01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 120/11484/23
адміністративне провадження № К/990/27119/24
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року
у справі №120/11484/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправними та скасування наказів,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №46/06 від 12.06.2023 про порушення дисциплінарного провадження стосовно завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 та відсторонення її від виконання посадових обов'язків з 12.06.2023;
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №2/07-11 від 17.07.2023 про накладення на завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №46/06 від 12.06.2023 про порушення дисциплінарного провадження стосовно завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 та відсторонення її від виконання посадових обов'язків з 12.06.2023.
Визнано протиправним та скасовано наказ Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №2/07-11 від 17.07.2023 про накладення на завідувача Сектору менеджменту активів Центрально-Західного міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
Так у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- застосування положень статті 9 Закону України «Про державну службу» для оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення;
- застосування положень статті 9 Закону України «Про державну службу» до скасування наказу, у разі неотримання його письмового підтвердження на вимогу державного службовця;
- обсягу повноважень суб'єкта призначення при застосуванні положень частини одинадцятої статті 69 та частин першої та п'ятої статті 77 Закону України «Про державну службу» при прийнятті рішення за результатом розгляду подання дисциплінарної комісії.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проаналізувавши статтю 9 Закону України «Про державну службу» встановлено, що вона містить 9 частин. При цьому, вказана стаття не стосується питання накладення дисциплінарного стягнення.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України, а саме неправильне застосування норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Проте, усупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №120/11484/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправними та скасування наказів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська