про відмову у відкритті касаційного провадження
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа №400/10939/23
адміністративне провадження № К/990/27851/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (суддя Устинов І.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (колегія у складі: головуючого - судді Федусика А.Г., суддів Бойка А.В., Шевчук О.А.)
у справі № 400/10939/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), в особі Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому просив визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 грудня 2022 року в погодженні рапорту позивача про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на лист заступника Міністерства оборони України та зобов'язати відповідача погодити його у встановленому законом порядку.
Ухвалою від 06 березня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 України (далі - Центральне управління, відповідач).
Надалі Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, задовольнив позов частково. А саме:
- визнав протиправною відмову Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 грудня 2022 року в погодженні рапорту ОСОБА_1 про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язав Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти до розгляду рапорт ОСОБА_1 від 30 вересня 2022 року з додатками до нього та погодити його у встановленому законом порядку;
- в іншій частині позовних вимог відмовив.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
15 липня 2024 року Центральне управління подало касаційну скаргу, що 17 липня 2024 року надійшла до Верховного Суду, в якій з посиланням неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підстави касаційного оскарження покликається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (а саме, суд неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) та підпункти «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 зазначеного Кодексу (тобто, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має для відповідача виняткове значення).
При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування положень Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, у контексті виконання підрозділами Збройних Сил України, покладених на них цією ж Інструкцією функцій. Зокрема, зазначеною Інструкцією та Тимчасовим порядком організації роботи комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями на Центральне управління покладено виключно внесення матеріалів на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Таким чином, обов'язок щодо розгляду та погодження рапорту військовослужбовця з питання виключення квартири з числа службових не належить до кола повноважень відповідача, однак суди попередніх інстанцій цього не врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом третім частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії відповідача щодо відмови у погодженні рапорту військовослужбовця (позивача) з питання виключення з числа службових певної квартири, яка попередньо була надана позивачу у користування для проживання із сім'єю.
Миколаївський окружний адміністративний суд в ухвалі від 06 вересня 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Суд також звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Так, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. До того ж, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Стосовно ж «виняткового значення» справи для учасника справи, то оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. А тому, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак скаржник не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, її суспільна важливість; не вказує на приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах конкретних норм Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, інших норм матеріального та / або процесуального права.
При цьому скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не вказав на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі виходячи із сукупності встановлених судами в ході розгляду цієї справи обставин й досліджених доказів.
Що ж до посилання відповідача як такого на те, що справа є винятковою для нього, то останнє фактично зводиться до цитування положень законодавства, наведення опису фактичних обставин справи у поєднанні з незгодою із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, а тому не може бути прийнятним у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, Суд не вбачає у справі обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин скаржнику слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 400/10939/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко