про залишення позовної заяви без руху
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/250/24
адміністративне провадження №П/990/250/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності,
30 липня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВККС України щодо не виконання вимог пункту 3 розділу I «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» №3511-IX від 09 грудня 2023 року в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва Качура Ігоря Анатолійовича.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2024 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді Кравчук В.М., Рибачук А.І., Стародуб О.П., Стрелець Т.Г.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить із наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , Суд має достатні підстави вважати, що вона подана з порушенням вимог КАС України, виходячи з такого.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлює стаття 160 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що у порушення пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України позивачем в позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи.
На необхідності безумовного дотримання вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України, зокрема, в частині обов'язкового зазначення у позовній заяві відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету, Верховний Суд висловлювався, зокрема в ухвалах від 14 листопада 2023 року у справі №990/290/23, від 01 грудня 2023 року у справі №990/320/23, від 11 грудня 2023 року у справі №990/325/23.
Крім того, відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Підхід до розуміння поняття «зміст позовних вимог» також висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 01 червня 2022 року у справі №990/81/22, де Суд вказав, що під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції, окрім інших, підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісій суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, у тому числі Вищої кваліфікаційної комісії України, яку ОСОБА_1 визначив відповідачем у своїй позовній заяві, встановлені статтею 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо законності актів, дій чи бездіяльності ВККС України (пункти 1, 2, 3 частини першої цієї статті).
Згідно з частиною четвертою статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;
3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Поряд із цим за приписами частини першої, пунктів 2, 3, 4, 6 та 10 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання останнього вчинити певні дії суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналізуючи вищевказані положення, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 вказала, що зобов'язання суб'єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного саме діями чи бездіяльністю таких осіб.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення у їх взаємозв'язку, колегія суддів доходить висновку, що при формуванні прохальної частини позовної заяви необхідно враховувати, що з вимогою щодо визнання протиправними дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, чим безпосередньо були порушені права позивача, нерозривно пов'язана вимога про зобов'язання такого суб'єкта вчинити певні дії (або утриматися від їх вчинення), з метою відновлення порушених прав.
З огляду на це, Суд доходить висновку, що, звертаючись до суду з позовом щодо оскарження дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, враховуючи завдання адміністративного судочинства та повноваження Верховного Суду, визначені статтею 266 КАС України, при вирішенні справи, позивач з метою відновлення порушених прав повинен обрати спосіб судового захисту в розумінні, зокрема, частини четвертої статті 245 КАС України.
Як вбачається з прохальної частини поданої ОСОБА_1 позовної заяви, останній звертається до Суду з єдиною вимогою, яка полягає у визнанні протиправною бездіяльність ВККС України щодо не виконання вимог пункту 3 розділу I «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» №3511-IX від 09 грудня 2023 року в частині завершення до 30 червня 2024 року процедури проведення оцінювання на відповідність займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 . Водночас всупереч положенням статей 245, 266 КАС України ані зі змісту позовної заяви, ані з її резолютивної частини не вбачається обрання позивачем способу захисту його прав, порушених означеною ним бездіяльністю ВККС України, який на його думку мав би бути ефективним та достатнім.
Таким чином, з огляду на вищевказане, Суд доходить висновку про необхідність уточнення вимог позовної заяви в контексті зазначення правильного та ефективного способу судового захисту прав позивача, з урахуванням імперативних вимог частини першої статті 5, частини четвертої статті 245 КАС України та частини четвертої статті 266 КАС України, із наведенням відповідних мотивів та доказів.
Суд також зауважує, що без визначення позивачем правильного способу судового захисту, передбаченого частиною першою статті 5 КАС України з урахуванням повноважень Верховного Суду, визначених статтями 245 та 266 КАС України, суд не зможе виконати завдання адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб'єкта владних повноважень, та перевірити чи прийняте оскаржуване рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів також звертає увагу, що з доданих позивачем до позовної заяви документів, зокрема листа ВККС України від 16 липня 2024 року № 21-3875/24 вбачається, що рішеннями ВККС України від 26 березня 2019 року № 39/зп-18 та від 08 травня 2019 року № 67/зп-19 призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема визначено дату проведення іспиту для судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 - 17 квітня 2019 року та від 21 травня 2019 року, на які позивач не з'явився. Відповідно до рішення ВККС України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 продовжено кваліфікаційне оцінювання суддів ліквідованих судів, стосовно яких не проведено оцінювання на відповідність займаній посаді. Рішенням ВККС України від 10 липня 2024 року внесено зміни до графіка складення іспиту та визначено, зокрема, для судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 такі дати іспиту - 30 липня 2024 року (перша резервна дата іспиту в разі неявки в основну дату - 20 серпня 2024 року, у разі неявки в основну та першу резервну дати - 10 вересня 2024 року).
Враховуючи зазначене Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та ін.).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, з огляду на вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України;
- привести зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до положень статей 5, 245 та 266 КАС України з урахуванням мотивів цієї ухвали суду;
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 245, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
А.І. Рибачук
О.П. Стародуб
Т.Г. Стрелець