31 липня 2024 року м. Львівсправа № 380/16127/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ЛМКП «Львівтеплоенерго», в якому просить визнати дії Відповідача протиправними та скасувати незаконне Рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на свій претензійний лист від 08 червня 2024 року щодо перерахунку вартості послуги з постачання гарячої води за адресою вул. Щурата, 12/33 позивач отримав відповідь відповідача від 19 червня 2024 року № 08-7522-06/24 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. На погоджуючись із цією відповіддю відповідача, уважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суддя відзначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Під час визначення предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні ураховувати права та/або інтереси, за захистом яких звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, їх зміст та правову природу.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Стосовно терміна «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 - 4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21 - 23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18 - 20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19 - 21)).
У цій справі позивач звернувся з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» та просить визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача, які стосуються перерахунку вартості послуги з постачання гарячої води за адресою вул. Щурата, 12/33.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189 постачання гарячої води належить до комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 2189 учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
За змістом пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2189 виконавцем послуг з постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2189 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договірні відносини, які виникають між сторонами, в тому числі й щодо надання житлово-комунальних послуг є цивільними правовідносинами, розгляд та вирішення яких на підставі абзацу 1 частини 1 статті 19 ЦПК України здійснюється у порядку цивільного судочинства.
Також суд відзначає, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, оскільки не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» у межах розглядуваного спору є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме суб'єктом господарювання - виконавцем послуг з постачання гарячої води, надання якої згідно із частиною 1 статті 12 Закону № 2189 може здійснюватися виключно на договірних засадах.
Отже, спір, який виник між позивачем та відповідачем у межах розгляду цієї справи, з огляду на суб'єктний склад учасників та характер правовідносин є приватно-правовим, а не публічно-правовим, тому не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене, у відкритті провадження у цій справі належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Відповідно до приписів частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
За подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції від 22 липня 2024 року № 0.0.3779676056.1.
З огляду на наведене суд уважає, що позивачу належить повернути сплачений ним за подання цього позову судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 294, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі № 380/16127/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що цей спір має вирішуватись у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 22 липня 2024 року № 0.0.3779676056.1.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 31 липня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна