01 серпня 2024 року
Київ
справа № 340/3539/20
адміністративне провадження № К/990/28688/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №340/3539/20 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
24.07.2024 до суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було стягнення податкового боргу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили зокрема з того, що у спірному випадку відповідач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000581305 в судовому порядку та після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (17 червня 2020 року), яке набирає законної сили з дати прийняття, грошове зобов'язання, визначене цим ППР, набуло статусу узгодженого. Той факт, що в березні 2021 року позивач звернувся з новим позовом до суду, в якому знову просив визнати протиправним та скасувати ППР №0000581305, не може змінити статус грошового зобов'язання, яке визначене вказаним ППР та яке вже було узгоджено в судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 7 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі було стягнення з відповідача податкового боргу, що ґрунтується на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Також предметом стягнення є 1049,04 грн, яка була самостійно задекларована відповідачем у декларації.
Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 7 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання на наявність у цій справі винятків, передбачених підпунктами "б" і "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
За змістом доводів скаржника, у випадку повторного оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку таке знову набуває статусу неузгодженого, відповідно, ухвалення судового рішення про стягнення податкового боргу на підставі такого податкового повідомлення-рішення є неможливим до завершення процедури оскарження. Тому суди повинні були встановити дату набуття грошовим зобов'язанням статусу узгодженого - не раніше 31.10.2023, яка має вирішальне значення для визначення правильності нарахування пені за відповідним податковим боргом. При цьому відповідач буде позбавлений можливості спростувати встановлений судом факт в іншому провадженні в разі оскарження розміру пені, яка буде нарахована податковим органом. Крім того, справа має виключне значення для скаржника, оскільки сума стягнутого судом боргу багатократно перевищує вартість річного доходу та вартості всього майна скаржника.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі №320/6836/18 висловив позицію про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Із закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого і в подальшому не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку. Відповідно, суд сформулював висновок, відповідно до якого обставини повторного звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення не змінюють статусу вже узгоджених грошових зобов'язань та не є підставою для зупинення процедури примусового стягнення податкового боргу, крім випадку, коли судовим рішенням податкове повідомлення-рішення скасовано. Аналогічний підхід щодо вирішення питання узгодженості грошових зобов'язань у разі використання платником податків права на повторне оскарження рішення контролюючого органу до суду з інших підстав висловлено Верховним Судом у постановах від 08.06.2018 у справі №813/4060/16, від 23.04.2020 у справі №807/372/15, від 03.11.2020 у справі №823/734/17.
Посилання скаржника на те, що він буде позбавлений можливості спростувати встановлений судом факт в іншому провадженні в разі оскарження розміру пені, яка буде нарахована податковим органом, не мають достатніх обґрунтувань і є припущеннями скаржника, які є підстави вважати такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не можуть сприйматись як виключний випадок.
Доводи позивача про наявність обставин, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, з урахуванням вищенаведеного, не можуть сприйматись судом як виключний випадок.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №340/3539/20 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко