Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5774/21
31 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Подільського районного суду м. Києва
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановила :
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими в порядку вимог ст. 89 КПК України доказів у даному кримінальному провадженні, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 12.02.2021 року за участю свідка ОСОБА_9 та протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2021 року за участю ОСОБА_6 . Вказав, що в порушення вимог ст. 23, 240, 84, 95 КПК України, обидва слідчі експерименти фактично є допитами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , оскільки на відеозаписах видно, що жодних випробувань або досліджень слідчим не проводилось. При проведенні слідчого експерименту із свідком слідчий неодноразово зупиняв її та наголошував, що останній треба відповідати на питання. Свідку не надано можливість відтворити обставини подій, не надано предметів, якими нібито наносилися удари потерпілому з метою перевірити чи дійсно вказаними предметами можливо було в тій обстановці за умов обмеженого простору нанести сильні удари. Не перевірено як знаряддя вчинення злочину трималися. Не досліджено чи можливо було у ванній кімнаті розвернути труп потерпілого та витягти з кімнати. Слідчий експеримент зведено виключно до усної розповіді свідка з вказанням місцевості, де нібито проходили ті чи інші події без перевірки чи могли такі події дійсно відбуватися у наведений із свідком спосіб. Крім того, відтворюючи обстановку та обставини подій слідчий обрав інший час. Відповідно до обвинувального акту події відбулился зранку, відтворення відбулося у нічний час за допомогою штучного освітлення.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 .
Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання захисника. Вказала, що клопотання захисника зводиться до оцінки процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведенння досудового розслідування та не є критерієм очевидної недопустимості вказаних протоколів. Жодних істотних порушень у відповідності до ст.104 КПК України, у клопотанні захисника не зазначено і даний факт не доведено.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.
Так, статтею 89 КПК України передбачено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
При цьому, ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
На даному етапі судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості встановити факт очевидної недопустимості доказів, зазначених у клопотанні захисника, та встановлення такого факту можливе лише під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками судового розгляду, шляхом дослідження цього доказу у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження, та які ще не були дослідженні судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 89 КПК України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів очевидно недопустимими, а саме протоколу проведення слідчого експерименту від 12.02.2021 року за участю свідка ОСОБА_9 та протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 - відмовити.
Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення наухвалу можуть бути включенідо апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено і оголошено 01.08.2024 року о 16 год. 55 хв.
Cудді Подільського
районного суду м. Києва ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3