справа №380/2376/24
31 липня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 36 рішення МО України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №20/в від 03 листопада 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII;
- зобов?язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв?язку із втратою професійної працездатності у розмірі 25 відсотків внаслідок травми, пов?язаної із захистом Батьківщини, що сталася 05.05.2022, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА №012492 від 12.04.2023 відповідно до Закону №2011-XII.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та 22.09.2022 звільнений в запас та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За результатом первинного огляду 12.04.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_3 №1 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 05.05.2022. У зв'язку з чим подав до відповідача заяву про виплату одноразової грошової допомоги та надав необхідні документи. ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 22.11.2023 №с/17971 повідомив, що комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.11.2023 №20/в, дійшла висновку про відмову в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини встановлено 12.04.2023, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, що не відповідає підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Позивача звільнено 22.09.2022, а ступніть втрати працездатності встановлено 12.04.2023, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Позивачем не надав жодних доказів того, що він був позбавлений можливості вчасно звернутися за висновком про ступінь втрати працездатності, а також чи вживав всіх необхідних заходів для цього (оформлення нотаріально посвідченої довіреності для представника, надсилання документів поштою - тощо). Отже, оскільки ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності встановлено 12.04.2023, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби - 22.09.2022, то право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця не виникає. Вважає, що при розгляді справи за даним позовом до компетенції суду не належить право приймати рішення про зобов'язання МО України вчинити дії щодо призначення та виплати такої одноразової грошової допомоги, оскільки таке відноситься до дискреційних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.
Третьою особою надано пояснення, суть яких відповідає змісту відзиву на позовну заяву і полягає у відсутності у позивача права на спірну допомогу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 02.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 21.02.2024 (вх. №13894) подано клопотання про залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яке задоволено ухвалою суду від 26.02.2024.
Відповідачем 27.02.2024 (вх. №15208) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 08.03.2024 (вх. №18259) подано відповідь на відзив.
Третьою особою 12.03.2024 (вх. №18946) подано пояснення по справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2022 №261 позивача було звільнено в запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні присини - у звязку із наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків частини.
Відповідно до довідки огляду МСЕК серії 12 ААА №012492 від 12.04.2023 позивачу встановлено 25% втрати працездатності, причина: травма, пов'язана із захистом Батьківщини.
ОСОБА_1 18.04.2023 через ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, до якої долучено такі документи: копію довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12 ААА №012492 від 12.04.2023; копію довідки про результати отримання травми №9239 від 10.11.2022; копію витягу з протоколу 16 РВЛК №261 від 13.02.2023; копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 12.10.2011; копію наказу про звільнення з військової служби; копію паспорта та ідентифікаційного коду.
ІНФОРМАЦІЯ_5 16.05.2023 вказану заяву ОСОБА_1 з пакетом поданих ним документів супровідним листом №с/7967 направлено на адресу Департаменту соціального забезпечення МО України.
Як слідує з супровідного листа від 16.05.2023 №с/7967, ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано передбачений пунктом 13 Порядку №975 висновок щодо можливості виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 , оскільки Командування вважає, що такий не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 25% 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено відсоток втрати працездатності.
У наявній заяві позивача про згоду на збір та оброблення персональних даних від 18.04.2023 міститься власноручний напис ОСОБА_1 про те, що йому повідомлено про можливе неприйняття документів у зв'язку із проходженням МСЕК із запізненням після звільнення з військової служби.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за результатами розгляду заяви позивача ат долучених до неї документів 03.11.2023 відмовила в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з тих підстав, що встановлення ступеня втрати працездатності відбулося понад тримісячний термін після звільнення його з військової служби, передбаченого пунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вважаючи відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою професійної працездатності протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантію військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до приписів частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, законодавець виділяє три групи соціальних ризиків, з настанням яких виникає право відповідних категорій осіб на виплату одноразової грошової допомоги, а саме:
загибель (смерть) - пункти 1-3 частини другої статті 16 Закону;
інвалідність - пункти 4-6 частини другої статті 16 Закону;
втрата працездатності без встановлення інвалідності - пункти 7-9 частини другої статті 16 Закону.
Зокрема, відповідно до пункту 7 частини другої цієї статті 16 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що саме дата, яка зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2024 у справі № 280/8617/21, від 08.04.2024 у справі № 240/512/22, від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23, від 08.05.2024 у справі № 240/17749/20.
Відповідно до абзацу пункту 7 Порядку № 975 ( в редакції, синній на момент виникнення спірних правовідносин) У разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Тобто, і Закон № 2011-XII, і Порядок № 975 однаково регулюють питання виникнення у особи права на призначення одноразової грошової допомоги у разі отримання травми під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, обмежуючи таке тримісячним строком після звільнення її з військової служби.
Застережень щодо відходу від цього строку з будь-яких причин ні Закон № 2011-XII, ні Порядок № 975 не містять.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що обласною МСЕК №1 ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №676 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, травма, пов'язана із захистом Батьківщини, дата встановлення страхового випадку згідно Витягу ВЛК №261 від 13.02.2023, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 012492 від 12.04.2023.
Як вказано у Витягу з протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №261 від 13.02.2023, мінно-вибухова травма (05.05.2022) ОСОБА_1 підтверджена довідкою №9239 від 10.11.2022 командира в/ч НОМЕР_1 та військово-медичними документами і така травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків частини НОМЕР_1 22.09.2022 на підставі наказу командира від 22.09.2022 №261.
Втрату 25% працездатності без встановлення йому інвалідності через отримання травми під час виконання обов'язків військової служби позивачу встановлено 12.04.2023 (довідка обласної МСЕК серії 12 ААА № 012492 від 12.04.2023), тобто через сім місяців після звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Встановлені судом на підставі наявних у справі належних та допустимих доказів фактичні обставини дають підстави стверджувати, що встановлення позивачу ступеню втрати працездатності відбулося поза межами визначеного Законом № 2011-XII та Порядком № 975 присічного трьохмісячного строку після звільнення його з військової служби, з дотриманням якого законодавець пов'язує наявність права на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд виснує про правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд дійшов висновку, що таке відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному законодавству, відповідач при його прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави визнання цього рішення протиправним та свідчить про безпідставність першої позовної вимоги, у задоволенні якої слід відмовити.
Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги, тому ураховуючи висновок суду про безпідставність першої позовної вимоги, також не підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (пр-т., Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома