01 серпня 2024 року Справа № 480/1827/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1827/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області щодо відмови ОСОБА_1 , дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби , у призначенні пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника згідно з пунктом "а статті 36 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити перерахунок та виплату пенсії у разі втрати годувальника згідно з пунктом «а» статті 36 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.02.2022 року № 52746, як вдові військовослужбовця, смерть якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, з врахуванням виплачених сум, з часу прризначення пенсії по втраті годувальника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка отримує пенсію по втраті годувальника свого чоловіка, ОСОБА_2 відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак при призначенні пенсії головне управління визначило основний розмір пенсії у розмірі 30% від грошового забезпечення ОСОБА_2 . Заявниця такі дії відповдіача просить визнати протиправними, оскільки вважає, що має право на нарахування та виплату пенсії у розмірі 70% від грошового забезпечення її померлого чоловіка на підставі п. "а" ст. 36 Закону України №2262-ХІІ, а не на підстві "б" цієї норми, як визначив відповідач. Тому звернулася до суду за захистом свого порушеного соціального права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 р. позовну заяву було залишено без руху. Позивачкою усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
За змістом довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Сумській області в підсистемі "Електронний суд" 04.04.2024 (а.с. 26).
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшли пояснення та копії матеріалів пенсійної справи позивачки.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 03.02.2021 р. у рзмірі 30% від прошового забезпечння її померлого чоловіка (а.с. 10).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі №480/5962/23, що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно довідки від 10.02.2022 № 11/52746/481 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2021, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
На звернення позивачки відповідач листом від 28.12.2023 р. відповідач повідомив про те, що оскільки у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 відсутні відомості про визнання його особою з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, отриманого внаслідок Чорнобильської катастрофи, про встановлення причинного зв'язку його смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тому позивачці розмір пенсії визначений у розмірі 30% від грошового забезпечення ОСОБА_2 ,, як і передбачено п. "б" ст. 36 Закону України №2262-ХІІ.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
-посадовий оклад, оклад за військовим званням;
-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 10 Закону №2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Статтею 29 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Статтею 30 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Пунктом «б» абзацу четвертого цієї ж статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.
Статтею 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до пункту «а» статті 36 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
З матеріалів справи втановлено, що позивачу пенсія була призначена відповідно до пункту «б» статті 36 Закону №2262-ХІІ.
У відповідності до статті 48 Закону 2262-ХІІ, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Строки призначення пенсій установлені статтею 50 Закону №2262-XII, а строки перерахунку пенсій - статтею 51 цього Закону.
Згідно з частинами 2, 3 статті 50 Закону №2262-ХІІ членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, пенсія призначається з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Суд звертає увагу, на Порядок подання та оформлення документів для призначення перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402 (далі Порядок №3-1).
Розділ ІІ Порядку №3-1 регулює питання щодо документів, які необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший та виплати пенсії, допомог.
Відтак, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Згідно п. 1 розділу IV Порядку №3-1 заяви, які подаються відповідно до цього Порядку, реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсій згідно із Законом органу, що призначає пенсію. Заяви (крім заяви про призначення пенсії) приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви (п.6 розділу IV Порядку №3-1).
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника 02.02.2021 (а.с. 30).
Відповідач розгянувши відповідну заяву, призначив ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника з 03.02.2021, відповідно до Закону України №2262-XII, що підтверджується витягом з протоколу про призначення пенсії (а.с. 36).
У витязі з протоколу засідання 12 Регіональної віськово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців (протокол №233 від 22 квітня 2021 року) зазначено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , яке призвело до смерті 21.01.2021 та яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби (а.с. 9).
Суд зауважує, що дата вищезазначеного протоколу - 22 квітня 2021 року, а заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника датована 02.02.2021 року, тобто основний документ, що підтверджує захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та яке пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби, отриманий позивачкою вже після призначення їй пенсії у разі втрати годувальника.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України було позбавлене можливості розглядати заяву про призначення пенсії позивачки від 02.02.2021 року у відповідності до пункту "а" статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач у листі від 28.12.2023 та поясненнях від 18.06.2024 заперечує про наявність відомостей у метеріалах пенсії справи позивачки про визнання ОСОБА_2 , особою з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, отриманого внаслідок Чорнобильської катастрофи, про встановлення причинного зв'язку його смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а докази надання позивачкою до ГУ ПФУ в Сумській області витягу з протоколу засідання 12 Регіональної віськово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців (протокол №233 від 22 квітня 2021 року) в матеріалах справи №480/1827/24 - відсутні.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати - розподілу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова