31 липня 2024 року
м. Київ
справа №200/6885/19-а
адміністративне провадження № К/990/29681/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №200/6885/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», в якому, просив скасувати податкові повідомлення рішення від 01.02.2019 №0001831304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 96302,66грн, з яких: 77042,13грн - податкові зобов'язання, 19260,53грн - штрафні (фінансові) санкції; від 01.02.2019 №0001841304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 7279,79грн, з яких: 5823,83грн - податкові зобов'язання, 1455,96грн - штрафні (фінансові) санкції.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2023 у справі №200/6885/19-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 30.07.2024 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №200/6885/19-а, ухвалити нову постанову, якою справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідна касаційна скарга від імені ОСОБА_1 формована та подана через підсистему «Електронний суд» його представником - Деменковою Євгенією Сергіївною , яка на підтвердження своїх повноважень до матеріалів касаційної скарги долучила копію ордера на надання правничої (правової) допомоги СЕРІЯ АН №1474205 від 30.07.2024 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.02.2017 серія ДН №4790.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , Верховний Суд виходить з наступного.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №200/6885/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», є вимоги щодо правомірності прийняття Головним управлінням ДПС у Донецькій області спірних податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 №0001831304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 96302,66грн, з яких: 77042,13грн - податкові зобов'язання, 19260,53грн - штрафні (фінансові) санкції; від 01.02.2019 №0001841304, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 7279,79грн, з яких: 5823,83грн - податкові зобов'язання, 1455,96грн - штрафні (фінансові) санкції.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту 10 названої норми процесуального закону, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд, з урахуванням ціни та предмету позову, складності справи й застосування законодавства на час спірних правовідносин, дійшов висновку про малозначність даної справи.
Та обставина, що справа №200/6885/19-а розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, не змінює її характер як справи незначної складності, оскільки такий її характер визначено нормами пункту 20 частини першої статті 4 та пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, оскільки сума щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваних рішень суб'єкта вданих повноважень, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, становить менше вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом з'ясовано, що адміністративний позов у цій справі подано ОСОБА_1 у 2019 році.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00грн (Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»).
У КАС України термін «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, ураховуючи положення частин третьої, четвертої, пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб'єктного складу учасників справи, її складності та того, що загальна сума не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Утім, випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №200/6885/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова