Справа № 320/3906/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Горобцова Я.В.
Іменем України
31 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з врахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.01.2016;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, з врахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.01.2016;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019;
- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за вислугою років у розмірі 90% сум грошового забезпечення згідно із Законом № 2262-XII.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу було проведено перерахунок пенсії, проте, під час перерахунку розмір пенсії був зменшений до 70 % сум грошового забезпечення.
Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву» 25.05.2021 видала довідку №168 про розмір грошового забезпечення, до якої включені такі види грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням (майор поліції); надбавка за стаж служби в поліції; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції; премія (всього 18 076,54 грн).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву» від 25.05.2021 №168.
Листом від 09.12.2022 №27287-26080/К-02/8-2600/22 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відмовляючи у перерахунку грошового забезпечення позивачеві, встановленого на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення від 25.05.2021 № 168, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, суд вказав, що при перерахунку пенсії зміні підлягають складові грошового забезпечення, а не розмір пенсії у відсотковому відношенні до грошового забезпечення, встановлений при призначенні пенсії позивачу.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відтак, у даному провадженні підлягає вирішенню питання щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача здійснення перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, обираючи спосіб захисту порушених прав, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, для цілей застосування частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції дискреція адміністративного суду поширюється на вибір найбільш ефективного способу захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, встановивши наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, суд має прийняти рішення, яке поновить порушені права позивача та унеможливить подальші зловживання у реалізації таких прав й мінімізує можливість повторного звернення до суду за їх захистом.
Так, у справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив протиправність зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії, за результатами чого суд поновив таке право у найбільш ефективний спосіб - зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у належному відсотковому розмірі.
Також судом першої інстанції встановлено протиправність відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по м. Києву» від 25.05.2021 №168, у зв'язку із чим судом також поновлено таке право у найбільш ефективний спосіб - зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно вказаної довідки.
Таким чином, всі права позивача, за захистом яких він звернувся до суду були поновлені судом у належний та найбільш ефективний спосіб.
Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 821/1438/17.
Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на отримання пенсії з урахуванням нових складових грошового забезпечення, які включені в оновлену довідку про складові грошового забезпечення, а також право позивача на певний відсотковий розмір пенсії.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач здійснив розрахунок пенсії з урахуванням зменшеного її відсоткового розміру після перерахунку на підставі спірної довідки. Відтак, вказаного спору на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Не заперечуючи права позивача на отримання пенсії певному відсотковому розмірі, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% після перерахунку на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168 не було порушене, позаяк у спірних правовідносинах такого перерахунку взагалі ще не відбулося, що у свою чергу і зумовило звернення до суду.
Колегія суддів повторно, наголошує на тому, що судовому захисту підлягають виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Аналогічна підхід викладений Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі №560/2120/20, згідно якої вимоги щодо відсотку грошового забезпечення, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Суд апеляційної інстанції вважає, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2021 № 168 фактично стосується дій, які мають бути вчинені відповідачем у майбутньому на виконання судового рішення у даній справі. Тому, у разі, якщо позивач вважатиме, що рішення суду першої інстанції не виконане відповідачем, або ж виконане неналежним чином, позивач вправі ініціювати перед судом застосування заходів судового контролю, зокрема у порядку статей 382, 383 КАС.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку