01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
31 липня 2024 року Справа № 320/6156/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І.,Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області (далі - Відповідач) в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо встановлення обмеження суми пенсії, що виплачується ОСОБА_1 , розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обчислювати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без застосування обмеження максимальним розміром пенсії з 05.03.2019;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії, що виплачується ОСОБА_1 , з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обчислювати належну ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% видів грошового забезпечення, що зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/4004/19 від 10.11.2020 №2/5/56, у сумі 25303,12 грн. з 05.03.2019 та провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 05.03.2019, з урахуванням раніше сплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії, що виплачується ОСОБА_1 , з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області обчислювати належну ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% видів грошового забезпечення, що зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у порядку, визначеному відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/4004/19 від 10.11.2020 №2/5/56, у сумі 25303,12 грн. з 05.03.2019 та провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 05.03.2019, з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 адміністративний позов задоволено повністю.
21.06.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій Позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі шляхом подачі звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, 15.02.2024 відмовлено у прийнятті звіту, становлено Головному управлінню Пенсійного фонду України Київської області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 05.09.2022 у справі №320/6156/22.
У судовому засіданні 27.02.2024 представник Відповідача втретє подав звіт від 26.02.2024 №70557.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - відмовлено. Встановлено новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не виконав рішення суду, оскільки розмір його пенсії з квітня 2019 року має бути не менше 19321,65 грн., у той час як вказані контролюючим органом у розрахунку суми є меншими, з приводу чого суд зазначає таке.
При цьому суд вказав, що звіт Відповідача не містить жодних пояснень щодо алгоритму визначення розміру пенсії Позивача з квітня 2019 року на виконання судового рішення у цій справі та встановлення її на рівні 13421,80 грн.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виконання рішення суду у цій справі прийняти.
Апелянт зазначає, що у Позивача розмір пенсії станом на 01.05.2024 становить 25578,66 грн, а максимальним розмір - 23610,00 грн , що підтверджує твердження Головного управління про виконання рішення суду. Крім того, станом на 01.04.2019 розмір пенсії Позивача був визначений на рівні 19693,45 грн.
Також пенсійний орган стверджує, що фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Крім того, Апелянт повідомив, що Головним управлінням було направлено до Пенсійного фонду України запит від 25.03.2024 №1000-0902-5/52356 про виділення коштів на погашення заборгованості, що виникла після перерахунку пенсії на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №320/6156/22. У відповідь Пенсійний фонд повідомив, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття звіту про виконання рішення суду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 та 03.07.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, наполягаючи на тому, що судове рішення у справі №320/6156/22 залишається не виконаним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У частинах першій, другій, третій, сьомій статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів повторно зазначає, що у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №320/6156/22 було зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою від 10.11.2020 № 2/5/56, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.
Разом з тим, зі звіту пенсійного органу, наданого до суду першої інстанції повторно, а також з апеляційної скарги вбачається, що Відповідачем, на виконання судового рішення в цій справі, не було належним чином здійснено ані перерахунку пенсії Позивача, ані виплати нарахованих сум.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, пенсія Позивача наразі обраховується виходячи з 70% грошового забезпечення.Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір пенсії Позивача з квітня 2019 року мав становити не менше 19312,65 грн (27589,50 грн. х 70%/100%).
Проте, з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії від 22.02.2024 вбачається, що розмір пенсії за квітень 2019 року, яка підлягає виплаті Позивачу на виконання вказаного судового рішення, становить 13421,80 грн.
Разом з тим, Апелянтом разом зі скаргою подано до суду апеляційної інстанції протокол за пенсійною справою ФК-57657 (Міноборони) від 01.04.2029 з якого вбачається, що основний розмір пенсії Позивача становить 19312,65 грн. На підставі цього розрахунку пенсійний орган стверджує про виконання рішення суду.
Однак, колегія суддів відзначає, що вказаний протокол суперечить здійсненому пенсійним органом розрахунку на доплату пенсії, який наявний у матеріалах справи /т.2 а.с. 19-20/ .
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №320/6156/22 ГУ ПФУ у Київській області було зобов'язано здійснити не лише перерахунок пенсії Позивача, а й виплатити її.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази зарахування на рахунок Позивача суми боргу, станом на 31.07.2024 вказане вище рішення Відповідачем не виконане.
При цьому, колегія суддів відзначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду у цій справі набрало законної сили та є обов'язковим до виконання в повному обсязі.
Доводи Відповідача щодо відсутності коштів для виконання рішення суду в цій справі колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність коштів, не дає право боржнику не виконувати рішення суду та не є поважною причиною для його невиконання.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 815/591/17.
У справі «Сук проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань.
У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.
«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).
Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав приймати повторний звіт та/або вважати, що судове рішення в цій справі було виконано Відповідачем у повному обсязі і що захищене в цій справі право Позивачів на належне пенсійне забезпечення повністю відновлено.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 31 липня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк