01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Білоцька Л.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
31 липня 2024 року Справа № 370/978/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови та закриття справи
про адміністративне правопорушення,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від серії ЕНА №1708551 від 21.03.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв?язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що його не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки вказане можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, Позивач стверджує, що прилад TruCam, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, не може триматися в руках інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Крім того, ОСОБА_1 відзначає, що йому було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги.
На підтвердження правильності своєї правової позиції Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 18.02.2023 у справі №524/9827/16-а, а також на правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23.
2. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а надані докази не підтверджують законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, наполягаючи на тому, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому, Апелянт стверджує, що Позивач був ознайомлений із правами, якими користується особа, щодо якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та не було створено жодних перешкод у реалізації вказаних прав.
Також Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з?ясував обставини цієї справи, оскільки не дослідив усіх поданих стороною Відповідача доказів, а саме відеодокази, які були надіслані в електронній формі через ЄСІТС.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції у цій справі прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 та від 11.07.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.03.2024 року Інспектором Управління патрульної поліції у Чернігівській області капралом поліції Вороною Катериною Сергіївною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1708551 від 21.03.2024 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно фабули постанови, 21.03.2024 року о 10 год. 40 хв. в м. Чернігів, дорога Р56 7 км, водій керував ТЗ в Чернігівській області а/д Р-56 Чернігів - Пакуль - КПП Славутич 7 км, на ділянці дороги, що позначена д.з. 5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 77 км/год,чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год. Зафіксовано приладом TRUСАМ LТІ 20/20 ТС000308, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах /т.1 а.с. 13/.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
У п.п. 8.1, 8.2 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Пунктом 8.4 ПДР України передбачено, що дорожні знаки(додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно розділу 33 ПДР України, дорожній знак 5.49 означає "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 122 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
10. Водночас, усуваючи неповноту з?ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів відзначає, що Відповідачем, разом із відзивом на позовну заяву, до матеріалів цієї справи долучено також відеозаписи на яких зафіксовано момент вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та процес розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
11. Зазначені докази було подано Відповідачем через Електронний суд та долучені до матеріалів справи в електронному вигляді. Водночас, як вбачається з висновків суду першої інстанції, такі докази залишилися поза увагою суду, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому з огляду на наступне.
12. Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що з відеозапису та фото з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000308) вбачається, що автомобіль Audi Q7 номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 77 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР більш, ніж на 20 км/год. На відео та фото також видно, як червона позначка фіксується на автомобілі Позивача, тобто вимірює швидкість саме цього автомобіля.
13. Отже, факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, за яке його було притягнуто до відповідальності, підтверджується матеріалами справи.
14. При цьому, колегія суддів вважає помилковим твердження Позивача про те, що відеозапис з приладу TruCam не відповідає вимогам ст.ст. 73-76 КАС України з огляду на наступне.
15. Так, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/28253, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 21.08.2023, яке чинне до 21.08.2024, зазначений прилад станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним до застосування.
16. Крім того, цим же свідоцтвом передбачено можливість використання вказаного приладу в ручному режимі вимірювання з похибкою +/- 2км/год.
17. Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20 №ТС000308, виробництва LaserTechnologyInc також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 № 04/05/02/-2522, який засвідчує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІSO/IES 18033-3:2015.
18. З листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
19. Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam LTІ 20/20, яким було зафіксовано порушення Позивачем швидкісного режиму на ділянці А/Д Р-56. Чернігів - Пакуль - КПП Славутич, 7 км передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2%.
20. Тож, показники вказаного приладу, на підставі яких Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є належним і допустимим доказом у справі.
12. Окрім цього, Позивача було ознайомлено із записом вищезгаданого приладу TruCam LTІ 20/20 №ТС000308, тобто з доказом порушення, за яке його в наступному притягнуто до відповідальності.
13. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що матеріалами справи також підтверджується розташування дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» з табличкою 7.2.1 «Зона дії» (3 км) на км 6+000(ліворуч та праворуч) та на 7+850 праворуч дороги.
14. Також, аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів відзначає й те, що Позивачу після його зупинки інспектором було надано можливість скористатися правовою допомогою, але він таке право не реалізував, зокрема не вчинив жодних дій для виклику адвоката та/або іншого правозахисника на місце та/або для отримання консультації за телефоном.
15. Твердження ОСОБА_1 про те, що йому було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки, як вбачається з вищенаведених правових приписів, законодавством передбачено розгляд відповідних справ про адміністративні правопорушення безпосередньо на місці їх вчинення і Позивач мав реальну можливість реалізувати своє право на правничу допомогу засобами телефонного та/або інтернет зв'язку, що ним зроблено не було.
16. При цьому, колегія суддів відзначає, що з наявного у матеріалах електронної справи відеозапису вбачається, що капрал поліції Ворона К.С. двічі надавала Позивачу можливість реалізувати право на правничу допомогу.
17. З цих підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а.
18. Разом з тим, судова колегія зазначає, що Позивач реалізував своє право на захист, звернувшись з цим позовом у справі. Втім, наведені ним доводи не спростовують ані факту вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, ані правомірності оскаржуваної ним постанови.
19. У контексті аналізу таких доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).
20. Отже, ретельно проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні у справі докази, судова колегія зазначає, що спірну постанову серії ДПО ЕНА №1708551 від 21.03.2024 винесено Відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства.
21. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
22. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для скасування спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
23. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
24. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню, рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року- скасуванню.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 31 липня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк