нього начебто не були ввімкнені габарити. На місці зупинки склали протокол, від нього відірвали квитанцію на сплату штрафу, протокол йому не надали, а за квитанцією він сплатив штраф, як він зрозумів за те, що в нього не були ввімкнені габарити. За даним часом у Київському районному суді м. Харкова відносно нього знаходиться адміністративний матеріал (справа №953/3844/2024), та при ознайомленні з матеріалами справи 23.05.2024 він вперше побачив в матеріалах справи постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1632109 від 10.03.2024 за ч.2 ст. 126 КУпАП. Вважає, що поліцейським не вірно кваліфіковані дії відносно нього, оскільки частина друга цієї статті передбачає: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Також поліцейським додано до матеріалів справи постанову від 17 квітня 2020 року Київського районного суду м. Харкова, згідно якої він позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік. Тобто кваліфікація його дій повинна бути за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 126 КУпАП у зв'язку з тим , що він позбавлений права керування транспортним засобом. Отже, викладені у постанові доводи, на його думку, жодним чином не підтверджують факт порушення ним вимог ПДР України та, відповідно, наявності в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У відзиві на позов представник ГУНП в Харківській області Гвоздецька О.М. просила адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Оскаржувану постанову вважає законною та обґрунтованою. Посилається на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10.03.2024 о 18:28 керував автомобілем ВАЗ 21043-20», р/н НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія або не пред'явивши його для перевірки. Так, постановою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн на користь держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Судове рішення набрало законної сили. Отже, строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом закінчився 22.10.2023. З цього моменту, заявник для повернення посвідчення водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами повинен був звернутися до територіального сервісного центру МВС, де скласти теоретичний і практичний іспит. Однак, ОСОБА_1 цього не зробив, посвідчення водія не повернув, отже керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія. Вказане підтверджується і листом ВП № 2 БогодухівськогоРВП ГУНП в Харківській області від 15.06.2024 № 3092вс/119-80/02/24-2024, в якому зазначено, що під час складання адміністративного матеріалу за ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , старшим сержантом поліції ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 було здійснено перевірку по ІКС «ІПНП». В ході перевірки по ІКС «ІПНП» у вкладці «Посвідчення водія» інформацію про наявність посвідчення водія знайдено не було. Отже, на момент зупинки транспортного засобу 10.03.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія, а тому старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було правильно кваліфіковані дії заявника саме за частиною 2 ст. 126 КУпАП, а тому дії поліцейського є законними та жодним чином не суперечать чинному законодавству. Отже, твердження ОСОБА_1 , що його дії повинні бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 126 КУпАП є не обґрунтованими та суперечать матеріалам справи. Щодо позиції заявника, про його необізнаність зі складанням постанови ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП зазначає, що згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Керуючись п. 2.1 ПДР старший сержант поліції ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 зупинив ОСОБА_1 для перевірки документів. Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, поліцейським, відповідно до даних ІТС ІПНП, встановлено факт того, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами. Так, поліцейський в порядку передбаченому статтями 276, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз'яснив права та обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і які передбачені статтею 268 КУпАП, та строк оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП, про що в п. 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» та 9 «Копію постанови мною отримано. Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови» постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 міститься підпис ОСОБА_1 . Таким чином поліцейським не були порушенні норми ч. 1 ст. 276 КУпАП при складані постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення. Твердження заявника, що він не був обізнаний про складання відносно нього постанови саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП, є не обґрунтованим та такими, що не відповідають дійсності. Однак, бланк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затверджений Інструкцією № 1395 (Додаток 5). Проаналізувавши вищезазначений Додаток 5 вбачається, що в квитанції про сплату штрафу зазначається: серія та номер постанови до якої він виданий; ПІБ платника; місце проживання (перебування платника); сума; призначення платежу; частина ___статті ____КУпАП; місце вчинення правопорушення; банк отримувача; код банку, МФО банку; розрахунковий рахунок; касир та платник. З урахуванням викладеного вбачається, що ОСОБА_1 : отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1632109 від 10.03.2024, що підтверджується власноручно проставленим підписом в ній; отримав квитанцію про сплату штрафу та сплатив його (штраф), що і не заперечує в позові. Отже, як з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 так і з інформації, зазначеної в квитанції ОСОБА_1 був достеменно обізнаний за яке адміністративне правопорушення був притягнутий до адміністративної відповідальності. А тому, твердження заявника про необізнаність його зі складанням постанови ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП є такими, що не відповідають дійсності. З викладеного вбачається, що старший сержант поліції ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вбачається.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
29 травня 2024 року було постановлено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі. Призначено розгляд справи на 12 год 00 хв 10 червня 2024 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 03 червня 2024 року.
10 червня 2024 року позивачем було подано до суду уточнений позов. Судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 18.06.2024.
10 червня 2024 року ухвалою суду залучено до участі у справі співвідповідача - ГУНП в Харківській області.
17 червня 2024 року представником ГУНП в Харківській області Гвоздецькою О.М. через «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву.
18 червня 2024 року судове засідання відкладено на 12 год 00 хв 10.07.2024.
18червня 2024 року ухвалою суду витребувано докази.
01 липня 2024 року ГУНП в Харківській області на виконання ухвали від 18.06.2024 надано оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1632109 від 10.03.2024; оригінал листа ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 11.03.2024 №1433вс/119-80/01/20-2024, адресований начальнику РВП ГУНП в Харківській області за вх. № 3754 від 12.03.2024; інформацію, отриману від відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 26.06.2024 № 3217вс/119-80/01/25-2024, на підставі чого були внесені виправлення у постанову серії ЕНА № 6332109 від 10.03.2024.
10 липня 2024 року судове засідання відкладено на 12 год 00 хв 01.08.2024.
У судове засідання позивач не з'явився, його представник - адвокат Остропілець В.І. надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу у відсутність сторони позивача, позов підтримує у повному обсязі та просить його задвольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надав до суду заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутність, у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання представник ГУНП в Харківській областіОСОБА_3 не з'явилася, у відзиві на позов просила розгляд справи проводити без участі представника ГУНП в Харківській області.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З огляду на постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у розмірі 3 400,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху(частини перша статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а,
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є ГУНП в Харківській області, від імені якого виступає поліцейський ОСОБА_2 , уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Пунктом 1 Розділу I. Загальних положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція) визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу III Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд ураховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом установлено, що 10.03.2024 поліцейським ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1632109 стосовно ОСОБА_1 , згідно якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
За змістом вказаної постанови 10.03.2024 18:22:17, ОСОБА_1 у с-щі Золочів, вул. Центральна (Комсомольська), керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21043-20» р/ НОМЕР_2 , належність: ОСОБА_4 , не мав при собі посвідчення водія чи не пред'явив для перевірки, чим порушив п. 2.1.а. ПДР, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, з огляду на додану до адміністративного позову копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024, у розділі суть адміністративного правопорушення зазначено, що 10.03.2024 18:22:17, ОСОБА_1 у с-щі Золочів, вул. Центральна (Комсомольська), керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21043-20» р/ НОМЕР_2 , не мав права керування так як був позбавлений права керування транспортним засобом. Виправлено частину ст. Лист ВП № 2 Богодухівського РВП від 12.03.2024 № 3754».
У відзиві на позов представник ГУНП в Харківській області вказав, що підставою винесення спірної постанови було те, що на момент зупинки транспортного засобу 10.03.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія, а тому старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було правильно кваліфіковані дії заявника саме за частиною 2 ст. 126 КУпАП.
Судом було витребувано у ГУНП в Харківській області інформацію на підставі чого було внесено виправлення у постанову серії ЕНА № 6332109 від 10.03.2024, яка додана позивачем до адміністративного позову.
Зі змісту отриманого листа т.в.о. начальника відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Головленкова А. № 3217 вс/119-80/01/25-2024 від 29.06.2024 установлено, що 10.03.2024 поліцейським ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області було складено адміністративний матеріал серії ЕНА №1632109 за ст. 126 ч. 2 КУпАП в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою та під час збереження вище зазначеною постанови в зв'язку з некоректною роботою ІКС ІПНП було збережено постанову за ст. 126 ч.4 КУпАП. У зв'язку з чим на підставі листа начальника ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 12.03.2024 № 3754 були внесені коригування до ІКС ІПНГІ «Адмінпрактика» та в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1632109 від 10.03.2024 змінено частину статті з 126 ч. 4 на статтю 126 ч. 2 та штраф з 20400 на 3400.
Згідно з пунктом 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 за № 1376, бланк постанови по справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова підписана особою, щодо якої вона винесена. У разі допущення порушень при оформленні такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.
Отже, суд дійшов висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 було складено з порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року за №1376, а саме: допущено внесення виправлення та змінено частину статті з 126 ч. 4 на статтю 126 ч. 2 КУпАП та штраф з 20400,00 грн на 3400,00 грн.
За встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані письмові докази, зважаючи, зокрема на допущення порушень при оформленні постанови, за яких, в тому числі, її заповнений бланк вважається зіпсованим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує положення ч. 1 ст. 77 КАС України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачами відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що є підстави вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказане, узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року (справа № 524/5536/17 провадження № К/9901/1403/17) в якій, суд касаційної інстанції погодився із тим що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.
Отже, матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а провадження № К/9901/21241/18) вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, у зв'язку з цим постанова по справі про адміністративне правопорушення від 10.03.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Частинами 4 та 5 статті 250 КАС України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 5-9, 12, 77, 241-246, 255, 286, 292, 293, 295, 297 суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1632109 від 10.03.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: старший сержант ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Черниш Микола Вікторович, місце знаходження: Харківська область, Богодухівський район, смт Золочів, вул. Центральна, буд. 26;
відповідач: ГУНП в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, ідентифікаційний код 40108599.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року.
Суддя Є. А. Болибок