22.07.2024 Справа №607/14311/24 Провадження №3/607/6258/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши в м. Тернополі матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №227347, 17 червня 2024 року близько 09 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в нетверезому вигляді вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , з якою спільно проживає, домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався в сторону дружини нецензурною лайкою, висловлював в її сторону словесні образи, погрожував фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим порушив ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не виконав тимчасовий заборонний припис АА№162454, який винесено стосовно ОСОБА_1 14 червня 2024 року о 21 год. 50 хв. строком на 3 доби із забороною на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що 17 червня 2024 року жодних дій, які б підпадали під ознаки домашнього насильства не вчиняв.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припис особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, вказаною статтею передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім'ї, яке виявляється в трьох видах: фізичне, психологічне, економічне.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №227347 від 17 червня 2024 року, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення психологічного насильства, а також порушення термінового заборонного припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, особою, яка склала протокол серії ВАБ №227347 від 17 червня 2024 року, в якості доказів долучено:
- письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 17 червня 2024 року, згідно яких остання вказує на періодичне вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї;
- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №162454;
- витяг з ІПНП - рапортом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 17 червня 2023 року, який узгоджується з відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №227347 від 17 червня 2024 року;
- копію постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Дослідивши вказані матеріали справи, суд дійшов висновку, що в них відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, яке йому інкримінується, саме 17 червня 2024 року.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Потерпіла надала пояснення без конкретизації часу вчинення відносно неї правопорушення, а враховуючи що ОСОБА_1 раніше уже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, пояснення потерпілої могли стосуватися і тих порушень.
Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких переконливих доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв 17 червня 2024 року будь-які дії психологічного характеру, пов'язані з домашнім насильством, а також порушував вимоги термінового заборонного припису.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу, з якого вбачалося б, що 17 червня 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство, чи порушив терміновий заборонний припис, у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. В. Делікатна