01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Шевченко Н.М.
Суддя-доповідач Епель О.В.
31 липня 2024 року Справа № 320/8609/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, проте Відповідач безпідставно обмежив його в реалізації вказаного права.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, викладене у листі від 15.08.2022 № 1000-0203-8/76022 про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу;
- зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно-правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
При цьому суд зазначив, що починаючи із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми частини 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплаті доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017, а відтак і виплата нарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у Позивача із листопада 2020 року по червень 2021.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі наполягаючи на тому, що Апелянт здійснював всі нараховані пенсійні виплати Позивачу у строки та згідно чинного законодавства України.
В обґрунтування своєї позиції Апелянт також посилається на норми Закону №2050 та зазначає, що він підлягає застосуванню виключно за умови порушення строків виплати вже нарахованих та належних до виплати періодичних платежів, у тому числі пенсійних виплат.
При цьому пенсійний орган відзначає, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 та 03.07.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є громадянином, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", Відповідач здійснив перерахунок пенсії Позивача з 01.01.2016.
Водночас, виплата Позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у червні 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії /т.1 а.с. 6/.
У листі від 15.08.2022 №1000-0203/8-76022 Відповідач повідомив Позивача про алгоритм виплати нарахованих внаслідок перерахунку пенсії сум, зазначивши, що підстави для нарахування компенсації відсутні /т.1 а.с. 7-8/.
8. У зв'язку з цим Позивач вважає, що Відповідачем порушено строки виплати пенсії, що є підставою для виникнення права на виплату спірної компенсації втраченого доходу, а тому звернувся до суду з цим позовом.
9. Нормативно-правове регулювання.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову №103, пунктом 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України №103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020), частиною другою пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01.01.2020 виплачується пенсія, яка з 01.01.2016 перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року) частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
11. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
12. Доводи Апелянта про те, що спірні виплати були проведені ГУ ПФУ в м. Києві згідно з постановою Кабінету Міністрів України, якою були встановлено порядок та відповідні строки виплати перерахованої у 2018 році пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
13. Так, поетапний порядок і відстрочення виплати перерахованих особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ пенсій було встановлено спочатку пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, який визнано протиправним та нечинним рішенням суду у справі №826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019, а згодом - частиною другою пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088, яка також визнана протиправною та нечинною рішенням суду у справі №640/620/20, яке набрало законної сили 29.09.2020.
14. Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що саме 29.09.2020 є моментом виникнення у Відповідача обов'язку з виплати Позивачу всієї суми перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії, адже норми, які встановлювали відстрочення та поетапність її виплати, визнані нечинними у судовому порядку.
15. Окрім того, з огляду на приписи ст. 2 та п. 2 Порядку №159, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що Позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з листопада 2020 року (сплив одного місяця з дня затримки виплати) по червень 2021 року (місяць, в якому завершено виплату перерахованої пенсії).
16. Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
17. Отже, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, однак, при цьому, допустив порушення норм процесуального права, які виразилися у наступному.
Суд першої інстанції в резолютивній частині зазначив про задоволення позовних вимог повністю, водночас зменшив період, за який Позивач просив здійснити йому нарахування та сплату спірної компенсації, чим припустився суперечливих висновків.
В мотивувальній частині суд першої інстанції обґрунтував прийняття такого рішення необхідністю виходу за межі позовних вимог. Разом з тим, відповідно до приписів КАСУ, зокрема ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту, свобод, інтересів людини і громадянина.
Судова колегія акцентує увагу, що словосполучення «ефективний спосіб захисту прав» - це такий спосіб, який не може суперечити суті заявлених позовних вимог , визначених особою, яка звернулася до суду і обирається судом для повного захисту і відновлення її порушених прав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Отже, вихід судом за межі заявлених позовних вимог не може призводити до їх зменшення. Про часткове задоволення позову суд приймає відповідне рішення з обгрунтованням своїх мотивів.
18. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
19. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права.
20. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року - зміні в мотивувальній та резолютивній частині.
21. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови суду, та в частині абзацу першого резолютивної частини, виклавши його в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 задовольнити частково».
Доповнити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року абзацом четвертим, який викласти у наступній редакції:
«У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.»
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 31 липня 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк