Справа № 320/1565/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Парненко В.С.
01 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.,
за участю секретаря: Чорної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 18 червня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги у частині, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року, Державне підприємство «СЕРВІС» (далі - ДП «СЕРВІС», позивач) звернулось до адміністративного Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2024, просить:
- визнати протиправною та скасувати в частині податкову вимогу від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) щодо нарахування частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) в сумі 14 207 017,82 грн, з яких 13 683 083,49 грн податкового зобов?язання та 522 676,33 пені, Головного управління ДПС у м. Києві до державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756), що матиме насідком звільнення з податкової застави майна державного підприємства «СЕРВІС»;
- зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з ІКП для державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) визначений податковою вимогою від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 борг щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), який станом на 11.03.2024 складає 13 595 540,28 гривень;
- визнати протиправним автоматичне нарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві в ІКП для державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 2 304 282,28 гривень;
- зобов?язати виключити з ІКП для ДП «Сервіс» суму автоматично нарахованої пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань), код 21010100, за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 2304 282,28 гривень;
- визнати протиправним погашення Головним управлінням ДПС у м. Києві в ІКП та за рахунок отриманих коштів від ДП «Сервіс» пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) за період 3 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 1 749 268,12 гривень;
- зобов?язати Головне управління ДІС у м. Києві зарахувати таку пеню в загальній сумі 1 749 268,12 гривень в рахунок виконання зобов?язання ДП «Сервіс» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань), код 21010100.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що Державним підприємством «Сервіс» 06.07.2023 було отримано податкову вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 27.06.2023 №0016733-13032615 про сплату податкового боргу - частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), 21010100 у сумі 14 207 017,82 грн. Також в податковій вимозі нараховано позивачу зобов?язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100, на суму 900 000,00 грн за результатами задекларованих позивачем зобов'язань з податку на прибуток. Позивачем не оскаржується таке нарахування, однак зазначається, що така сума податку станом на момент подання позову частково сплачена позивачем та вказане в податковій вимозі нарахування з такого податку не відповідає чинній сумі заборгованості (меншій). Позивач заявляє, що борг, визначений в оскаржуваній вимозі в частині нарахування частини чистого прибутку, вже стягується з позивача відповідачем в інших судових провадженнях, а також оскаржувалось позивачем раніше. Відповідач неодноразово звертався до суду за стягненням несплаченої частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, який виник наростаючим підсумком. Згідно з відомостями кабінету платника податків позивачем послідовно подавались декларації про податок на прибуток підприємств та розрахунок частини чистого прибутку (доходу) на державну частку згідно періодів подання квартальної та річної звітності на виконання вимог пункту 46.2 ст. 46 ПК України. Крім того, позивачем постійно сплачувалась частина чистого прибутку відповідно до задекларованих сум, в межах надходжень від господарської діяльності. Загалом позивачем за період 2017-20.10.2023 року до бюджету по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань за кодом класифікації доходів бюджету 21010100, було сплачено 27 034 523,48 гривень. Також з позивача за період 2017-жовтень 2023 року було стягнуто в рахунок сплати пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку в сумі 1 692 205,49 грн. Відповідне нарахування пені є протиправним та підлягає скасуванню. Основна частина визначених в оскаржуваній податковій вимозі сум вже стягується/стягувалась з позивача в інших провадженнях. Відносно платежу з частини чистого прибутку між сторонами вже є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021, який підтвердив, що відповідач не має права стягувати з позивача частину чистого прибутку за період до 23.05.2020 року. Відтак, включати цю суму до податкової вимоги ГУ ДПС у м. Києві також не може. Залишення в силі оскаржуваної податкової вимоги відносно частини чистого прибутку призведе до повторного протиправного стягнення з позивача цієї ж суми. Як встановив Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 18.10.2021 у справі №640/17770/20, нарахування відповідачем пені на частину чистого прибутку за період до 23.05.2020, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» 16 січня 2020 року №466-IX, є неправомірним. Враховуючи, що до 23.05.2020 частина чистого прибутку не вважалась податковим платежем у розумінні норм ПК України і заборгованість з її сплати не може вважатися податковим боргом, внаслідок чого застосування до вказаної заборгованості пені із посиланням на ст.129 ПК України є безпідставним, порушує конституційний принцип дії норми в часі та не відповідає змісту положенням податкового законодавства, якими врегульовано нарахування пені у разі несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов'язань. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за період до 23.05.2020.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано в частині податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 14 207 017,82 грн, з яких 13 683 083,49 грн податкового зобов'язання та 522 676,33 пені.
Зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «СЕРВІС» визначений податковою вимогою від 27.06.2023 №016733-1303-2615 борг щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 13 595 540,28 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «Сервіс» суму автоматично нарахованої пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), код 21010100, за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 2 304 282,28 гривень.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо погашення за рахунок отриманих коштів від державного підприємства «Сервіс» пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 1 749 268,12 гривень.
Зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві зарахувати пеню в загальній сумі 1 749 268,12 гривень в рахунок виконання зобов'язання державного підприємства «Сервіс» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), код 21010100.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що Державне підприємство «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) зареєстровано 20.02.1998, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, Шевченківський район м. Києва.
Основним видом діяльності за КВЕД є: 03.11 Морське рибальство.
27.06.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано податкову вимогу №0016733-1303-2615 про сплату суми податкового боргу у розмірі 15 107 017,82 грн.
Позивач звертаючись до суду з цим позовом, оскаржує вимогу на сумі 14 207 017,82 грн.
Також в податковій вимозі нараховано позивачу зобов?язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, 11020100, на суму 900 000,00 грн за результатами задекларованих позивачем зобов'язань з податку на прибуток. Позивачем не оскаржується таке нарахування, а тому не досліджується під час розгляду справи судом.
Оскаржувана вимога на суму 14 207 017,82 грн складається з основного платежу на суму 13 683 083,49 грн, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на суму 1 258 грн, пені на суму 522 676,33 грн.
Згідно тексту вимоги борг виник станом на 21.05.2019 року.
Не погоджуючись з прийнятою вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об'єктами державної власності», статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу).
Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.
Пунктом 2 Порядку №138 закріплено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартально фінансово - господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 3 Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державним унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємства та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової з податку на прибуток підприємств.
Матеріалам справи встановлено, що ДП «Сервіс» за період з 09.02.2017 по 2023 рік були задекларовані наступні суми частини чистого прибутку, що підтверджується розрахунками з частини чистого прибутку:
- 09.02.2017 за І квартал 2016 року на суму 2 424 404 грн;
- 09.02.2017 за І півріччя 2016 року на суму 2 486 945 грн;
- 09.02.2017 за 3 квартали 2016 року на суму 2 618 926 грн;
- 09.02.2017 за 2016 рік на суму 2 675 867 грн;
- 19.04.2017 за І квартал 2017 року на суму 311 705 грн;
- 08.08.2017 за І півріччя 2017 року на суму 1 097 393 грн;
- 25.10.2017 за 3 квартали 2017 року на суму 562 734 грн;
- 26.02.2018 за 2017 рік на суму 423 325 грн;
- 19.02.2019 за 2018 рік на суму 2 580 796 грн;
- 20.05.2019 за І квартал 2019 року на суму 2 418 640 грн;
- 05.02.2020 за 2019 рік на суму 3 499 606 грн;
- 19.04.2021 за 2020 рік на суму 520 111 грн;
- 01.02.2022 за 2021 на суму -110 386 грн;
- 23.01.2023 за 2022 рік на суму 1 158 160 грн;
- 28.04.2023 за І квартал 2023 на суму 12 227,00 грн;
- 25.07.2023 за І півріччя 2023 на суму -12227,00 грн.
Позивач вказує, що сума, визначена в оскаржуваній вимозі не відповідає належній сумі заборгованості, оскільки з позивача за період 2017-жовтень 2023 було стягнуто в рахунок сплати пені за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку в сумі 1 692 205,49 грн.
Також, позивач вказує, що в провадженні Окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №640/17770/20 за позовом Державного підприємства «СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення.
У справі №640/17770/20 надавалась правова оцінка податковій вимозі від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн. Борг за вказаною вимогою виник станом на 12.03.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №640/17770/20 адміністративний позов Державного підприємства «СЕРВІС» задоволено.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 11.06.2020 № 50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн. Державного підприємства «СЕРВІС».
Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Головного управління ДПС у м. Києві № 50327-10 від 11.06.2020 про опис майна у податкову заставу Державного підприємства «СЕРВІС».
В рішенні Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №640/17770/20 зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 18.04.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, за перший квартал 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (перший квартал 2018 року) складає 2 297 610 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 1 723 208 грн., з яких 0 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 1 723 208 грн.
Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за перший квартал 2018 року у розмірі 1 723 208,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2018 №127.
23.07.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, за перше півріччя 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (перше півріччя 2018 року) складає 5 209 878 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 3 907 409 грн., з яких 1 723 208 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 2 184 201 грн.
Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за перше півріччя 2018 року у розмірі 2 184 201,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2018 №1018.
19.10.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, за три квартали 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (три квартали 2018 року) складає 9 878 981 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 7 409 236 грн., з яких 3 907 409 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 3 501 827 грн.
Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2018 року у розмірі 3 501 827,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 15.11.2018 №1138 та № 173.
21.02.2019 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, за 2018 рік, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (2018 рік) складає 13 320 042 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 9 990 032,00 грн., з яких 7 409 236 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 2 580 796.
Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за 2018 рік у розмірі 2 580 796,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 №193 (а. с. 45).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ДП «СЕРВІС» своєчасно та в повному обсязі сплачено до державного бюджету частину чистого прибутку за відповідний період.
Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтями 9 та 10 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.
До місцевих податків та зборів належать: податок на майно; єдиний податок; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір; місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних та місцевих податків (зборів), встановлених у статтях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями».
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладені визначення понять «грошове зобов'язання» та «податкове зобов'язання» встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 Податкового кодексу України, перелік податків і зборів, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж, хоча і є обов'язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.
Аналогічний підхід до розуміння правової природи частини чистого прибутку висловлено у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18 та ін.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, лише Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.
Крім того, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України в редакції Закону № 466-IX).
Пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.
Тобто, законодавцем лише у травні 2020 року усунуто неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/19757/19.
Таким чином, враховуючи те, що частина чистого прибутку до 23.05.2020 не вважалася податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, відповідно заборгованість зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі №640/17770/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року - залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №640/17770/20 підтверджено протиправність нарахування заборгованості зі сплати частини чистого прибутку до 23.05.2020.
Натомість відповідачем в суму заборгованості, визначену оскаржуваною у цій справі вимозі включено суму боргу, якій вже надана правова оцінка у справі Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №640/17770/20.
Відтак, суд зазначає, що станом на 21.05.2019 (дату виникнення податкового боргу згідно податкової вимоги) частина чистого прибутку не була прирівняна до податкового боргу та заборгованість з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об?єднань не могла бути стягнута у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу.
Таким чином, платіж «частина чистого прибутку (доходу)» не був податковим боргом станом на 21.05.2019 і положення Податкового кодексу України не поширюються до даного виду зобов?язань до набуття чинності 23.05.2020 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» 16.01.2020 №466-ІХ.
Станом на 21.05.2019 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями, не була податковим зобов?язанням/боргом, не прирівнювалась до них та відносно неї не могло бути застосовано відповідачем механізм стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об?єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу, тобто, шляхом надіслання податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу (який діє відносно платежів, починаючи з 23.05.2020 року).
Згідно пп. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня застосовується виключно відносно податкового зобов?язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок, тому нарахування відповідачем пені в сумі 522 676,33 грн в податковій вимозі протиправне.
Навіть поширення на розрахунок частини чистого прибутку режиму податкової в декларації та встановлення умов стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об??єднань у порядку, визначеному статтями 59,60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» 16 січня 2020 року №466-1Х, який набрав чинність 23.05.2020, не дає однозначного висновку про право відповідача на нарахування пені на такі зобов?язання платника податків на підставі ст. 126 ПК України.
Навіть після набуття таким законом чинності з 23.05.2020 відносно платежів частини чистого прибутку, обов?язок щодо сплати яких виникатиме після цього, неоднозначною є можливість нарахування пені на підставі ст. 126 ПК У країни.
Також, судом встановлено, що у квітні 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Сервіс" про стягнення коштів у сумі 8 916 216,50 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №826/5841/18 у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) до Державного підприємства "Сервіс" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82А, код ЄДРПОУ 25139756) про стягнення коштів - відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі №826/5841/18 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року скасовано та прийнято у справі нову постанову наступного змісту: адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного підприємства "Сервіс" про стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до Держаного бюджету у сумі 8 916 216,50 грн. залишити без розгляду.
Підставою для залишення позову без розгляду є пропуск строку звернення до суду.
Щодо другого адміністративного позову про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках на суму 6 969 446,08 гривень (частини чистого прибутку (доходу)), суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №640/22214/18 від 28.12.2018 було відкрито провадження.
Згідно доданого до адміністративного позову розрахунку заборгованості з частини чистого прибутку заборгованість розрахована позивачем за результатами подання декларацій з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2017 року, річної декларації за 2017 рік, декларації за 1 квартал 2018 року та декларації за 2 квартал 2018 року. Всього в такому позові зафіксовано по конкретним деклараціям наростаючим підсумком 4 893 468,00 грн - частина чистого прибутку та пеня - 1 123 360,90 грн.
Даний позов ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2019 №640/22214/18 було залишено без розгляду. Таке залишення мотивовано необгрунтованістю суми заявлених стягнень, крім того, на розгляді в суді вже знаходився аналогічний спір, проте предметом позову була інша сума заборгованості.
Наразі в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «СЕРВІС» №640/23900/19 про стягнення заборгованості (частини чистого прибутку) у розмірі 5 646 099,21 грн.
У справі №640/23900/19, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, податкова вимога стосується сплати частини чистого прибутку за 2016-2019 роки.
У зв?язку із зарахуванням платежів з частини чистого прибутку за часом виникнення наростаючим підсумком без врахування позовної давності ГУ ДПС у м. Києві платежі, які отримувались від ДП «СЕРВІС» протягом 2018-2019 року, зараховувались в погашення зобов'язання за 2016-2017 роки. Платежі, які отримувались в 2020-2023 роках, зараховувались у відповідні попередні задекларовані зобов?язання.
Згідно поданого позивачем - ГУ ДПС к м. Києві - до позовної заяви у справі №640/23900/19 розрахунку недоїмки вимоги стосуються податкової декларації з податку на прибуток підприємств та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за: за третій квартал 2018 року №9228952569 від 19.10.2018 на суму 61 308,21 грн; за 2018 рік №9310666221 від 21.02.2019 на суму 2 580 796,00 грн; за перший квартал 2019 року №9080091390 на суму 2 418 640,00 грн; за півріччя 2019 року №9155898010 від 17.07.2019 на суму 585 355,00 грн.
Тобто, ГУ ДПС к м. Києві виокремлено в першому розрахунку до позовної заяви чотири окремі декларації, по яким нараховано зобов?язання і подано позовну заяву.
Однак, як свідчить роздруківка з бази даних по обліку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за листопад 2018 та 2019 рік позивач станом на 19.11.2018 року вже обліковував недоїмку в розмірі 2 280 641,60 грн.
Після подання відповідачем декларації за третій квартал 2018 року №9228952569 від 19.10.2018 сума недоїмки була збільшена на 3 501 827,00 грн.
Згідно розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за три квартали 2018 року (квитанція №2 реєстраційний номер №9228952569 від 19.10.2018) позивачем задекларовано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті бюджету, в розмірі 3 501 827,00 грн.
Відповідно до пп. 49.18.2. п. 49.18 ст. 49, п 57.1 ст. 57 ПК України, що підтверджується роздруківкою з кабінету платника податків станом на 19.02.2020, позивачем двома платежами 15.11.2018 року було сплачено задекларовану в 3 кварталі 2018 року суму: 201 827,00 +3 300 000,00 грн. Однак, така сума не була зарахована в рахунок погашення зобов?язання згідно такого розрахунку №9228952569 від 19.10.2018.
Після цього позивачем 18.12.2019 було сплачено платіж в сумах 200 000,00+150 000,00 грн, які відповідач спрямував на погашення незаконно нарахованої пені, штрафних санкцій і, в частині 96 440,60 грн - на погашення платежу.
Штучність вирахування відповідачем в такій справі відповідного боргу в розрахункові позовних вимог за декларацією за 3 квартал 2018 року підтверджується тим, що в розрахунках позивача сальдо на 30.11.2018 не співпадає з сальдо на початок року 31.12.2018. Згідно відомостей електронного кабінету позивача за 2018 рік загалом ним згідно декларацій було задекларовано 7 832 561,00 грн. При цьому позивачем за період з 31.12.2017 по 31.12.2018 було сплачено в бюджет 11 142 561,00 грн. Тобто, переплата за конкретними деклараціями за 2017 рік, перший квартал, півріччя, третій квартал 2018 року (нарахування за якими ввійшли в календарний рік) становить 3 310 000,00 грн. За цей період відповідачем протиправно всупереч пп. 129.1.1 ст. 129, ст. 126 ПК України, на їх підставі, було нараховано 1 381 847,66 грн пені та штрафної санкції, з яких 615 999,26 грн утримано з коштів, які були сплачені позивачем.
Аналогічно ГУ ДПС у м. Києві нараховувались зобов?язання за 01.01.2019-30.09.2019, як це підтверджується наданими ним розрахунками та роздруківкою з електронного кабінету платника податків ДП «Сервіс».
Недоїмка на початок періоду 31.12.2018 - 5 686 028,00 грн.
Згідно розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за 2018 рік (квитанція №2 реєстраційний номер Nє9310666221 від 21.02.2019) ДП «Сервіс» задекларовано частину чистого прибутку на суму 2 580 796,00 грн.
Задекларована сума була сплачена позивачем двома платіжними дорученням №193 від 26.02.2019 на суму 2 580 796,00 грн та №70 від 29.02.2019 на суму 250 000,00 грн.
Однак, як вбачається з розрахунків, відповідач спрямував на погашення задекларованої частини чистого прибутку відповідача лише 2 184 201,00 грн. Натомість, 646 595,00 грн відповідач спрямував на погашення нарахованої пені та штрафних санкцій.
Після цього позивачем здійснено платіж 28.03.2019 року в сумі 100 000,00 грн, який відповідачем спрямовується на погашення пені.
Згідно розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за перший квартал 2019 року (квитанція №9080091390 від 22.04.2019) позивачем задекларовано частину чистого прибутку на суму 2 418 640,00 грн.
Задекларована сума була сплачена позивачем двома платежами 24.04.2019 платіжне доручення №206 на суму 1 000 000,00 грн та платіжне доручення №166 на суму 1 418 640,00 грн. Крім того, позивачем платіжним дорученням №164 від 24.04.2019 в рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску було сплачено 100 000 грн, які відповідач зарахував на погашення боргу минулих періодів з частини чистого прибутку.
За період 01.01.2019-30.09.2019 по податковим деклараціям, які ввійшли в позовні вимоги в справі №640/23900/19 позивачем було сплачено до бюджету 6 384 791,00 грн.
При цьому відповідно до поданих за період 01.01.2019-30.09.2019 податкових декларацій, які ввійшли в розрахунок позовних вимог (за 2018 рік, за перший квартал 2019 року, за півріччя 2019 року) позивачем було задекларовано лише 5 584 791,00 грн.
Тобто, наявна переплата з боку позивача за такими деклараціями.
Згідно розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об?єднаннями за півріччя 2019 року (квитанція №9155898010 від 17.07.2019) позивачем задекларовано частину чистого прибутку на суму 585 355,00 грн.
Задекларована сума була сплачена позивачем 12.08.2019 року платіжним дорученням №217. Крім того позивачем 18.07.2019 платіжним дорученням №262 було здійснено платіж в рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску в розмірі 100 000.00 грн та 25.09.2019 платіжним дорученням №233 - в сумі 250 000,00 грн, які відповідачем було спрямовано на сплату частини чистого прибутку.
Таким чином, приймаючи оскаржувану податкову вимогу у цій справі, що розглядається, ГУ ДПС у м. Києві фактично повторно заявлено до позивача вимогу про сплату того самого податкового боргу.
Трьома зазначеними справами відповідач стягує з позивача частину чистого прибутку за період з першого півріччя 2016 - по перше півріччя 2017 (справа №826/5841/18); за період з 3 кварталу 2017 по 2 квартал 2018 (справа №640/22214/18); за період з 3 кварталу 2018 - по І півріччя 2019 року (справа №640/23900/19).
Також, матеріалами справи встановлено, що наразі в Окружному адміністративному суді міста Києва знаходиться справа за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ДП «СЕРВІС» №640/30086/20 про стягнення заборгованості (частини чистого прибутку) у розмірі 10 728 053,55 грн.
Такий позов стосується періоду з 11.03.2019 по 28.08.2020 згідно розрахунку заборгованості з частини чистого прибутку, доданого до позовної заяви ГУ ДПС в м. Києві.
Тобто, ця справа вже стосується частини наступного періоду, суми за яким включені до оскарженої податкової вимоги в поточній справі.
Отже, в судовому порядку відповідачем не підтверджено наявність несплаченої заборгованості за позивачем на суму 13 683 083,49 грн податкового зобов?язання та 522 676,33 пені, відтак оскаржувана вимога від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 14 207 017,82 грн, з яких 13 683 083,49 грн податкового зобов?язання та 522 676,33 пені підлягає скасуванню в судовому порядку як протиправна.
Як наслідок підлягає задоволенню вимог про зобов?язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «СЕРВІС» визначений податковою вимогою від 27.06.2023 №016733-1303-2615 борг щодо частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 13 595 540,28 грн.
Проте, суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині формулювання «що матиме насідком звільнення з податкової застави майна державного підприємства «СЕРВІС», оскільки наслідки скасування податкової вимоги не стосуються суті спору у цій справі та є передчасними.
Щодо вимоги про визнання протиправним автоматичне нарахування Головним управлінням ДПС у м. Києві в ІКП для державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756) пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 2 304 282,28 гривень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли на контролюючий орган покладено обов'язок визначити суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 57.4 статті 57 ПК України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Остання норма кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, відповідно до якої у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Отже, за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом).
Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків.
Враховуючи вищенаведене, граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, дають підстави для висновку, що законодавець пов'язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов'язання, визначеного ПК України. А строк сплати податкового зобов'язання, на відміну від грошового зобов'язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов'язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.
Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм ПК України узгодження грошових зобов'язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.
На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 ПК України, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов'язання (його частини), у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов'язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов'язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов'язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.
При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховується в обов'язковому порядку в силу вимог ПК України і за встановленою ним формулою, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов'язку платника податків з її сплати нерозривно пов'язаний з моментом виникнення обов'язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені. Тому для врегулювання підстав для скасування автоматично нарахованої пені за період заниження у разі повного або часткового скасування податкового повідомлення-рішення і була законодавцем введена норма пункту 129.2 статті 129 ПК України.
Отже, застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов'язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов'язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20.
Отже, колегі суддів зазначає, що пеня нараховується в обов'язковому порядку в силу вимог ПКУ і за встановленою ним формулою, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень.
Відтак, суд не може визнати протиправним автоматичне нарахування пені, оскільки це технічний процес, не пов'язаний з діями відповідача або прийняттям відповідного рішення.
Отже, в задоволенні вказаної вимог належить відмовити.
Проте, враховуючи відсутність підтвердженого факту наявності заборгованості за податковою вимогою від 27.06.2023 №0016733-1303-2615 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в сумі 14 207 017,82 грн, з яких 13 683 083,49 грн податкового зобов?язання та 522 676,33 пені, суд вважає за необхідне зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з інтегрованої картки платника податків державного підприємства «Сервіс» суму автоматично нарахованої пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань), код 21010100, за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 2 304 282,28 гривень.
Оскільки під час розгляду справи встановлено протиправне погашення за рахунок отриманих коштів від державного підприємства «Сервіс» пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 1 749 268,12 гривень, суд вважає, що вимога про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо погашення за рахунок отриманих коштів від державного підприємства «Сервіс» пені по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань) за період з 2017 по 11.03.2024 в загальній сумі 1 749 268,12 гривень підлягає задоволенню.
Для відновлення порушеного права позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Головне управління ДПС у м. Києві зарахувати пеню в загальній сумі 1 749 268,12 гривень в рахунок виконання зобов?язання державного підприємства «Сервіс» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань), код 21010100.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 01 серпня 2024 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Т.Р. Вівдиченко
В.П. Мельничук